Рішення

від 18.03.2019 по справі 922/128/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/128/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Антонов", місто Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш", Харківська область, Дергачівський район, місто Дергачі про стягнення 66 626,16 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № 408/146-д від 04.07.2018;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність № 1/1003 від 10.03.2019;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Антонов" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" 66 626,16 грн., з яких: 22 357,77 грн. - суми попередньої оплати, 28 617,95 грн. - пені, 15 650,44 грн. - штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 12/4-18 від 06.04.2018.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/128/19; призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін на 12 лютого 2019 року.

З причин довготривалої непрацездатності судді Рильової В.В. (перебування на лікарняному понад 14 днів з 04.02.2019 по 22.02.2019 включно) судове засідання у справі № 922/128/19, призначене на 12 лютого 2019 року не проводилось.

У відповідності до положень розділу 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28.03.2016 (із змінами, внесеними рішеннями зборів суддів ГСХО №8-2/2016 від 16.05.2016; №9-2/2016 від 02.12.2016; №2-2/2017 від 20.02.2017; №3-3/2017 від 13.04.2017; №6-3/2017 від 14.11.2017, №5-2/2018 від 22.11.2018): у разі якщо в день слухання справи виявиться тимчасово неможливим виконання суддею, в провадженні якого перебуває справа, або який є головуючим у складі колегії суддів, обов'язків судді з причин (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка, навчання тощо) - повторний автоматичний розподіл судової справи не здійснюється. В цьому разі: судове засідання не проводиться; секретар судового засідання пропонує сторонам заповнити явочний лист, подати до суду заяву передбачену ч. 9 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України та повідомляє про неможливість проведення судового засідання у зв'язку з відсутністю судді; дата нового судового засідання доводиться до відома сторін та учасників судового процесу у спосіб, визначений статтею 120 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді.

Питання щодо призначення нової дати судового засідання у справі № 922/128/19 вирішено судом 25 лютого 2019 року (у перший робочий день після виходу судді Рильової В.В. з лікарняного, тобто одразу після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді).

Враховуючи необхідність забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи, а також з метою належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання та керуючись приписами частини четвертої статті 120 ГПК України, якою встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії, датою судового засідання визначено 11 березня 2019 року, про що сторін повідомлено ухвалою від 25.02.2019.

В судовому засіданні 11.03.2019 у справі № 922/128/19 оголошено перерву до 18 березня 2019 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Про перерву в судовому засіданні постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу від 11 березня 2019 року.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 18 березня 2019 року, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.03.2019 позовні вимоги Державного підприємства "Антонов" визнав частково: в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" суми попередньої оплати у розмірі 22 357,77 грн. В задоволенні позову в іншій частині позову - просить суд відмовити.

Також представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву Державного підприємства "Антонов" (вх. № 6674). Дослідивши вказаний відзив в судовому засіданні 18.03.2019, суд постановив ухвалу про залишення його без розгляду та продовжив розгляд справи за наявними матеріалами.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача та заперечень відповідача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

06 квітня 2018 року між Державним підприємством "Антонов" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" (Постачальник) було укладено Договір поставки № 12/4-18, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених даним Договором поставити, та здійснити монтаж товару, а Покупець прийняти і оплатити торгівельний павільйон, згідно із замовлення Покупця у терміни і на умовах, вказаних в даному Договорі.

Загальна ціна та кількість товару, що підлягає поставці, його асортимент, сортамент, номенклатура, розподіл за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Постачання товару здійснюється на умовах цього Договору на підставі Специфікації, затвердженої сторонами та передається Покупцю на підставі видаткових накладних. Постачальник зобов'язується доставити та зробити монтаж товару (торгівельного павільйону) в термін 30 календарних днів після сплати першого платежу за товар (п.п. 1.2. - 1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору поставка партії товару, здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Постачальником оплати в розмірі 10% вартості партії товару.

Згідно п. 2.4 Договору датою поставки товару вважається дата, підписання сторонами накладної, яка видається Покупцем Постачальнику.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що загальна сума Договору складає 223 577 грн. 71 коп. (двісті двадцять три тисячі п'ятсот сімдесят сім грн. 71 коп.) в т.ч. ПДВ - 37 263 грн. (тридцять сім тисяч двісті шістдесят три грн.) .

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання всіх зобов'язань сторонами за цим Договором (п. 9.1 Договору).

На виконання умов Договору поставки № 12/4-18 позивач 17 липня 2018 року перерахував на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" попередню оплату у розмірі 22 357,77 грн., що становить 10 % загальної вартості товару - 223 577,71 грн. згідно Специфікації № 1 (том 1, арк.с. 17). Вказані обставини підтверджуються копією платіжного доручення № 5402 від 17 липня 2018 року на суму 22 357,77 грн. (том 1, арк.с. 18). Факт отримання попередньої оплати товару також визнано представником відповідача в судовому засіданні 18.03.2019.

Разом з тим, за твердженням позивача, відповідач зобов'язання щодо доставки та монтажу товару (торгівельного павільйону) у встановлені Договором поставки № 12/4-18 строки не здійснив, у зв'язку з чим, 19 жовтня 2018 року Державним підприємством "Антонов" було пред'явлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" Вимогу в порядку частини другої статті 530 ЦК України (вих. № 126/11849-18), згідно якої позивач вимагав поставити та здійснити монтаж павільйону, а також сплатити пеню та штраф за порушення умов Договору. Зазначену вимогу (поштове відправлення) направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" листом з описом вкладення та отримано відповідачем 23 жовтня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відправлення (том 1, арк.с. 19-23).

Однак, відповіді на Вимогу від 19 жовтня 2018 року відповідач не надав, поставку та монтаж товару не здійснив. З огляду на наведене, 14 листопада 2018 року Державним підприємством "Антонов" було пред'явлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" Вимогу про повернення попередньої оплати та сплату штрафних санкцій (вих .№ 126/12996-18). Зазначену вимогу (поштове відправлення) направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" листом з описом вкладення, однак поштове відправлення повернуто у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання. Відповідно поштового штемпелю на повідомлені про закінчення терміну зберігання, повідомлення оформлено 01.12.2018 (том 1, арк.с. 24-28).

Враховуючи викладене, позивач наголошує на тому, що відповідач зобов`язання щодо поставки та монтажу павільйону не виконав, попередню оплату у розмірі 22 357,77 грн. не повернув. Невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" умов укладеного між сторонами Договору поставки № 12/4-18 від 06.04.2018 стало також підставою для нарахування позивачем неустойки та звернення до суду із позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Надіславши на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" Вимогу від 14.11.2018, позивач фактично реалізував своє право, встановлене статтею 693 ЦК України, щодо вибору способу захисту порушеного права шляхом повернення сплаченої суми попередньої оплати.

При цьому суд зазначає, що визначене статтею 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Державне підприємство "Антонов" в частині примусового стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" 22 357,77 грн. попередньої оплати - обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини першої статті 549, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 232 ГК України).

Згідно пункту 6.5. Договору поставки № 12/4-18 від 06.04.2018 у випадку порушення Постачальником строків поставки, зазначених в п. 2.3 Договору, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленої партії товару, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково штраф у розмірі семи відсотків від вартості несвоєчасно поставленої партії товару.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог щодо застосування штрафних санкцій, передбачених умовами Договору та перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленого до стягнення штрафу у розмірі 15 650,44 грн. визнає здійснений позивачем розрахунок правильним та обґрунтованим. Разом з тим, під час здійснення розрахунку пені позивачем допущено арифметичні помилки, а за самостійним розрахунком суду вимога позивача в частині про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 27 962,53 грн.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд зазначає, що 18 березня 2019 року представник позивача подав до суду клопотання, в якому зазначив, що сума судових витрат Державного підприємства "Антонов", понесених у зв'язку із розглядом справи, підлягає збільшенню та складає 4 842,54 грн.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Разом з тим, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК).

Виходячи зі змісту поданого позивачем клопотання та доданих до нього документів, до понесених судових витрат на суму 4 842,54 грн. у справі № 922/128/19 Підприємство включає:

- витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.;

- транспортні витрати на відрядження повноважного представника для участі в судовому засіданні 12.02.2019 в розмірі 930,34 грн. (без урахування вартості додаткових послуг);

- транспортні витрати на відрядження повноважного представника для участі в судовому засіданні 11.03.2019 в розмірі 1 077,83 грн. (без урахування вартості додаткових послуг);

- транспортні витрати на відрядження повноважного представника для участі в судовому засіданні 18.03.2019 в розмірі 913,37 грн. (без урахування вартості додаткових послуг).

Витрати позивача на проїзд в загальному розмірі 2 921,54 грн. підтверджуються посадочними документами на поїзд: відправлення/призначення Київ - Харків та Харків - Київ, виданими на ім'я представника позивача, який брав участь в судових засіданнях у справі № 922/128/19 - ОСОБА_1

Суд зазначає, що з системного аналізу Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом, зокрема, явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні пункту 4 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд прийняв подане представником позивача клопотання про збільшення розміру судових витрат та дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено, що ним понесені витрати зі сплати судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи № 922/128/19 в загальному розмірі 4 842,54 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З огляду на наведене, відповідно до статей 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 655, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173-175, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Антонов" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Спецмаш" (місцезнаходження: 62300, Харківська область, Дергачівський район, місто Дергачі, вулиця Петровського, будинок 163-Г, офіс 413; код ЄДРПОУ 35617176) на користь Державного підприємства "Антонов" (місцезнаходження: 03062, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 1; код ЄДРПОУ 14307529) суму попередньої оплати в розмірі 22 357,77 грн., пеню в розмірі 27 962,53 грн., штраф в розмірі 15 650,44 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921,00 грн. та судові витрати в розмірі 2 921,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "21" березня 2019 р. р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/128/19