Рішення

від 19.03.2019 по справі 914/2393/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019 справа №914/2393/18

Суддя Юркевич М.В., при секретарі Кияк І.В., розглядаючи матеріали справи

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисні технології» , м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Бетонне та асфальтне виробництво» , м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Воланж , м.Львів

про: стягнення 1 063 680,26 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисні технології» до Приватного підприємства «Бетонне та асфальтне виробництво» про стягнення 1 063 680,26 грн. заборгованості, з яких 848 743,65 грн. основний борг, 58 330,78 грн. пені, 34 409,00 грн. 3% річних та 122 196,83 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 22.01.2019 року.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2019 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисні технології» про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Розгляд справи в межах підготовчого провадження відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Станом на 26.02.2019р. від відповідача та третьої особи не надходило відзиву і письмових пояснень по суті спору, а позивач не подавав додаткових заяв та клопотань.

Крім того, судом з метою належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи повторно направлялась судова кореспонденція на адреси відповідача та третьої особи, а також додатково за місцем проживання засновника та директора Приватного підприємства «Бетонне та асфальтне виробництво» ОСОБА_2 Однак, вкотре ухвали суду поверталися без отримання їх відповідачем та третьою особою з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Ухвалою від 26.02.2019р., у зв'язку із закінченням строку перебування на стадії підготовчого провадження, судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.03.2019р.

В судове засідання 19.03.2019р. відповідач та третя особа в черговий раз явку своїх уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 79053, м. Львів, вул. В. Великого, 16, а третьої особи - 79022, м. Львів, вул. Виговського, 23/75. На таку ж адресу скеровувались судом ухвали у даній справі.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Позивач в засіданні по розгляду справи по суті виступив зі вступним словом, після чого суд перейшов до дослідження обставин справи та доказів, внаслідок чого з'ясовано наступне:

26.04.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Корисні технології (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Воланж (третьою особою) було укладено договір поставки товару №26.04-17, за умовами якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність третій особі (покупцю) асфальтобетон, щебінь, а останній - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На виконання умов договору. протягом червня-липня 2017 року позивач поставив та передав у власність відповідачу товар на загальну суму 914 950,00 грн., про що свідчать видаткові накладні та акти, зокрема:

- видаткова накладна №33 від 21.06.2017р. на суму 157 320,00 грн.;

- акт надання послуг №34 від 21.06.2017р. на суму 6 336,00 грн.;

- видаткова накладна №35 від 23.06.2017р. на суму 255 934,80 грн.;

- акт надання послуг №36 від 23.06.2017р. на суму 9 504,00 грн.;

- видаткова накладна №37 від 26.06.2017р. на суму 28 152,00 грн.;

- акт надання послуг №38 від 26.06.2017р. на суму 7 920,00грн.;

- видаткова накладна №39 від 27.06.2017р. на суму 274 068,00 грн.;

- акт надання послуг №40 від 27.06.2017р. на суму 9 504,00 грн.;

- акт надання послуг №42 від 29.06.2017р. на суму 4 576,00 грн.;

- видаткова накладна №44 від 29.06.2017р. на суму 128 823,00 грн.;

- акт надання послуг №45 від 30.06.2017р. на суму 9 152,00 грн.;

- видаткова накладна №51 від 21.07.2017р. на суму 9 936,00 грн.;

- видаткова накладна №54 від 24.07.2017р. на суму 13 725,00 грн.;

В п. 3.2 договору передбачений обов'язок покупця сплатити вартість поставленого товару протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як стверджує позивач, ТОВ Воланж як покупець лише частково виконало взяті на себе зобов'язання та сплатив на підставі видаткової накладної №33 від 21.06.2017р. та акту надання послуг №34 від 21.06.2017р. - 69 218,00 грн.

В подальшому, позивач здійснив ще продаж відповідачу товару на суму 3 000,00 грн., що відображено в акті звірки взаєморозрахунків від 31.08.2018р.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ Воланж перед позивачем за договором поставки склала 848 743,65 грн., що і було підтверджено сторонами в згаданому акті звірки.

13.09.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю Корисні технології (позивач, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю Воланж (третя особа, первісний боржник) та Приватним підприємством Бетонне та асфальтне виробництво (відповідач, новий боржник) було укладено договір про переведення боргу №13.09-51, за умовами п.1.1 якого, первісний боржник переводить на нового боржника, а новий боржник бере на себе борг у вигляді грошового зобов'язання перед кредитором в сумі 848 743,65 грн, що виник на підставі договору поставки №26.04-17 від 26.04.2017р.

Разом з тим, 30.11.2018р. між позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що останній визнає свою заборгованість перед позивачем в сумі 848 743,65 грн.

В порядку досудового врегулювання спору. позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості від 21.11.2018р., однак така залишилася без розгляду та задоволення.

З огляду на вищенаведене, ТОВ Користні технології звернулося до господарського суду з позовом до ПП Бетонне та асфальтне виробництво з позовом про стягнення 848 743,65 грн. основного боргу за договором та 58 330,78 грн. пені, 34 409,00 грн. 3% річних та 122 196,83 грн. інфляційних втрат - за порушення строків виконання грошового зобовязання.

Суд зазначає, що відповідач з моменту відкриття провадження у справі та до прийняття судом рішення не надав суду відзив на позов, не спростував заявлені позовні вимоги та не надав жодних доказів в їх заперечення. Суд наголошує, що відповідачу було надано можливість захищати себе в судовому процесі та реалізувати належні права. Розгляд даної справи неодноразово відкладався в межах підготовчого провадження та судом додатково здійснювалися всі можливі заходи для належного повідомлення про розгляд справи з наявних даних про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до фактичних обставин справи встановлених судом спір виник через неналежне виконання з боку відповідача договірних грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за договором про переведення боргу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ухвалюючи рішення суд послуговується наступними законоположеннями та своїми висновками:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією з підстав виникнення зобов'язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості, в якій зазначив про те, що відповідач повинен протягом семи днів з дня отримання вимоги погасити борг. Так, відповідач добровільно не виконав взяті на себе зобов'язання, в тому числі й протягом судового розгляду у даній справі. Доказів зворотнього суду не надано.

Крім того, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 848 743,65 грн. також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.11.2018р.. де відповідач визнав свій борг перед позивачем.

За таких обставин, основна заборгованість відповідача перед позивачем є доведена, обгрунтована поданими доказами та беззаперечна, а тому вимога про її стягнення підлягає до задоволення.

В той же час, крім суми основного боргу позивач нараховує відповідачу й додаткові нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 58 330,78 грн. пені (за період з 12.08.2017р. по 12.02.2018р.), 34 409,00 грн. 3% річних та 122 196,83 грн. інфляційних втрат - за період з 12.08.2017р. по 20.12.2018р.

Розглядаючи позовні вимоги в даній частині, суд дійшов висновку відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне:

Як вбачається з даного позову, позивач ставить вимогу про стягнення основного боргу та додаткових нарахувань з відповідача, як нового боржника, який взяв на себе грошове зобов'язання згідно договору про переведення боргу від 13.09.2018р.

Згідно п. 1.1., 2.2. даного договору, ПП Асфальтне та бетонне виробництво зобов'язане виконати на користь ТОВ Корисні технології грошове зобов'язання в 848 743,65 грн. Таким чином, предметом договору виступала виключно сума основного боргу без додаткових нарахувань чи штрафних санкцій.

В той же час, у своєму розрахунку позивач нараховує відповідачу на суму основного боргу пеню, 3% річних та інфляційні втрати починаючи з 12.08.2017р., тобто ще до укладення з відповідачем договору про переведення боргу, що є неправомірним. Зокрема, як зазначалося судом вище, в позивача виникло право вимоги по відношенню до відповідача про стягнення лише суми основного боргу в розмірі 848 743,65 грн., яка і була предметом договору. А штрафні санкції, які мали місце у зв'язку з простроченням виконання цього зобов'язання первісним боржником (ТОВ Воланж ), за договором про переведення боргу не передавалися, а тому у позивача відсутні підстави стягувати з відповідача такі включно до 13.09.2018р.

Що стосується періоду нарахування штрафних санкцій з 13.09.2018р. по 20.12.2018р., то і в цьому випадку у позивача відсутні правові підстави на це, з огляду на наступне:

Так, сторонами у договорі про переведення боргу від 13.09.2018р. у жодному із пунктів не було визначено строку протягом якого новий боржник зобов'язаний був виконати своє зобов'язання та сплатити 848 743,65 грн. боргу. Відтак, позивач, у відповідності до загальних норм цивільного законодавства, пред'явив відповідачу претензію про сплату заборгованості від 21.11.2018р. та встановив останньому семиденний строк на її виконання з моменту отримання вимоги.

В ході розгляду даної справи, за допомогою відслідкування на сайті ukrposhta.ua за тре-номером поштового відправлення №7901824495443, судом було з'ясовано, що претензія позивача була повернута від відповідача за закінченням терміну зберігання 31.12.2018р., а тому з урахуванням семиденного терміну, лише з 08.01.2019р. підставно нараховувати за прострочення виконання грошового зобов'язання штрафні санкції відповідачу у вигляді пені, 3% та інфляційних.

З огляду на вищенаведене, враховуючи, що позивачем для розрахунку штрафних санкцій було обрано невірний період, коли ще не було правових підстав для такого нарахування, то в цій частині позовних вимог позов не підлягає до задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Судовий збір в розмірі 12 731,15 грн., відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корисні технології» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бетонне та асфальтне виробництво» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 16, код ЄДРПОУ 38965935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корисні технології (79054, м. Львів, вул. с. Петлюри, 4/49, код ЄДРПОУ 39073406) 848 743,65 грн. основного боргу та 12 731,15 грн. - витрат по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

В судовому засіданні 19.03.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.03.2019р.

Суддя Юркевич М. В.