Рішення

від 28.02.2019 по справі 911/2695/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2695/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дімакс Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю БЗВК

про стягнення 39 185,56 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дімакс Україна (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю БЗВК (надалі - відповідач) про стягнення 39 185,56 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2018 року відкрито провадження у справі № 911/2695/18, підготовче засідання призначено на 22.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.01.2019 року відкладено підготовче засідання у справі № 911/2695/18 на 12.02.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 08.02.2019 року представником позивача подано клопотання б/н від 07.02.2019 року про визнання справи № 911/2695/18 малозначною.

У підготовчому засіданні 12.02.2019 року представник позивача підтримав подане до канцелярії Господарського суду Київської області 08.02.2019 року клопотання б/н від 07.02.2019 року про визнання справи № 911/2695/18 малозначною та здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 Господарського процесуального кодексу України клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Згідно зі ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Таким чином, клопотання представника позивача б/н від 07.02.2019 року про визнання справи № 911/2695/18 малозначною подано з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку та строку.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

У зв'язку з чим, клопотання представника позивача б/н від 07.02.2019 року про визнання справи № 911/2695/18 малозначною залишено без розгляду.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 12.02.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 12.02.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 28.02.2019 року.

В судовому засіданні 28.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду спору в судове засідання 28.02.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 28.02.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, позивач зазначає, що станом на 30.11.2018 року у Товариства з обмеженою відповідальністю БЗВК (відповідач) існує заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Дімакс Україна (позивач) з розрахунків по оплаті за поставлений товар у сумі 39 185,56 грн., яка виникла за укладеним між сторонами 15.03.2018 року Договором поставки № 38/14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору на умовах, в порядку та строки, визначені цим Договором, Постачальник зобов'язується протягом терміну дії Договору поставляти й передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати майно (далі - Товар), перелік і кількість якого визначаються Специфікаціями, які з моменту підписання Сторонами й проставляння печаток Сторін, є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору загальна сума Договору визначається сумарною вартістю Товару, згідно підписаних Сторонами Специфікацій. Ціна Товару, що поставляється Покупцю є договірною і вказується в Специфікаціях.

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата партії Товару здійснюється на підставі рахунку-фактури.

11.04.2018 року позивач та відповідач дійшли згоди на поставку товару, а саме кутник 20x20x4 , кількістю 3,243 тони, загальною вартістю 77 345,56 грн. з ПДВ. Цього ж дня позивач на виконання договірних зобов'язань, передбачених Договором, склав та передав відповідачу на підписання 2 (два) підписані та скріплені печаткою зі свого боку примірники Специфікації № 3 від 11.04.2018 року до Договору № 38/14 від 15.03.2018 роук та оригінал рахунку на оплату № 432 від 11.04.2018 року.

Згідно із п.5 Специфікації № 3 від 11.04.2018 року до Договору № 38/14 від 15.03.2018 року умови оплати: передплата у розмірі - 50%, остаточна оплата в розмірі - 50% сплачується Покупцем не пізніше - 5 календарних днів після поставки Товару.

Відповідно до п.п. 2, 3 Специфікації № 3 від 11.04.2018 року до Договору № 38/14 від 15.03.2018 року поставка товару здійснюється на умовах DDP, згідно ІНКОТЕРМС - 2010 м. Бровари, вул. Лісова, 4.

Позивач в позові зазначає, що 12.04.2018 року на виконання п. 5 Специфікації 3 від 11.0.2018 року Договору 38/14 від 15.03.2018 року та на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату 432 від 11.04.2018 року відповідачу, останній відповідно до платіжного доручення № 28 від 12.04.2018 року та платіжного доручення № 31 від 12.04.2018 року здійснив передоплату у сумі 38 160,00 грн. з ПДВ за майбутню поставку товару.

13.04.2018 року позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар, а саме кутник 20x20x4 , кількістю 3,243 тони, загальною вартістю 77 345,56 грн. з ПДВ, що підтверджується Видатковою накладною № 1304-03 від 13.04.2018 року.

Відповідно до п. 3.5. Договору право власності на Товар переходить від Постачальника Покупцеві в момент підписання останнім видаткової накладної.

Таким чином, позивач належним чином і в повному обсязі виконав зобов'язання щодо поставки відповідачу товару.

Згідно із п. 5. Специфікації № 3 від 11.04.2018 року до Договору № 38/14 від 15.03.2018 року остаточна оплата в розмірі - 50% сплачується Покупцем не пізніше - 5 календарних днів після поставки Товару.

Відповідно до п. 1.1. Договору Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар.

Таким чином, оскільки поставка Товару була здійснена 13.04.2018 року, відповідача мав остаточно оплатити товар на суму 39 185,56 грн. в термін до 19.04.2018 року.

Згідно з п. 2.4. Договору зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Однак, відповідач зобов'язання з оплати Товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, неоплаченим залишився Товар, поставлений за Видатковою накладною № 1304-03 від 13.04.2018 року на суму 39 185,56 грн.

Позивач зазначає, що 22.09.2018 року надсилав відповідачу претензію на суму 39 185,56 грн. від 20.08.2018 року вих. № 16/05, що підтверджується фіскальним чеком, накладною та описом за трек-номером 0308704706078 внутрішнього поштового відправлення по території України, в якій просив відповідача в семиденний строк сплатити заборгованість за поставлений товар у сумі 39 185,56 грн. Претензія отримана відповідачем 24.09.2018 року, однак залишена без відповіді та задоволення.

Відповідачем в ході розгляду спору викладені в позові обставини не заперечені та не спростовані, доказів оплати Товару не надано.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт існування простроченої заборгованості по оплаті за поставлений товар у сумі 39 185,56 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дімакс Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю БЗВК про стягнення 39 185,56 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЗВК (07400, Україна, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, б. 4, ідентифікаційний код 41638471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дімакс Україна ( 03113, м. Київ, Проспект Перемоги, будинок 62-Б, ідентифікаційний код 39037394) 39 185,56 грн. заборгованості та 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

повне рішення складено 18.03.2019 року

Суддя А.Ю. Кошик