Постанова

від 14.03.2019 по справі 911/3150/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. Справа№ 911/3150/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Чорної Л.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 14.03.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області

на рішення господарського суду Київської області

від 22.05.2018 (повний текст рішення складено 04.06.2018)

у справі №911/3150/17 (суддя Антонова В.М.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"

за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерства екології та природних ресурсів України;

2. Національного природного парку "Голосіївський"

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,15 га за кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована по вул. Кооперативній, 26 в смт. Коцюбинське, вартістю 101096,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка, площею 0,15 га за кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована по вул. Кооперативній, 26 в смт. Коцюбинське, вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.05.2014 у справі №367/2214/13-ц, яке набрало законної сили, а тому існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння недобросовісного набувача - ТОВ "Грінінвест" на підставі ст. 388 ЦК України та повернення власнику в особі Кабінету Міністрів України. Також прокурор зазначив, що положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

Крім того, прокурор, звертаючись з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, посилається на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та обґрунтовує порушення інтересів держави тим, що Кабінет Міністрів України, як орган державної влади, уповноважений державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення не звернувся до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України у зв'язку з чим вказана бездіяльність, на думку прокурора, дає підстави для представництва останнім інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Ухвалою від 27.10.2017 господарський суд Київської області залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство екології та природних ресурсів України та Національний природний парк "Голосіївський".

Відповідно до письмових пояснень від 07.11.2017 вих. № 663/11-17, які були надані суду першої інстанції третьою особою-1 (Міністерством екології та природних ресурсів України), Міністерство підтримує позов у повному обсязі та вважає, що витребування спірної земельної ділянки на користь держави, в порядку приписів ст. 388 ЦК України, відповідає критерію законності, оскільки органом місцевого самоврядування під час первинного відчуження земельної ділянки на користь фізичної особи було порушено вимоги Лісового та Земельного кодексів України. На думку третьої особи-1, спірними відносинами порушено право власності держави на землі лісового фонду та природоохоронного призначення, які мають обмежений режим використання, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення.

В письмових поясненнях від 17.04.2018, наданих суду першої інстанції 19.04.2018, відповідач вказує на необґрунтованість поданого позову з тих мотивів, що прокурором не доведено наявність повноважень на подачу даного позову до суду; не надано доказів щодо перебування спірної земельної ділянки у складі земель, якими має право розпоряджатися держава в особі Кабінету Міністрів України. Також відповідач зауважив, що погодження місця розташування спірної земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту її відведення було здійснено відповідно до рішень Коцюбинської селищної ради у встановленому законом порядку, що підтверджено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012 у справі № 2а-6326/11/2670.

19.04.2018 до місцевого господарського суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності від 16.04.2018, яка мотивована тим, що у рішенні Ірпінського міського суду Київської області, на яке посилається прокурор (рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14.05.2014 у справі №367/2214/13-ц) встановлено, що прокурор скористався правом звернення до суду згідно з положенням п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", яким встановлено, що позов про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подана протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, тобто прокурор міг звернутися з даним позовом до суду до 15.01.2015, а звернувся лише в 2017.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.05.2018 у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-Є, код ЄДРПОУ 40208868), за участю у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства екології та природних ресурсів України, Національного природного парку "Голосіївський", про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено.

Суд виходив з того, що прокурором у даній справі не було доведено порушення інтересів держави в особі саме Кабінету Міністрів України внаслідок відчуження Коцюбинською селищною радою на користь ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1. Також суд дійшов висновку про недоведеність підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України у позові про витребування на користь держави земельної ділянки, яка є об'єктом спору у даній справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 22.05.2018 та ухвалити нове рішення, яким позов першого заступника прокурора Київської області задовольнити; судові витрати стягнути з відповідача.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві та додаткових поясненнях № 05/2-вих.-18.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 задоволено клопотання першого заступника прокурора Київської області про поновлення строку для подання апеляційної скарги; поновлено першому заступнику прокурора Київської області строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2018 у справі №911/3150/17; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2018 у справі №911/3150/17.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 закінчено проведення підготовчих дій; розгляд справи призначено на 11.09.2018.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2018 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Куксова В.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2018 у справі №911/3150/17; призначено справу до розгляду на 18.10.2018.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" №185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/3150/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2018 апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 прийнято апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2018 у справі №911/3150/17 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.12.2018.

З 27.11.2018 головуючий суддя Іоннікова І.А. перебувала на лікарняному та з 26.12.2018 приступила до виконання своїх обов'язків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 розгляд справи №911/3150/17 призначено до розгляду на 10.01.2019.

Згідно останнього розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі №911/3150/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/3150/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Чорна Л.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 прийнято апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2018 у справі №911/3150/17 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Чорної Л.В., Коротун О.М.; призначено справу до розгляду на 12.02.2019.

11.02.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач звертає увагу на пропуск строку позовної давності у даній справі; практику Верховного Суду, зокрема, у справах №907/50/16 від 20.11.2018, №362/44/17 (провадження №14-183цс18) від 17.10.2018 №359/2012/15-ц (провадження №14-101цс18) від 30.05.2018.

Також до вказаних пояснень додано додаткові докази, проте в порушення положень ст.269 ГПК України, відповідачем не обґрунтовано неможливості їх подання суду першої інстанції, що об'єктивно не залежали від нього, у зв'язку з чим вказані докази не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

11.02.2019 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, в яких Міністерство підтримує апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області, просить вимоги апеляційної скарги задовольнити.

12.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість забезпечення явки уповноваженого представника Кабінету Міністрів України в судове засідання у зв'язку з великою завантаженістю. Також в клопотанні зазначено про те, що позивач підтримує апеляційну скаргу; звертає увагу на те, що Верховним Судом переглянуто аналогічні справи №911/3312/17, №911/3447/17, №911/3455/17.

12.02.2019 через канцелярію суду від прокуратури Київської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанов Верховного Суду від 29.01.2019 у справах №№911/3455/17, 911/3570/17, 911/3572/17, 911/3447/17, 911/3312/17 з метою забезпечення єдності судової практики у аналогічних правовідносинах.

12.02.2019 через канцелярію суду від Національного природного парку "Голосіївський" надійшла заява вих.№109/2-01 від 11.02.2019, в якій останній просить прийняти до уваги правову позицію Міністерства екології та природних ресурсів України, викладену в письмових поясненнях від 08.02.2019 №172/11-19, яку НПП "Голосіївський" підтримує в повному обсязі; просить апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити в повному обсязі. Також третя особа-2 на стороні позивача просить здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 розгляд справи відкладено на 14.03.2019.

В судове засідання апеляційної інстанції 14.03.2019 представники третіх осіб не з'явились.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області 25 сесії 5 скликання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Кооперативній, 26 в смт Коцюбинське" від 25.12.2008 №2018/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_3; передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га громадянину ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

21.07.2009 на підставі договору купівлі-продажу за №688 ОСОБА_3 продав належну йому земельну ділянку ОСОБА_4, який 03.06.2011 оформив право власності на майно відповідно до державного акта серії НОМЕР_2.

Як зазначено в п.1.3, п.1.4 договору, відповідно до відомостей, викладених у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданому відділом земельних ресурсів місті Ірпені Київської області 05.03.2009 за №805, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 77214,38 грн.; відповідно до відомостей, викладених у витязі зі звіту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2009, виданому Приватним підприємством "Експерт-Land" 04.02.2009, ринкова вартість відчужуваної земельної ділянки становить 49890 грн.

Відповідно до п.2.1 договору, продаж земельної ділянки вчинено за 77214,38 грн.

Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Грінінвест" №1 від 28.12.2015 та акту прийому-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу №1 від 30.12.2015 ОСОБА_4 передано належну йому земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 30.08.2016 за №31151403 внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 за ТОВ "Грінінвест".

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.05.2014 у справі №367/2214/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09.09.2014, визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 №2018/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1", та державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення від 25.12.2008 №2018/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" ОСОБА_3, межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада при прийнятті спірного рішення не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, й відповідності прийнятого рішення до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України. Тому суд дійшов висновку, що Коцюбинською селищною радою при прийнятті оскаржуваного рішення від 25.12.2008 №2018/25-5 було порушено норми законодавства, чинного на момент його прийняття.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, неправомірність передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_1, встановлено судом та є доведеним.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи місцевого господарського суду про те, що ним не прийнято до уваги рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14.05.2014 у справі №367/2214/13-ц (яким прокурор обґрунтовує свої вимоги щодо безпідставності набуття ОСОБА_3 спірної земельної ділянки) як доказ, що підтверджує обставини вибуття земельної ділянки з володіння держави як власника майна без його волі, з огляду на чинну станом на час прийняття рішення у справі №367/2214/13-ц постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2011 у справі № 2а-6326/11/2670, яка мала бути врахована Ірпінським міським судом Київської області при розгляді спору у справі №367/2214/13-ц щодо обставин, які вже були досліджені та встановлені за результатами розгляду справи №2а-6326/11/2670.

Так, суд не звернув уваги, що у вказаній адміністративній справі не вирішувався спір щодо віднесення спірних територій до земель лісогосподарського призначення, а виключно стосувався питання обсягу повноважень та законності розпорядження землями.

Також господарський суд Київської області не звернув увагу і не врахував, що і Ірпінський міський суд Київської області, і Апеляційний суд Київської області, при прийнятті рішень у справі №367/2214/13-ц, надавали оцінку висновкам, викладеним в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2011 у справі №2а-6326/11/2670, що знайшло своє відображення у їх текстах.

У позовній заяві прокурор зазначає, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - національного природного парку "Голосіївський". Вказане також підтверджено Міністерством екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.

Указом Президента України від 01.05.2014 №446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.

Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП "Святошинське лісопаркове господарство", в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва.

Згідно інформації управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014 №01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку "Голосіївський" спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області №А53/180 від 18.03.2015, спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає у 111 квартал.

Так, прокурор, вважаючи, що на момент вирішення спору, в силу приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України, право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки вона розташована на землях природно-заповідного фонду, які віднесено до природоохоронного призначення звернувся до господарського суду з даним позовом.

Виходячи зі змісту статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 116 Конституції України наділено Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державною власністю відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено поняття управління об'єктами державної власності, згідно з якою це - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 3 цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила ч. ст. 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частина третя цієї ж статті передбачає самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Норма ст. 388 Цивільного кодексу України передбачає можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Отже, можливість витребування майна за віндикаційним позовом залежить від того, є набувач майна добросовісним чи недобросовісним та від того, чи придбане майно набувачем відплатно чи безвідплатно.

Набувач майна визнається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що особа, яка відчужила йому майно, не мала на це права.

У свою чергу, набувач, який, придбаваючи майно, знав або міг знати, що особа, яка здійснила відчуження майна, не мала на це права, визнається недобросовісним набувачем, наприклад, особа придбала майно у особи, яка не мала права його відчужувати. У недобросовісного набувача майно може бути витребувано у будь-якому разі.

Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, чи набуто ним майно відплатно або безвідплатно.

Майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребувано у всіх випадках.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №925/740/17.

Як встановлено вище, товариство "Грінінвест" набуло спірну земельну ділянку шляхом передачі її ОСОБА_4 до статутного капіталу товариства. Тобто відповідач набув спірну земельну ділянку безоплатно. Доказів протилежного матеріали справи не містять, сторонами не надано.

Крім того, заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.05.2014 у справі №367/2214/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09.09.2014, визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 25.12.2008 №2018/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1", та державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3.

Тобто, матеріалами справи підтверджується неправомірність виділення спірної земельної ділянки, що, відповідно, свідчить про набуття у власність майна першим володільцем із порушенням законодавства.

Крім того, як вбачається з листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдерліспроект" від 08.10.2014 №331 (а.с. 50 - 51), спірна територія є лісами з радянських часів, а на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 №673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 №1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва, загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2715 від 17.12.2001 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 №59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд" на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд"; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводились в 1945-56, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Однак, при зміні назв юридичних осіб рішення про зміну цільового призначення земель не приймалося.

Наведе також підтверджує правомірність звернення прокуратури з позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.2012 на підставі ст. 122, 149 ЗК України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об'єкта природно-заповідного фонду України - НПП "Голосіївський".

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду у справі №911/3570/17 від 29.01.2019, №911/3455/17 від 29.01.2019, №911/3572/17, №911/3447/17 від 29.01.2019, №911/3312/17 від 29.01.2019.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент передання спірної земельної ділянки ОСОБА_4 до статутного капіталу товариства "Грінінвест" (в грудні 2015 року) вже було ухвалено заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/2214/13-ц про незаконність передачі спірної земельної ділянки (14.05.2014), учасником якої, також, був ОСОБА_4, а тому відповідач не був позбавлений можливості перевірити правомірність та законність титулу володільця у ОСОБА_4 на момент передачі ділянки.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. При цьому чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження.

Матеріалами справи підтверджується наявність підстав для витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача, у відповідності до положень ст. 388 зазначеного Кодексу, оскільки набуте першим володільцем спірне майно було здійснено з порушенням вимог закону; передано такий титул останньому володільцю (відповідачу) безоплатно; не момент передачі спірного майна право власності ОСОБА_4 (особа, що передавала право) було скасовано, жодним чином не свідчить про правомірність виникнення права власності у ТОВ "Грінінвест".

Доказів набуття ТОВ "Грінінвест" права власності на спірне майно з будь-яких інших підстав судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вищенаведене не свідчить про порушення принципу "пропорційності" при поверненні у державну власність спірного майна, яке вибуло із такої власності незаконно та не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, предметом регулювання ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/50/16 від 20.11.2018.

Суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та вищевикладені правові норми, втручання держави в право ТОВ "Грінінвест" на мирне володіння майном не суперечить сформульованим в усталеній практиці Європейського суду з прав людини критеріям правомірного втручання в це право.

Крім того, як встановлено вище, Указом Президента України від 01.05.2014 №446/2014 змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара.

Факт знаходження спірної ділянки в межах національного природного парку "Голосіївський" підтверджується листом Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" від 14.07.2014 №472 (а.с. 48 т.1), в якому повідомляється, що земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради, розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Зазначені земельні ділянки увійшли до території національного природного парку "Голосіївський", який було розширено на підставі Указу Президента України №446/2014 від 01.05.2014.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 1, ч. 1 та 2 ст. 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Конвенція не містить екологічних прав. Водночас, рішення Європейського суду з прав людини формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як права на життя, як права на повагу до приватного та сімейного життя.

У рішенні від 27.11.2007 у справі "Хаммер проти Бельгії" суд заявив, що навколишнє середовище, не будучи прямо згаданим у Конвенції, тим не менш, являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада. Економічні міркування і навіть право власності не повинні превалювати над екологічними проблемами, особливо коли з цього питання є прийняте чинне законодавство. У публічної влади був обов'язок вжити заходів на захист навколишнього середовища згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Отже, враховуючи створення національного заповідника та встановлення факту протиправного вибуття спірної земельної ділянки з власності, обставини справи додатково підтверджують суспільний інтерес щодо спірного майна.

З огляду на викладене, враховуючи те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,15 га за кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована по вул. Кооперативній, 26 в смт. Коцюбинське та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

До таких же висновків дійшов Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами та таким же суб'єктним складом сторін (справи №911/3455/17, №911/3570/17, №911/3572/17, №911/3447/17, №911/3312/17).

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, поданої суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 зроблено конкретизований висновок щодо застосування строку позовної давності, який в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України є обов'язковим до застосування.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Так, Кабінету Міністрів України стало відомо про порушення його прав з листа від 12.06.2017 №05/1-17096вих-17 (а.с. 54 т.1), яким прокуратура Київської області повідомила Кабінет Міністрів України про подання до суду п'ятдесяти трьох позовних заяв в інтересах держави в особі Кабінет Міністрів України, в т.ч. до ТОВ "Грінінвест". А також враховуючи те, що передачу права власності на спірну земельну ділянку першому та другому володільцю було визнано в судовому порядку незаконною (заочне рішення Ірпінського міського суду від 14.05.2014), а майно було передано відповідачу тільки 28.12.2015 (передача до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест"), то й підстава для витребування такого майна з володіння від ТОВ "Грінінвест" виникла тільки після 28.12.2015, тому доводи скаржника, що прокурор повинен був звернутися до суду до 15.01.2015 є безпідставними. Прокурор звернувся до суду з даним позовом 24.10.2017 (відмітка суду першої інстанції на першому аркуші позовної заяви), в межах строку позовної давності, а тому підстави для застосування спливу трьохрічного строку позовної давності відсутні.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2018 у справі №911/3150/17 - задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 22.05.2018 у справі №911/3150/17 - скасувати, з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1-Є; код ЄДРПОУ 40208868) на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1-Є; код 40208868) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2) 1600 (одну тисячу шістсот) грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції за такими реквізитами: отримувач - Прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України в м. Києві; МФО - 820172, рахунок отримувача - 35216008015641.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1-Є; код 40208868) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2) 2400 (дві тисячі чотириста) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за такими реквізитами: отримувач - Прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України в м. Києві; МФО - 820172, рахунок отримувача - 35216008015641.

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

Матеріали справи №911/3150/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

повний текст постанови складено 20.03.2019

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Л.В. Чорна

О.М. Коротун