Рішення

від 18.03.2019 по справі 910/14094/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2019Справа № 910/14094/18 За позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Мегаполіс-ХХІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " ТД Дорінтерсервіс"

про стягнення 281 474,26 грн.

суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Приватне підприємство "Торговий дім "Мегаполіс -XXI" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дорінтерсервіс" про стягнення грошових коштів .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 19.10.2015 за №02/15-Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 відкрито провадження у справі № 910/14094/18 та призначено підготовче засідання на 26.11.2018.

В судове засіданні 26.11.2018 представники сторін не з?явилися.

Ухвалою суду від 26.11.2018 підготовче засідання відкладено на 14.01.2019.

11.01.2019 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

В підготовче судове засіданні 14.01.2019 представники сторін не з?явилися.

Ухвалою суду від 14.01.2019 закінчено підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 11.02.2019.

11.02.2019 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

У зв'язку з виходом судді Мельника В.І. з лікарняного, справа підлягає призначенню до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 призначено розгляд справи по суті на 18.03.2019.

18.03.2019 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про розгляд справи без його участі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.

19.10.2015 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки нафтопродуктів №02/15-Б, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти (товар) у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору поставка товару відбувається на підставі додаткових угод до договору, які підписуються повноваженими представниками сторін і скріплюються печатками сторін, та є невід'ємною частиною договору, в яких сторонами узгоджується ціна та загальна вартість, кількість, асортимент, умови поставки, терміни відправлення, терміни поставки та оплати товару й інші умови поставки.

Постачальник зобов'язується на підставі підписаної сторонами додаткової угоди передати (поставити) у власність покупця товар (п. 2.1.1 договору).

Відповідно до п. 5.1-5.2 договору покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка визначена у відповідній додатковій угоді до договору, на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Оплата здійснюється покупцем за умовами, які визначені у відповідній додатковій угоді до договору.

Сторони погодили, що в разі понесених транспортних витрат постачальником, пов'язаних з оплатою перевезення товару до місця призначення, сума витрат по перевезенню відшкодовується покупцем (п. 4.7 договору).

19.10.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до договору поставки нафтопродуктів №02/15-Б від 19.10.2015, відповідно до умов якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за поставлені нафтопродукти.

Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди сторони встановили, що вартість поставленого товару становить 284 400 грн.

Умови оплати:шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах передплати протягом 10 -х робочих днів з моменту відвантаження (п. 1.8 Додаткової угоди).

Сторони погодили в п. 1.3 Додаткової угоди, що для перевезення товару постачальник залучає третю особу (надалі перевізник), а саме ТОВ ТК Дніпротранснафта

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем отримано товар 19.10.2015, що підтверджується видатковою накладною №М0000000001 від 19.10.2015.

Позивач зазначає, що відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів за платіжним дорученням №434 від 06.01.2016 на суму 50 000 грн. та и за платіжним дорученням №525 від 23.02.2016 на суму 40 000 грн.

Відповідачем відзиву чи будь яких заперечень до суду не надано, докази які б спростовували зазначене позивачем та підтверджували відсутність боргу у відповідача до матеріалів справи відповідачем не додано.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України ). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України , не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, в розмірі 194 400 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із відповідача в зв'язку із порушенням зобов'язання 3% річних в розмірі 17509 грн., інфляційні втрати в розмірі 69565,26 грн.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Відповідно до вимог пункту 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Суд, враховує наявний розрахунок позивача з простроченої суми 3% річних в розмірі 17509 грн. та інфляційні втрати в розмірі 69565,26грн., а оскілки відповідач не подав свій контррозрахунок у суду відсутні підстави відхиляти вимоги позивача.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76 , 77-79 , 86 , 91 , 129 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Дорінтерсервіс (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, ідентифікаційний код 39393454) на користь Приватного підприємства Торговий дім Мегаполіс-ХХІ (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Перемоги,6, ідентифікаційний номер 33672324) основну заборгованість в розмірі 194 400 (сто дев'яносто чотири тисячі чотириста) грн., інфляційні втрати в розмірі 69565 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн.26 коп., 3% річних в розмірі 17509 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'ять) грн., судовий збір в розмірі 4222 (чотири тисячі двісті двадцять дві) грн. 12 коп.

3. Видати наказ.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.03.2019

Суддя В.І. Мельник