Рішення

від 19.02.2019 по справі 911/2195/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2195/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАМЕБ ТРЕЙД

до Товариства з обмеженою відповідальністю МАРБЕТ

про стягнення 487 128,50 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1

вiдповiдача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАМЕБ ТРЕЙД (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю МАРБЕТ (надалі - відповідач) про стягнення 487 128,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2018 року відкрито провадження у справі № 911/2195/18, підготовче засідання призначено на 13.11.2018 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 13.11.2018 року представником позивача подано уточнену позовну заяву б/н б/д. В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначив, що на момент подання позову пеня, річні та інфляційні були заявлені в сумах, нарахованих станом на 03.10.2018 року. Однак, оскільки заборгованість з оплати поставленого товару продовжує існувати під час вирішення спору в сумі, позивач збільшив період нарахування за фактичний час прострочення станом на 12.11.2018 року і просить стягнути 100811,27 грн. пені, 23866,84 грн. інфляційних та 52244,95 грн. річних.

Представником відповідача подано клопотання № 97 від 12.11.2018 року про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з терміновим відрядженням судді А.Ю. Кошика, підготовче засідання, призначене на 13.11.2018 року не відбулося. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2018 року підготовче засідання перенесено на 29.11.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2018 року відкладено підготовче засідання на 13.12.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.12.2018 року підготовче засідання у справі № 911/2195/18 відкладено на 03.01.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 02.01.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву № 104 від 29.12.2018 року.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 03.01.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 03.01.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 03.01.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 17.01.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 03.01.2019 року представником відповідача подано заяву б/н від 03.01.2019 року про долучення до матеріалів справи витягу з акту про результати документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю МАРБЕТ .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2019 року відкладено розгляд справи на 05.02.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 17.01.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н б/д.

До канцелярії Господарського суду Київської області 05.02.2019 року представником позивача подано клопотання б/н від 04.02.2019 року про долучення доказів.

У судовому засіданні 05.02.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 05.02.2019 року не з'явився,про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 05.02.2019 року розгляд справи відкладався до 19.02.2019 року.

В судовому засіданні 19.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду спору в судове засідання 19.02.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 19.02.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 23.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МАРБЕТ (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВАМЕБ ТРЕЙД (відповідач, Постачальник) було укладено Договір поставки №23/11/2017 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується відповідно до умов цього Договору поставляти та передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати даний товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, характеристика (марка, розміри тощо) товару, ціна за одиницю товару по позиціях, поставка якого буде здійснюватись у відповідності до цього Договору, вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору поставка вважається виконаною, а право власності вважається таким, що перейшло Покупцю, з моменту передачі товару представнику Покупцю.

Згідно з п.3.4. Договору передача Товару Покупцеві оформлюється шляхом підписання видаткової накладної.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними: №1 від 24.11.2017року на суму 339510,00 грн., №2 від 14.12.2017 року на суму 326209,18 грн., №1 від 15.01.2018 року на суму 448030,80 грн., №2 від 02.02.2018 року на суму 413542,92 грн., №3 від 15.02.2018 року на суму 451825,20 грн., № 4 від 19.03.2018 року на суму 489754,20 грн., №5 від 19.04.2018 року на суму 4460,40 грн., №7 від 18.05.2018 року на суму 389665,80 грн., всього на суму 2 459 771,50 грн.

Жодних претензій щодо кількості та якості Товару Постачальнику не надходило, таким чином Постачальник виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.3. Договору Покупець здійснює оплату за Товар у повному обсязі протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язати встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як зазначає позивач, відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не виконані, оплати проведені з простроченнями та не в повному обсязі.

У зв'язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість в сумі 341 873,20 грн., яку позивач просить в позові стягнути з відповідача. Також, у зв'язку з простроченнями виконання грошових зобов'язань щодо оплат поставленого товару, в тому числі оплаченого, однак з простроченням, позивач в уточненому позові збільшив період нарахування за фактичний час прострочення станом на 12.11.2018 року і просить стягнути 100811,27 грн. пені на підставі п. 5.4. Договору, 23866,84 грн. інфляційних та 52244,95 грн. 17% річних.

Також, позивач зазначив, що в порядку досудового врегулювання спору ним надсилалась на адресу відповідача ОСОБА_2 від 15.08.2018 року, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач в ході розгляду спору позовні вимоги заперечував, зазначив, що Договір укладався зі сторони відповідача бувшим директором Єжи Вадонем і поставки відбувались за завищеними цінами, що має ознаки укладення договору всупереч інтересам товариства внаслідок зловмисної домовленості з представником позивача. У зв'язку з недобросовісністю бувший директор був відсторонений та звільнений з посади у червні 2018 року.

Після чого, у період з 16.07.2018 року по 27.08.2018 року на підприємстві відповідача проводилась податкова перевірка за період з 01.01.2015 року, за результатами якої було встановлено ознаки нереальності операцій з контрагентом - позивачем у зв'язку з відсутністю у останнього трудових ресурсів та основних засобів для забезпечення матеріального виробництва та надання послуг з поставки товару.

У зв'язку з чим, відповідач стверджує про недійсність Договору поставки, укладеного з позивачем та заперечує факт отримання товару.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо посилання відповідача на обставини, що Договір укладено всупереч інтересам товариства внаслідок зловмисної домовленості з представником позивача, відповідні обставини є підставою недійсності Договору, однак згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, недійсність Договору підлягає встановленню в судовому порядку по суті вирішення відповідних позовних вимог, однак відповідачем не надано доказів недійсності Договору поставки в установленому порядку, відповідні вимоги в зустрічному позові не заявлені. У зв'язку з чим, на момент вирішення спору про оплату поставленого товару правомірність укладеного Договору поставки відповідачем в установленому порядку не заперечена та не спростована.

Також, посилання відповідача на дані проведення на підприємстві відповідача податкової перевірки, за результатами якої було встановлено ознаки нереальності операцій з контрагентом - позивачем у зв'язку з відсутністю у останнього трудових ресурсів та основних засобів для забезпечення матеріального виробництва та надання послуг з поставки товару, є суперечливими та безпідставними. Зокрема, з обставин спору не вбачається виробництво товару позивачем, відповідний товар ним закуповується у виробника для поставки іншим контрагентам, про що зазначає і сам відповідач стверджуючи про завищення позивачем цін в порівнянні з цінами виробника.

З огляду на наведені норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, підтверджується факт укладення між сторонами Договору поставки та його виконання відповідними первинними документами, які підписані представниками сторін, повноваження яких не спростовані в установленому порядку.

Існування між сторонами господарських відносин за Договором породжує для них передбачені Договором права та обов'язки. Враховуючи підтвердженість факту поставки товару,такий товар підлягає оплаті у відповідності до умов Договору. При цьому, в разі встановлення протиправності Договору у визначеному ст. 204 Цивільного кодексу України порядку, відповідні обставини можуть бути ново виявленими для даного спору.

Таким чином, станом на момент розгляду справи підтверджується заборгованість відповідача за Договором поставки в сумі 341 873,20 грн., що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 5.4. Договору у разі порушення строків оплати вартості відповідної партії Товару, що встановлені у п. 4.3. Договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати вартості товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу Постачальника, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 17% річних від простроченої суми.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Ссторонами в Договорі погоджено неустойку за прострочення виконання зобов'язання, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Також, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня, інфляційні та 17% річних нараховані за фактичні періоди прострочення по кожній простроченій сумі в межах строків, визначених законодавством з врахуванням умов Договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 100811,27 грн. пені, 23866,84 грн. інфляційних та 52244,95 грн. річних обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам і підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 8006,93 грн.

Щодо заявлених до відшкодування позивачем витрат на професійну правничу допомогу за надання правничих консультацій в сумі 15 000,00 грн., судом встановлено непідтвердженість позивачем фактичного понесення відповідних витрат, тому відповідні суми не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Зокрема, позивачем надано лише ОСОБА_1 приймання-передачі послу, який підтверджує факт їх надання, однак доказів оплати послуг, тобто понесення відповідних витрат позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВАМЕБ ТРЕЙД до Товариства з обмеженою відповідальністю МАРБЕТ про стягнення 487 128,50 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МАРБЕТ (08351, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 11, код ЄДРПОУ 31120652) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАМЕБ ТРЕЙД (02191, м. Київ, вул. Харківське шосе, 172б, оф. 208/1, код ЄДРПОУ 41642032) 341 873,20 грн. основного боргу, 100811,27 грн. пені, 23866,84 грн. інфляційних, 52 244,95 грн. 17% річних, 8006,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

повне рішення складено 18.03.2019 року

Суддя А.Ю. Кошик