Рішення

від 06.03.2019 по справі 910/16310/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.03.2019Справа № 910/16310/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.,

за участю секретаря судового засідання Зінчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А-КЛАС

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСТ-МОН

про стягнення 85 474, 80 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Жиленкова В.В.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю А-КЛАС (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСТ-МОН (далі - відповідач) про стягнення 85 474, 80 грн., з яких 68 600, 00 грн. передоплати за договором та 16 874, 80 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з виготовлення та постачання продукції визначеної умовами Договору № 4 на виконання робіт від 24.05.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2019 відкрито провадження у справі № 910/16310/18, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 30.01.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.02.2019 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.03.2019 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.03.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 06.03.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2017 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено Договір № 4 на виконання робіт (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується виконати роботи з: виготовлення металевої конструкції розміром 6000 мм. х 6500 мм. х 3000 мм. у повному обсязі згідно зі Специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що результатом виконаних робіт за цим Договором є виготовлення та постачання металевої пересувної споруди.

За умовами Розділу 2 Договору загальна вартість Договору становить 98 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 19 600, 00 грн. (п. 2.1.). Перший платіж у розмірі 68 600, 00 грн. Замовник сплачує протягом 2 банківських днів від дати підписання Договору (п. 2.4.1.). Другий платіж у розмірі 29 400, 00 грн. Замовник сплачує протягом 5 банківських днів після виготовлення, доставки, зведення та фактичного прийняття Замовником Продукції та підписання сторонами Акту прийому-здачі виконаних робіт (п. 2.4.2.). Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів на рахунок Виконавця (п. 2.5.).

На виконання умов п. 2.4.1. Договору позивач згідно з платіжним дорученням № 1179 від 26.05.2017 перерахував на поточний рахунок відповідача 68 600, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальний строк виконання робіт складає 15 (п'ятнадцять) робочих днів.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що відповідач зобов'язується розпочати виконання Робіт протягом 5 (п'яти) днів з дня від дати отримання від позивача першого платежу, відповідно до п. 2.4.1. цього Договору.

Датою завершення робіт за цим Договором та виготовлення продукції є Акт прийому-передачі виконаних робіт та виготовленої продукції, який підписується сторонами. Замовник підписує Акт прийому-передачі виконаних робіт та виготовленої продукції в день приймання продукції від Виконавця. Замовник має право відмовитися від підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт та виготовленої продукції у випадку виявлення недоліків щодо якості виконаних робіт, використаних матеріалів та виготовленої продукції. В такому випадку, Замовник зобов'язаний протягом 5-ти днів направити виконавцю обґрунтовану відмову від підписання (п. 3.5. Договору).

Відповідно до п. 3.10. Договору вивезення продукції Виконавцем здійснюється відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 року) на умовах DDP - склад замовника.

Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим 13.07.2017 року між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 2 за умовами якої (п. 3.1.) Виконавець зобов'язується виконати роботи, визначені в п.п. 1.1., 1.2. Договору, здійснити доставку і зведення продукції за адресою складу Замовника: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67 у строк до 31 липня 2017 року.

Також, додатковою угодою № 2 від 13 липня 2017 року сторони доповнили розділ 6 Договору п.п. 6.10 та 6.11. та викласти їх в наступній редакції:

п. 6.10. Якщо Виконавець не виконає свої зобов'язання з виготовлення, доставки, зведення та фактичної передачі Замовнику продукції за адресою складу замовника: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67 в строк до 31 липня 2017 року, він зобов'язаний повернути Замовнику сплачений останнім 26 травня 2017 року перший платіж у розмірі 68 600 (шістдесят вісім тисяч шістсот) грн., 00 коп. з врахуванням штрафу у розмірі 8 437 (вісім тисяч чотириста сім) грн. 40 коп., а всього 77 037 (сімдесят сім тисяч тридцять сім) грн., 40 коп. в строк до 02 серпня 2017 року включно;

п. 6.11. У випадку порушення Виконавцем строків виконання своїх зобов'язань, визначених п. 6.10. Договору, останній сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а за прострочення понад 7 (сім) днів додатково штраф у розмірі 10 % від суми, визначеної п. 6.10. Договору.

Проте, відповідач свої зобов'язання з виготовлення, доставки, зведення та фактичної передачі позивачу продукції не виконав.

22 серпня 2017 року, позивач направив відповідачу повідомлення про відмову від договору, вимогу про повернення передплати та сплату штрафних санкцій, а всього на загальну суму 84 971, 40 грн.

19 вересня 2018 року позивач направив відповідачу претензію на суму 85 474, 80 грн., яка була залишена без відповіді задоволення.

У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільний кодекс України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За своєю правовою природою зазначений договір є змішаним договором, який містить елементи договору поставки та договору підряду.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частинами 1, 2 статті 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За таких обставин, оскільки відповідач отримавши від позивача попередню оплату не виконав взяті на себе зобов'язання, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 68 600, 00 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 16 874, 80 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.4. Договору, за порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, позивач має право стягнути з відповідача пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості робіт за кожний день прострочки, а за прострочення понад тридцять днів, позивач має право відмовитися від цього Договору та додатково стягнути штраф у розмірі семи відсотків від вартості Робіт.

Як було зазначено вище, відповідач свої зобов'язання за Договором у строк визначений Договором не виконав.

Відповідно до п. 6.10. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору відповідач був зобов'язаний, у випадку невиконання своїх зобов'язань за Договором у строк до 02 серпня 2017 року поверну позивачу сплачений останнім 26 травня 2017 року перший платіж у розмірі 68 600 (шістдесят вісім тисяч шістсот) грн., 00 коп. з врахуванням штрафу у розмірі 8 437 (вісім тисяч чотириста сім) грн., 40 коп., а всього 77 037 (сімдесят сім тисяч тридцять сім) грн., 40 коп.

Пунктом 6.11. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору передбачено, що у випадку порушення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань, визначених п. 6.10. Договору, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а за прострочення понад 7 (сім) днів додатково штраф у розмірі 10 % від суми, визначено п. 6.10. Договору.

У зв'язку з цим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 16 874, 80 грн., який складається з 8 437, 40 грн. штрафу, визначеного п. 6.10. Договору в редакції Додаткової угоди № 2, пені в сумі 1 577, 40 грн. та штрафу в сумі 6 860, 00 грн. згідно з п. 6.11. Договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю А-КЛАС до Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСТ-МОН про стягнення 85 474, 80 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФАСТ-МОН (01013, вулиця Будіндустрії, будинок 5; код ЄДРПОУ 41178887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю А-КЛАС (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 68/1, офіс 62; код ЄДРПОУ 32710672) 68 600 (шістдесят вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. передоплати, 16 874 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 80 коп. штрафу та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 21.03.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова