Рішення

від 05.03.2019 по справі 911/2852/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2852/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Перфекто Івентс , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Стікер , м. Київ,

про розірвання договору та стягнення 718984,21 грн. збитків

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, ордер від 03.02.2019 серія КС № 191179;

від відповідача: ОСОБА_2, адвокат, ордер від 25.01.2019 серія КВ № 401580;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Перфекто Івентс , м. Київ (далі по тексту - ТОВ Перфекто Івентс )звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 20.12.2018 до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Стікер , м. Обухів Київської області (далі по тексту ТОВ Стікер , в якому просить суд:

- розірвати договір поставки №011018 від 11.10.2018;

- стягнути з ТОВ Стікер 718984,21 грн. збитків та 12546,77 грн. судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №011018 від 11.10.2018, за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити та поставити позивачу стікери тристоронні двошарові тиражем 5 258 000 шт. загальною вартістю 540 000,00 грн. з ПДВ згідно погодженого графіку поставки (до 24.10.2018 - 500 000 шт., до 29.10.2018 - 500 000 шт., до 02.11.2018 - 500 000 шт., до 12.11.2018 - 1 500 000 шт., до 19.11.2018 - 2 258 000 шт.). ОСОБА_3 приймання-передачі від 11.10.2018 позивач передав відповідачу унікальні коди для нанесення на стікери у відповідній кількості. Позивач платіжними дорученнями від 12.10.2018 та 16.10.2018 здійснив передоплату відповідачу за стікери в загальній сумі 404 000,00 грн. Позивач твердить, що станом на 12.11.2018 відповідач істотно порушив свої обов'язки за договором та не поставив позивачу 100% від передбаченої графіком кількості товару, у зв'язку з чим позивач відповідно до свого права, передбаченого ст. 651 ЦК України направив відповідачу 13.11.2018 вимогу про розірвання договору поставки №011018. Оскільки вказана вимога, яка була вручена відповідачу 15.11.2018, залишена без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду про розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною.

Крім того, позивач твердить, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач був змушений замовити поставку тих самих стікерів у іншого постачальника, які отримав в тій самій кількості 5 258 000 шт за ціною 854 984,21 грн.

Відтак, позивач вважає, що йому було завдано збитків в розмірі сплаченого відповідачу авансу 404000,00 грн. та у розмірі різниці між ціною товару, вимушено замовленого у іншого постачальника, та ціною, за якою відповідач зобов'язувався поставити тираж стікерів (854984,21 грн. мінус 540 000,00 грн. дорівнює 314984,21 грн.), тобто загалом в сумі 718984,21 грн. Суму збитків позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до частини 5 ст. 653 ЦК України.

Ухвалою суду від 26.12.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2852/18, ухвалено, що справа розглядатиметься в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2019.

Ухвалою від 21.01.2019 підготовче судове засіданні відкладено на 04.02.2019.

25.01.2019 від позивача надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи. Зокрема було додано копії договорів з ТОВ ТіВіМіК-Пак на виготовлення поліграфічної продукції та копії первинної документації по цим договорам (рахунки-фактури, видаткові накладні, платіжні доручення).

28.01.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 25.01.2019 №09/01 із клопотанням про поновлення строків на подання відзиву. Відповідач у відзиві твердить, що вчасно надрукував першу партію товару, але позивач відмовився від прийняття товару, оскільки уклав договір з третьою особою. 23.10.2018 позивач з'явився в офіс до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду, в якій було змінено тираж до 3 958 000 шт. та змінено ціну послуг до 406489,16 грн. Відповідач на зміну умов договору не погодився, позивач в свою чергу видаткову накладну №29 від 23.10.2019 на першу партію 500 000 шт. стікерів підписувати відмовився, а продукцію не забрав.

Відповідач твердить, що використав сплачений позивачем аванс за призначенням на закупівлю необхідних для виготовлення замовленого тиражу товарів та матеріалів, на доказ чого подав суду копії рахунків та накладних загалом на суму 248749,37 грн.

Відповідач твердить, що позивачем грубо порушено пункт 4.1 договору, щодо заборони передачі будь-яких прав та зобов'язань за договором іншим особам, що виключає стягнення будь-яких збитків. Відповідач твердить, що згідно погодженого графіку поставки строк поставки першої партії був визначений до 24.10.2018, однак рахунок на оплату частини тиражу для позивача іншим виконавцем - ТОВ ТіВіМік-Пак було виставлено вже 23.10.2018. Тобто відповідач твердить, що відмовившись від вчасно виготовленої відповідачем партії товару та замовивши виготовлення товару у іншого контрагента, позивач порушив свої господарські зобов'язання та має сплатити відповідачу в порядку пункту 10.3 Договору штраф у розмірі 100% вартості замовленої продукції, передбачений за відмову замовника від продукції після закінчення терміну, визначеного пунктом 8.3 Договору.

ОСОБА_3 висновком відповідача, відсутні підстави для відшкодування витрат позивача, оскільки позивач з власної ініціативи відмовився приймати надруковану партію товару та з власної ініціативи замовив друк у іншого контрагента.

30.01.2019 відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

04.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у яких позивач стверджує про безпідставність викладеного у відзиві. Позивач твердить, що подані накладні на придбання витратних матеріалів самі по собі не свідчать про вчасне виконання відповідачем зобов'язань з поставки, та не свідчать про те, що станом на 23.10.2018 у відповідача взагалі були наявні всі матеріали для виконання замовлення, оскільки частина накладних датована пізніше 23.10.2018. Накладна №29 від 23.10.2018 з боку замовника не підписана, відтак не є належним доказом виконання замовлення. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався повідомляти замовника про готовність продукції, однак доказів будь-яких повідомлень відповідачем позивачу до відзиву не подано. Доказів відмови позивача від прийняття продукції відповідачем також не подано, ОСОБА_3 в порядку Інструкцій П-6, П-7 не складалися. Також позивач посилається на те, що між відповідачем та працівниками та директором позивача весь період спірних відносин велась електронна та СМС-переписка, яка свідчить про те, що замовлення відповідачем вчасно виконано не було.

Також позивач посилається на те, що окрім листування, працівниками та директором позивача здійснювались багаторазові виїзди до виробничих приміщень відповідача, під час такого виїзду 01.11.2018 було здійснено відеозапис; жодного разу відповідачем не було повідомлено про готовність будь-якої партії товару до відвантаження, натомість відповідач повідомляв про відсутність витратних матеріалів та технологічні проблеми, які перешкоджають виготовленню замовлення.

Щодо додаткової угоди між позивачем та відповідачем, позивач стверджує, що вона не має жодного значення, оскільки так і не була укладена. Крім того, пропозиція укласти таку додаткову угоду про зменшення тиражу мала на меті забезпечення виготовлення товару в строк як єдиної можливості виконати зобов'язання перед організатором рекламної акції, а з іншого боку мінімізувати збитки шляхом замовлення у третіх осіб виключно мінімально необхідної кількості одиниць товару, на яку і пропонувалося зменшити тираж, замовлений у відповідача.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем умов договору щодо заборони передачі прав та обов'язків за договором іншим особам, позивач твердить, що заміна сторони у зобов'язанні та укладення нового договору з іншим контрагентом є різними за змістом та наслідками інститутами цивільного права, відтак позивач нікому не передавав свої права чи обов'язки за договором, укладеним з відповідачем.

Ухвалою від 04.02.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 18.02.2019.

14.02.2019 від відповідача надійшли письмові заперечення №14/02 від 14.02.2019, у яких відповідач твердить, що докази, на які позивач посилається у відповіді на відзив (письмова фіксація відеозапису, роздруківки СМС-повідомлень та електронних листів, фототаблиця до відеозапису тощо) не є допустимими, оскільки оформлені не у відповідності до вимог ГПК України. Крім того, відповідач твердить, що поданим графіком виїздів позивач підтвердив факт виїзду до виробничих приміщень відповідача 23.10.2018 в день передачі виготовленої першої партії товару, чим підтвердив факт вчасного виконання відповідачем умов договору та факт відмови позивача від отримання товару саме в цей день. Відповідач твердить, що жодних доказів, які б підтвердили поважність причин неприйняття товару від відповідача та замовлення цього ж товару у іншого контрагента, позивачем не подано.

В судовому засіданні 18.02.2019 судом розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 25.02.2019 до 11 год. 00 хв., про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розписку.

19.02.2019 від ТОВ Стікер надійшли письмові пояснення від 18.02.2019 №16/02, у яких відповідач зазначає, що деякі поставки комплектуючих були здійснені після 23.10.2018, однак договори та виставлені рахунки для оплати свідчать, що вказаний товар відповідачем був попередньо замовлений (17.10.2018) у контрагентів та оплачений на весь період графіку друкування. Крім того, у поясненнях відповідач, посилаючись на ст.849 ЦК УКраїни, твердить, що відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків позивач міг лише у випадку порушення відповідачем строків виконання робіт, однак зазначене порушення матеріалами справи не підтверджується. В іншому випадку відмова замовника від договору не тягне за собою повернення авансу (ч.4 ст. 849 ЦК України) та відшкодування збитків.

Також відповідач вказує, що в силу ексклюзивності замовлення (всі штрих-коди, що наносились на замовлені стікери, були унікальними) для сторін було суттєво важливим не передавати штрих-коди іншим особам для уникнення їх дублювання. У зв'язку з цим, відповідач трактує пункти 4.1 та 4.2 договору як заборону позивачу в тому числі і замовляти ті самі роботи у третіх осіб без повідомлення відповідача, яка позивачем була порушена.

Також 19.02.2019 від відповідача надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, а саме була подана копія проекту додаткової угоди №1 від 23.10.2018 (підписана з боку позивача) на зменшення тиражу до 3 958 000 шт та ціни договору до 406489,16 грн. Відповідач твердить, що лише під час розгляду справи дізнався, що вказаний документ в матеріалах справи відсутній. З огляду на важливість даного доказу, а також враховуючи те, що сторонами не заперечувався факт його існування, відповідач просив суд залучити вказаний доказ до матеріалів справи та врахувати при прийнятті рішення.

Розглянувши позов ТОВ Перфекто Івентс до ТОВ Стікер про розірвання договору та стягнення 718 984,21 грн. збитків, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

11.10.2018 між ТОВ Стікер (виконавець) та ТОВ Перфекто Івентс (замовник) укладено договір поставки №011018, відповідно до умов якого:

- виконавець за завданням і за рахунок замовника виконує роботи з виготовлення поліграфічної етикетно-пакувальної продукції в обсязі та у терміни, зазначені у замовленнях, рахунках-фактурах та видаткових накладних, або Специфікаціях чи додаткових угодах (пункт 1.1);

- виконавець за цим договором погоджується передати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, перелік якої узгоджений сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних або специфікаціях для використання її у фінансово-господарській діяльності (пункт 1.2);

- специфікація замовлення продукції: назва - стікер тристоронній 2 шари; форма наклейки - фігурна; матеріал наклейки - папір п/гл плюс плівка; кількість кольорів друку 2 плюс 2 плюс 2 плюс нумерація плюс скретч; ширина 34,5 мм, висота 31 мм, тираж 5 258 000 шт (пункт 3.2.1 договору);

- при роботі з оригінал-макетом замовника термін його повної підготовки до друку не може перевищувати чотирьох робочих днів з дати передачі оригінал-макета замовника виконавцю (пункт 2.1);

- виконавець зобов'язаний передати продукцію на умовах договору належної якості та кількості (3.1); за свій рахунок упакувати продукцію належним чином для збереження під час транспортування, завантаження та розвантаження (3.2); своєчасно повідомити замовника про готовність продукції до відправлення (3.3); виконавець не передаватиме будь-яке із своїх зобов'язань будь-якій іншій особі без попереднього дозволу замовника та не буде залучати третіх осіб, окрім власних робітників до процесу виробництва без попереднього письмового дозволу замовника (3.4);

- замовник не передаватиме будь-яке із своїх прав або зобов'язань будь-якій іншій особі без попереднього письмового дозволу виконавця (4.1);

- замовник зобов'язується отримувати від виконавця продукцію та вчасно сплачувати за неї грошові кошти (пункт 4.2);

- ціна послуг становить 540000,00 грн. з ПДВ (пункт 6.1). Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків згідно графіку: 68000,00 грн. - 12.10.2018, 336000,00 грн. - до 16.10.2018; 96000,00 грн. - до 13.11.2018; 40 000,00 грн. - до 21.11.2018 (пункт 6.2);

- поставка товару здійснюється згідно графіку: 500 000 шт. - до 24.10.2018, 500 000 шт. - до 29.10.2018; 500 000 шт. - до 02.11.2018; 1 500 000 шт. - до 12.11.2018, 2 258 000 шт. - до 19.11.2018 (пункт 7.1);

- на кожну партію продукції виконавець зобов'язаний надати наступні супроводжуючі документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну, зареєструвати податкову накладну; інші документи на вимогу замовника (пункт 7.3);

- замовник зобов'язується одержати продукцію протягом 5 робочих днів з моменту її виготовлення (пункт 8.2). Неотримання продукції протягом 20 робочх днів від дня її виготовлення прирівнюється до відмови замовником від замовлення та спричиняє застосування санкцій, передбачених пунктом 10.3 договору (пункт 8.3). у випадку відмови замовника від замовленої продукції після закінчення терміну, визначеного пунктом 8.3, замовник сплачує виконавцеві штраф у розмірі 100% від вартості замовленої продукції (пункт 10.3);

- при перевищенні строків: 1) оплати замовником, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення; 2) передачі продукції виконавцем, виконавець сплачує замовникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення, від вартості непереданої продукції за кожен день прострочення;

- у випадку відмови виконавця від подальшого виготовлення продукції виконавець сплачує замовникові штраф у розмірі 100% від вартості не виготовленої й непоставленої продукції (пункт 10.5);

- всі повідомлення та кореспонденція, що здійснюється за цим договором, мають здійснюватися письмово українською або російською мовами та доставлятися або надсилатися кожній стороні за адресами, вказаними у договорі. Всі такі повідомлення та кореспонденція мають бути доставлені особисто або надіслані рекомендованим листом, з посильним, кур'єром, по факсу, електронній пошті або за допомогою інших надійних засобів зв'язку (пункт 15.1);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018 та/або до повного виконання сторонами взятих зобов'язань.

11.10.2018 сторонами підписано ОСОБА_3 приймання передачі до Договору №011018, за яким замовник передав, а виконавець прийняв унікальні коди для нанесення на стікер тристоронній у кількості 5 783 167 штук з розрахунку 525 167 на приладку до друку, 5 258 000 шт для безпосереднього нанесення на стікери.

Відповідачем виставлено позивачу для оплати рахунок на оплату №23 від 11.10.2018 на суму 540 000,00 грн. (копія долучена до відзиву).

На підставі вказаного рахунку та на виконання графіку оплат (пункт 6.2 договору) позивач сплати відповідачу платіжним дорученням від 12.10.2018 №16 68 000,00 грн., платіжним дорученням16 10.2018 №17 336 000,00 грн., тобто всього сплатив 404 000,00 грн.

Суд бере до уваги, що замовлене позивачем виконання робіт по виготовленню поліграфічної продукції мало конкретний матеріальний результат (тираж стікерів), який належав до передачі замовнику. При цьому в силу унікальності даної продукції, вона не могла бути реалізована будь-якій іншій особі, крім замовника.

Відтак, хоча сторонами і визначено назву укладеного договору як договір поставки, однак за правовим змістом вказаний договір є змішаним договором - підряду з окремими елементами договору поставки (передача продукції на підставі видаткової накладної, а не ОСОБА_3 виконаних робіт, порядок прийняття продукції по якості та кількості, порядок заявлення рекламацій тощо).

Відповідно до частини 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Суд бере до уваги, що позивач не є виробником продукції Тульчинка та є виконавцем, а не організатором акції Справа в Тульчинці .

Суд бере до уваги, що згідно поданих роздруківок оригінал-макетів стікерів, організатором акції Справа в Тульчинці є ТОВ Фуд Девелопмент , який визначив, що акція проводиться на всій території України за виключенням АР Крим, території проведення ООС та території, яка не контролюється українською владою з 05 листопада 2018 до 17 лютого 2019 року. Відтак, до 05 листопада 2018 року достатня кількість стікерів мала бути виготовлена, доставлена на виробництво, нанесена на упаковку продукції, що бере участь в акції, ця продукція мала бути виготовлена, упакована в упаковку із стікерами та доставлена до точок роздрібної торгівлі на всій території України. Враховуючи викладене, необхідним та виправданим є найсуворіше дотримання строків, передбачених спірним Договором №011018.

Згідно до частини 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

ОСОБА_3 змістом статей 3 та 15 Договору №011018 виконавець був зобов'язаний виготовити, належно упакувати та письмово повідомити замовника про готовність продукції до відправлення. Враховуючи, що згідно пункту 8.3 Договору, замовник мав обов'язок одержати продукцію протягом 5 робочих днів з моменту її виготовлення, письмове повідомлення виконавця про готовність першої партії 500 000 шт стікерів до відправлення мало бути зроблене (рекомендованим листом, факсом чи електронною поштою) за 5 робочих днів до дати поставки (24.10.2018).

Доказів того, що відповідач виготовив у встановлений договором строк, упакував першу партію стікерів та будь-яким чином повідомив позивача про готовність партії до відправлення, матеріали справи не містять.

Подана видаткова накладна №29 від 23.10.2018, яка не містить всіх обов'язкових та необхідних реквізитів первинного бухгалтерського документу (відсутні будь-які відмітки покупця про отримання товару), могла бути виготовлена у будь-який час до моменту її подання суду (28.01.2019).

Накладна без підпису покупця жодним чином не свідчить про те, що 23.10.2018 вказана у накладній партія стікерів 500 000 шт була упакована та готова до відправки. Доказів того, що відповідач 23.10.2018 у відповідності до пункту 7.3 договору зареєстрував відповідну податкову накладну, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до частини 1 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Сторонами не заперечується, що працівники та директор підприємства-замовника систематично контролювали процес виробництва безпосередньо у виробничих приміщеннях відповідача. Матеріали справи містять роздруківку електронного листа від 24.10.2018 13:45, яким позивач, у відповідності до статті 15 договору письмово наполягав на відвантаженні першої партії товару.

Відтак, твердження відповідача про готовність першої партії стікерів до відвантаження 23.10.2018 матеріалами справи в сукупності спростовуються.

Згідно до частини 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи викладене, суд вважає вірним та обґрунтованим висновок позивача як замовника про те, що відповідач виконував роботу настільки повільно, що 23.10.2018 стало очевидним, що передача стікерів у встановлений договором строк не відбудеться.

Разом із тим, позивач не діяв у відповідності до алгоритму, передбаченого ст. 849 ЦК України, та не відмовився від договору з відповідачем.

Натомість позивач замовив виготовлення 1 300 000 стікерів у іншого контрагента ТОВ ТіВіМіК-Пак за договором №231018 від 23.10.2018, який виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру СФ-0001255 від 23.10.2018 на суму 240006,00 грн. ТОВ ТіВіМіК-Пак за видатковою накладною від 25.10.2018 №РН-0001906 передало, а ТОВ Перфекто Івентс прийняло стікери в кількості 1 300 000 шт. Платіжним дорученням від 26.10.2018 №19 ТОВ Перфекто Івентс сплатило ТОВ ТіВіМіК-Пак 240006,00 грн.

Також 23.10.2018 позивач звернувся до відповідача не із заявою про відмову від договору в порядку ст. 849 ЦК України, а із проектом додаткової угоди №1 від 23.10.2018, у якій пропонував змінити умови договору №011018 від 11.10.2018, встановивши тираж 3 958 000 шт. (на 1 300 000 шт. менше, ніж в основному договорі - 5 258 000 шт.) та ціну договору 406489,16 грн. Суд вважає такі дії позивача відповідними пункту 2 частини 1 ст. 611 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частини 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згоди щодо підписання вказаної додаткової угоди в належній формі сторонами досягнуто не було, відповідач додаткову угоду №1 від 23.10.2018 не підписав, замовник не відмовився від договору в порядку ст. 849 ЦК України, відтак, умови договору не змінилися, були чинними в редакції первісного договору №011018 та обов'язковими для виконання обома сторонами.

Доказів того, що відповідач належно повідомив позивача про готовність до відвантаження будь-якої з наступних партій замовленої продукції згідно графіку, наведеного у пункті 7.1 Договору, суду не подано.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що відповідач належним чином виконував свої обов'язки за договором, однак позивач всупереч пункту 8.3 Договору відмовлявся отримувати продукцію та підписувати документи.

По-перше матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач 23.10.2018, або пізніше у період дії договору повідомляв замовника про те, що тираж стікерів, або його частина, належно упаковані та готові до відправки. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач вживав будь-які заходи, спрямовані на передачу продукції замовнику. Матеріали справи не містять жодних доказів (складення актів, надіслання листів тощо) відмови замовника приймати виготовлену та упаковану відповідачем продукцію.

По-друге, відповідно до частини 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку , відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як свідчить накладна ПАТ Укрпошта та опис вкладення в лист, позивач 13.11.2018 направив відповідачу вимогу від 13.11.2018 №1/13 про розірвання договору та відшкодування збитків в сумі 510 496,00 грн., яка відповідачем була отримана 15.11.2018, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вказує, що згідно опису вкладення в лист від 13.11.2018, до вказаної вимоги від 13.11.2018 №1/13 проект угоди про розірвання договору додано не було. До відповіді на відзив позивач надав проект такої Угоди про розірвання договору, однак направлений він був відповідачу лише 04.02.2019 в порядку ст. 166 ГПК України як додаток до відповіді на відзив.

В наступному залишок необхідного тиражу 3 958 000 шт. стікерів 19.11.2018 позивач замовив у ТОВ ТіВіМіК-Пак , який виставив ТОВ Перфекто Івентс рахунок-фактуру СФ-0001270 від 19.11.2018 на оплату 614 978,21 грн. В подальшому 20.11.2018 між ТОВ Перфекто Івентс та ТОВ ТіВіМіК-Пак було укладено договір №201118 на виготовлення 3 958 000 шт стікерів. ТОВ ТіВіМіК-Пак за видатковою накладною від 05.12.2018 №РН-0002195 передало, а ТОВ Перфекто Івентс прийняло стікери в кількості 3 958 000 шт. Платіжними дорученнями від 22.11.2018 №54 на суму 184493,46 грн. та від 06.12.2018 №71 на суму 430484,75 грн. ТОВ Перфекто Івентс сплатило ТОВ ТіВіМіК-Пак обумовлену вартість 614 978,21 грн.

Розглянувши вимогу позивача про розірвання договору поставки №011018 від 11.10.2018 у зв'язку з істотним порушенням зобов'язання іншою стороною, суд вважає її такою, що належить до задоволення з огляду на таке.

Згідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладені договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

(Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду викладена у постанові від 04.04.2018 №910/4590/17).

Договір №011018 був спрямований перш за все на отримання кінцевого результату - тиражу стікерів вчасно із суворим дотриманням графіку з метою забезпечення належного проведення акції Справа в Тульчинці .

Матеріали справи не містять доказів передачі (та/або повідомлень про готовність до передачі) відповідачем позивачу кінцевого результату робіт повністю чи частково.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене, обов'язок доведення своєї позиції та наповнення доказової бази закон покладає на сторони, а не на суд.

Враховуючи, що позивач як замовник в результаті порушення відповідачем зобов'язань за договором взагалі не отримав кінцевого результату, для досягнення якого договір укладався, суд вважає обґрунтованим висновок про те, що мало місце істотне порушення умов договору з боку відповідача, що надає право позивачу вимагати розірвання договору відповідно до частини 2 ст. 849, частини 2 ст. 651 ЦК України у зв'язку із істотним порушенням зобов'язань іншою стороною.

Відтак суд задовольняє позовну вимогу про розірвання Договору поставки №011018 від 11.10.2018. Відповідно до частин 2 та 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 718 984,21 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено наслідки порушення зобов'язання, зокрема пунктом 4 передбачено відшкодування збитків.

Згідно до частини 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до частини 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судом встановлено факт істотного порушення умов договору виконавцем ТОВ Стікер , у зв'язку з чим суд визнає право замовника вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частини 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною , втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд погоджується, що витрати, зроблені позивачем в сумі 404 000,00 грн. на оплату робіт відповідача за договором №011018 від 11.10.2018, які так і не були виконані, а їх результат не був переданий позивачу ані повністю, ні частково, в розумінні ст. 224 ГК України є збитками, які мають бути відшкодовані відповідачем позивачу, відтак в цій частині вимога позивача про стягнення з відповідача збитків належить до задоволення.

Виходячи з системного аналізу правових норм, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов'язання. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є по-перше, наявність протиправного діяння (дії чи бездіяльності), наявність збитків (документально доведеного їх розміру) та наявність причинного зв'язку між збитками і їх розміром, що виникли у кредитора, та порушенням зобов'язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов'язання - причиною.

Витрати позивача в сумі 314 984,21 грн. (різниця між ціною тиражу у ТОВ Стікер та ціною тиражу у ТОВ ТіВіМіК-Пак ) не мають прямого причино-наслідкового зв'язку з порушенням ТОВ Стікер своїх зобов'язань. Договори від 23.10.2018 та від 20.11.2018 саме з цим контрагентом, саме за такою ціною позивач уклав на основі вільного волевиявлення з метою виконання власних зобов'язань перед організатором акції.

Крім того, суд звертає увагу на те, що договори з ТОВ ТіВіМік-Пак позивач уклав, не відмовившись від договору з відповідачем, що призвело до збільшення збитків у обох сторін договору №011018, який залишався обов'язковим до виконання для обох його сторін.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 ст. 509 ЦК України). Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення (частина 2 ст. 616 ЦК України).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення збитків в частині 314984,21 грн. різниці ціни тиражу задоволенню не підлягає.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що укладення позивачем договорів з ТОВ ТіВіМіК-Пак є порушенням умов статті 4 договору №011018 щодо заборони передачі прав та обов'язків за договором іншим особам.

Передача прав та/або обов'язків за договором третім особам та укладення нового договору з третьою особою є різними правовими інститутами. Заборон позивачу відповідачу укладати договори з іншими контрагентами Договір №011018 не містить.

Суд відхиляє посилання відповідача на частину 4 ст. 653 ЦК України, відповідно до якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору.

В даному випадку позовні вимоги полягають у відшкодуванні збитків, завданих істотним порушенням договору відповідачем, а не у поверненні виконаного.

Крім того, матеріали справи не містять доказів передачі відповідачем частини замовленого тиражу позивачу та/або повідомлень відповідача позивачу про те, що хоча б частина тиражу виготовлена, упакована та готова до відправки, відтак у відповідача відсутні підстави твердити про часткове (або повне) виконання Договору №011018.

Придбання відповідачем обладнання та витратних матеріалів узгоджується із передбаченим ст.839 ЦК України обов'язком підрядника виконати роботи власними засобами з власних матеріалів.

ОСОБА_3 таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд задовольняє позов ТОВ Перфекто Івентс частково, приймає рішення про розірвання договору поставки №011018 від 11.10.2018 та про стягнення з ТОВ Стікер 404 000,00 грн. збитків, а в іншій частині позовних вимог відмовляє.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України суд покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Перфекто Івентс задовольнити часткового.

2. Розірвати договір поставки №011018 від 11.10.2018 , укладений між товариством з обмеженою відповідальністю Стікер (код 39993722) та товариством з обмеженою відповідальністю Перфекто Івентс (код 415641159).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Стікер (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Жовтнева, буд. 30 А, офіс 1, код 39993722)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Перфекто Івентс (02094, м. Київ, вул. Попудренко, буд. 52, корпус А, офіс 307, код 41564159)

404 000,00 грн. (чотириста чотири тисячі гривень нуль копійок) боргу,

7 822,00 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять дві гривні нуль копійок) судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 21.03.2019.

Суддя О.В. Конюх