Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/12206/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/12206/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджи

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла

про стягнення 1 112 581,74 грн,

Представники сторін:

від позивача: Мельник В.В. - предст. за дов.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Дочірнє підприємство КиївГазЕнерджи до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла про стягнення 1 112 581,74 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 44729/Е від 01.04.2016, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1 112 581,74 грн, з яких 761 820,68 грн - основного боргу, 104 296,38 грн - пені, 74 308,12 грн - 5 % річних, 172 084,56 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2018 позовну заяву Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджи до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла про стягнення 1 112 581,74 грн з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76018).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2018 господарський суд відкрив провадження у справі № 910/12206/18.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.12.2018 справу №910/12206/18 за позовом Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджи до товариства з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла про стягнення 1 112 581,74 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва відповідно до ст.31 ГПК України.

26.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/12206/18.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018, справу № 910/12206/18 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 справу № 910/12206/18 прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи за правила загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 28.01.2019. Викликано для участі у засіданні представників учасників справи.

У судове засідання 28.01.2019 представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 28.01.2019 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у зазначеній справі до 18.02.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

29.01.2019 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено позивача та відповідача про відкладення підготовчого засідання на 18.02.2019.

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.02.2019, суд вчинив всі дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Зважаючи на наведене, за результатами підготовчого засідання, призначеного на 18.02.2019, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2019.

18.02.2019 судом в порядку статей 120-121 ГПК України, повідомлено відповідача про судове засідання для розгляду справи по суті на 11.03.2019.

В судовому засіданні 11.03.2019 судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 11.03.2019 судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до статей 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів у відповідності до статей 217, 218 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 010304913288, ухвала від 28.12.2018 у справі № 910/12206/18 була вручена відповідачу 04.01.2019. Однак, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2016 року між Дочірнім підприємством КиївГазЕнерджи (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла (споживач) було укладено Договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 44729/Е, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п.2.10 договору, акти приймання - передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Розрахунки за реалізований споживачеві природний газ здійснюються за ціною 6 963,4000 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 8 356,0800 грн. за 1000 (тисячу) м. куб. (п.4.1 договору)

Відповідно до п. 4.4 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 1 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У п.4.5 договору передбачено, що у випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді. Датою здійснення розрахунку є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

Оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника, зазначений в реквізитах до даного договору (п.4.6 договору).

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення оплати понад 20 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п.10.1 Договору)

Додатком №1 до Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 44729/Е від 01.04.2016 сторони узгодили договірні обсяги постачання природного газу на 2016 рік.

Додатковою угодою № 1 до Договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 44729/Е від 01.04.2016 сторони внесли зміни в п. 4.1 договору, а саме погодили нову ціну газу у розмірі 7 497,8000 грн, крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ 8 997,3600 грн за 1000 (тисячу) м. куб.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 44729/Е від 01.04.2016, позивач надав послуги з газопостачання, а відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги на суму 5 487 358,88 грн, що підтверджується Актами прийому - передачі послуг з газопостачання від 30.04.2016 року на суму 810 322,50 грн, від 31.05.2016 на суму 529 123,69 грн, від 30.06.52016 на суму 183,83 грн, від 31.07.2016 на суму 628 870,22 грн, від 31.08.2016 на суму 787 719,30 грн, від 30.09.2016 на сум 729 318,66 грн, від 31.10.2016 на суму 856 055,04 грн, від 30.11.2016 на суму 863 179,73 грн, від 31.12.2016 на суму 282 585,91 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору з квітня 2016 по грудень 2016 він надав споживачу послуги, а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується актами приймання - передачі, проте останній не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача перед Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" становить 761 820,68 грн.

Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла 5% річних у розмірі 74 380,12 грн, інфляційні у розмірі 172 084,56 грн, пеню у розмірі 104 296,38 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договору про надання послуг № 44729/Е від 01.04.2016, який укладений між Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла (споживач), суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.5 договору передбачено, що у випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді. Датою здійснення розрахунку є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

В матеріалах справи наявні копії Актів прийому-передачі послуг по газопостачанню від 30.04.2016 року на суму 810 322,50 грн, від 31.05.2016 на суму 529 123,69 грн, від 30.06.52016 на суму 183,83 грн, від 31.07.2016 на суму 628 870,22 грн, від 31.08.2016 на суму 787 719,30 грн, від 30.09.2016 на сум 729 318,66 грн, від 31.10.2016 на суму 856 055,04 грн, від 30.11.2016 на суму 863 179,73 грн, від 31.12.2016 на суму 282 585,91 грн.

Вказані акти здачі-приймання послуг підписані представниками сторін без зауважень та заперечень.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання послуг з постачання природного газу на загальну суму 5 487 358,88 грн.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів судом встановлено, що акти прийому-передачі послуг з газопостачання є належними та допустимими доказами в розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України, які підтверджують обставини постачання позивачем відповідачу газу згідно умов договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 44729/Е від 01.04.2016, який визначений позивачем як підстава позову та порушення його умов.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого газу у повному обсязі не виконав, з огляду на що заборгованість відповідача перед позивачем по договору постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 44729/Е від 01.04.2016 становить суму у розмірі 761 820,68 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 761 820,68 грн.

Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 104 296,38 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, встановив, що позивачем було здійснено розрахунок пені поза шестимісячним строком від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні даних позовних вимог. При цьому судом враховано, що сторони в умовах договору не передбачили більшу тривалість строку нарахування пені.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 процентів річних у розмірі 74 380,12 грн, а також 172 084,56 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 5 процентів річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 5 % річних підлягають повному задоволенню у розмірі 74 3820,12 грн.

Також судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що відповідачем при визначенні загальної суми інфляційних втрат було допущено арифметичні помилки, оскільки загальна сума складових нарахувань становить суму у розмірі 144 659,03 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 144 659,03 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпіастрелла (місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 38745606) на користь Дочірнього підприємства Київгазенерджи (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 4-Б, код ЄДРПОУ 39835779) 761 084,56 грн основного боргу, 74 380,12 грн три відсотки річних, 144 659,03 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 14 701,86 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно ч.1 ст. 256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2019

Суддя Спичак О.М.