Рішення

від 11.03.2019 по справі 906/1051/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1051/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" СІ ТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКС ТРАНС"

про стягнення 90283, 61 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 70417,48 грн. основного боргу, 1349,00 грн. 3% річних, 15673,09 грн. пені, 2844,04 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті поставленого товару, покладені на нього умовами договору №4/10/17 та додаткової угоди №2.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення за фактичною (поштовою) адресою, зазначеній в позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення.

В матеріалах справи міститься відзив на позов від 29.01.2019, згідно якого відповідач звертає увагу на те, що основний борг сплачено ним в повному обсязі; вимоги щодо стягнення пені вважає необґрунтованими, оскільки нарахування штрафних санкцій не передбачено договором. Щодо стягнення витрат по оплаті професійної правничої допомоги, відповідач звертав увагу на те, що ним заява такого змісту не отримана, тобто його позбавлено права висловити заперечення в цій частині.

Також суд враховує, що згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, суд прийшов до висновку, що даний спір слід розглянути за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2017 між Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" СІ ТРЕЙД" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОКС ТРАНС" (покупець/відповідач) укладено договір №4/10/17 від 14.10.2017, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцю у власність нафтопродукти (товар), а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у Договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується в документах на товар, що оформлюються на кожну окрему партію товару (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 1.2. договору номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою і базі письмової заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, які складають невід'ємну частину договору.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що постачання товару (кожної окремої його партії), в рамках цього договору, здійснюється до місця, вказаного у заявці покупця. Постачальник організовує доставку та включає вартість доставки, завантаження та розвантаження товару у загальну вартість товару.

Крім цього сторони погодили, що загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах (п.п. 4.1. договору).

Згідно умов договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% (в тому числі ПДВ) за товар до моменту відвантаження товару (п.п. 4.2. договору). Строки та порядок оплати товару покупцем, вказані в п.4.2., за домовленістю сторін; можуть бути переглянуті, і відображені письмово в додатку до договору, який буде невід'ємною частиною цього договору (п.п. 4.2.1. договору).

Відповідно до п.п. 4.3., 4.4. право власності на товар переходить до покупця з моменту поставки товару, за фактичною кількістю, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до кінця року його підписання, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п.п. 7.1. договору).

11.12.2017 сторонами у справі підписано додаткову угоду №2 (а.с. 22)до договору №4/10/17 від 10.10.2017, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити дизельне паливо в кількості4010 л за ціною 18,79 грн. (з ПДВ) на загальну суму 90417,48 грн.

Згідно п. 2 додаткової угоди №2 від 11.12.2017 покупець зобов'язувався оплатити вартість товару до 30.03.2018 року включно. Датою оплати вважається зарахування коштів на рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 90417,48 грн., що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною та видатковою накладною, долученими до матеріалів справи (а.с. 23-24).

Відповідач оплатив продукцію частково в сумі 20000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 25-26).

В послідуючому позивач направив відповідачу претензію за вих. №12 від 07.11.2018 (а.с. 27), яку останній залишив без належного реагування.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день подачі позову до суду становила 70417,48 грн.

Разом з тим, відповідачем після пред'явлення позову до суду сплачено основну суму боргу в розмірі 70357,48 грн., що також підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 58-59).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 60,00 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 60 грн. щодо

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 1349,00 грн. 3% річних, 15673,09 грн. пені, 2844,04 грн. інфляційних.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте в договорі умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

Також відсутні і нормативно-правові акти, що визначають будь-який розмір пені у подібних зобов'язаннях.

За таких обставин, суд дійшли висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних обрахований вірно та складає 1349,00 грн. (а.с. 8).

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с. 9), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 2626,64 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 2626,64 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 217,40 грн. інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 60,00 грн. - основного боргу, 2626,64 грн. - інфляційних та 1349,00 грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє та закриває провадження у справі в частині стягнення 70357,48 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі обґрунтовано пред'явлених позовних вимог.

В матеріалах справи міститься заява позивача від 14.01.2019 (а.с. 39-40), відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Щодо стягнення зазначених витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.05.2018, видане ОСОБА_1 (а.с. 44).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

09.01.2019 між адвокатом ОСОБА_1 (адвокат) та ТОВ "ТД" СІ Трейд" (Клієнт) уклали договір про надання правової допомоги (а.с. 41-42), згідно якого Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу по справі №906/1051/18 в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі (п.п. 1.1. договору про надання правової допомоги).

За надання правової допомоги клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар у розмірі: 10000,00 гривень (п.п. 4.1. договору про надання правової допомоги).

На підтвердження сплати 10000,00 грн. винагороди адвокатом ОСОБА_1 подано суду квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 09.01.2019.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Оцінивши надані позивачем докази понесених ним витрат на правову допомогу, встановив, що ТОВ "ТД" СІ ТРЕЙД" не надано суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень про передачу коштів адвокату ОСОБА_1 Тобто судом встановлено, що доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплати) позивачем суду надано не було.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (постанова від 05.02.2019 у справі №906/194/18).

Тому в стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. суд відмовляє.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОКС ТРАНС" (12110, АДРЕСА_1, ід. код 38215221)

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" СІ ТРЕЙД" (02097, АДРЕСА_2, ід. код 41384695) 60,00 грн. - основного боргу, 2626,64 грн. - інфляційних та 1349,00 грн. - 3% річних, а також 1451,88 грн. сплаченого судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 70357,48 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 21.03.19

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам 9рек. з повід.)