Рішення

від 18.03.2019 по справі 922/428/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/428/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління АТ "Ощадбанку", м. Харків до Відкритого акціонерного товариства "Восток" п.Золочів про стягнення 10092,95 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Восток" про стягнення заборгованості за договором № 2 на організацію та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 29.04.2014 року в сумі 10092,95 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2019 року позовну заяву ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" було залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви - дев`ять днів з дня вручення даної ухвали.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.02.2019 року представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 4750).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання 18.03.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання 18.03.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позов у строки, визначені в ухвалі суду про відкриття провадження у справі не надав, клопотання про поновлення чи продовження процесуального строку на подачу відзиву на позов, від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку учасників справи в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

29.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк" в особі філії - Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк" (позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Восток" (відповідач) було укладено договір № 2 на організацію та здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є організація та здійснення установами банку розрахунково-касового обслуговування з прийняття сум готівки у національній валюті від фізичних осіб та перерахування прийнятих коштів за призначенням.

Відповідно до п. 2.2 позивач зобов`язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування у всіх установах Банку смт Золочів та Золочівського району, шляхом прийняття платежів згідно п. 1.1 договору та забезпечити перерахування коштів на рахунок Клієнта № 260046112 відкритий ПАТ "Мегабанк" м. Харків, код 351629, ЄДРПОУ клієнта 03115169.

Відповідно до п. 2.1.1 договору, відповідач зобов`язується здійснювати оплату комісійної винагороди за надані установами Банку послуги розрахунково-касового обслуговування з приймання від платників платежів згідно з п. 1.1 договору, шляхом перерахування належних коштів на рахунок Банку № 35707300069968, відкритий в філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", що вказаний а Акті, протягом 3-х робочих днів з моменту отримання Актів, звітним періодом вважати період із 21 числа попереднього місця по 20 число поточного місця (включно), у наступному розмірі:

- 2,0%, але не менше 3 (трьох) гривень, від суми платежу до 300 гривень;

- 1,5%, якщо сума платежу від 300,01 грн. до 500,00 гривень;

- 1,0%, якщо сума платежу від 500,01 грн. до 1000,00 гривень;

- 0,75%, якщо сума платежу від 1000,01 грн. до 10000,00 гривень,

- 0,5%, але не більше 520 (двохсот п`ятидесяти) гривень, від суми платежу понад 10000,01 гривень.

Крім того п. 2.1.2 договору, відповідача було зобов`язано забезпечувати контроль за надходженням платежів та інформувати "Банк" у разі несвоєчасного і неповного отримання коштів.

Відповідно до п. 2.2.2 позивач зобов`язався перераховувати кошти на користь відповідача в сумі прийнятих платежів (в повному обсязі), не пізніше наступного операційного дня після отримання прибуткових документів установами "Банку", які здійснюють обробку та перерахування коштів.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що він набирає чинності через 5 (п`ять) робочих днів з дня його підписання уповноваженими представниками "Сторін" та діє протягом року до 01 травня 2015 року.

Пунктом 5.3 передбачено, що припинення дії договору не звільняє сторони від виконання розрахунків між ними в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу послуги з розрахунково-касового обслуговування, що підтверджується актом від 25.10.2015 року (а.с. 15-16).

Відповідно до вищезазначеного акту позивачем було прийнято та перераховано коштів на рахунок відповідача з 15.05.2014 року по 01.09.2014 року у розмірі 46876,54 грн., у зв`язку з чим сума комісії, яка підлягає сплаті відповідачем становить 7059,54 грн.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання з оплати комісії за прийняття та перерахування коштів згідно договору від 29.04.2014 року не виконав, у зв`язку з чим 25.10.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 40-51/1619 із актом від 25.10.2015 року та розрахунком суми комісії, який підписаний керуючим ТВБВ № 10020/0403 філія-ХОУ АТ "Ощадбанк" ОСОБА_1.

Вищезазначена претензія з актом та розрахунком комісії були отримані представником відповідача за довіреністю 03.11.2015 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

Відповідач листом від 11.11.2015 року надав позивачу відповідь, в якій зазначив про відсутність підстав для перерахування коштів, оскільки відсутні документи, що підтверджують здійснення господарської операції.

В подальшому, 23.04.2018 року позивачем повторно було направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за вих. № 118.20-07/392, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Вищезазначена претензія була вручена відповідачу 28.04.2018 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту "Укрпошта" (арк. спр.23).

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість перед позивачем не погасив, що й стало підставою для звернення останнього суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене положення також кореспондується з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи наявний акт від 25.10.2015 року, що підтверджує надані позивачем послуги з розрахунково-касового обслуговування.

Відповідач мав здійснити оплату відповідних послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання Акту (п. 2.1.1 договору).

Як свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав відповідний акт 03.11.2015 року (а.с. 18).

З урахуванням умов оплати встановлених договором строк сплати вартості наданих послуг є таким, що настав.

Як вже було зазначено вище, строк дії договору було визначено до 01.05.2015 року (п. 5.1 договору).

Проте, пунктом 5.3 передбачено, що припинення дії договору не звільняє сторони від виконання розрахунків між ними в повному обсязі.

Крім того у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 905/2187/13 суд прийшов до висновку, що: закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним. Сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Таким чином припинення дії договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати надані позивачем послуги.

Відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзиву на позов не надав.

Докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2 на організацію та здійснення розрахунково-касового обслуговування від 29.04.2014 року у розмірі 7059,54 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 635,94 грн. 3% річних та 1447,22 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 635,94 грн. та інфляційних втрат в сумі 1447,22 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 950,25 грн. пені, суд, визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов`язань з боку відповідача.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умови договору, укладеного між сторонами не містять вимог щодо сплати пені в разі порушення відповідачем зобов`язань сплати комісії, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 1740,30 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 909 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Восток" (62203, Харківська область, смт Золочів, вул. Вокзальна, 14, р/р 26046112 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 03115169) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління АТ "Ощадбанку" (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 22, р/р 37390005 в філії ХОУ АТ "Ощадбанк", код ЄДРПОУ 09351600) 7059,54 грн. основного боргу, 1447,22 грн. інфляційних втрат, 635,94 грн. 3% річних та 1740,30 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_2

922/428/19