Рішення

від 20.03.2019 по справі 130/30/19

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/247/2019

130/30/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Порощука П.П.,

за участі секретаря Маліщук Н.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Віницькій області до ОСОБА_1 про стягнення шкоди спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В:

05.11.2018 року позивач ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Віницькій області звернувся до суду з цим позовом і просив стягнути з ОСОБА_1 шкоду спричинену внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 17672,08 грн., а також судовий збір.Позовна заява мотивована тим, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №407-ДК від 02.05.2018 року державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області ОСОБА_3 було доручено здійснити перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок загальною площею 189,00 га, з них: орієнтовною площею 27,5 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:001:0057), орієнтовною площею 9,06 га та 30,1 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:002:0033), орієнтовною площею 50,5 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:003:0244), орієнтовною площею 28,6 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:04:001:0115), орієнтовною площею 58,8 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:005:0016), орієнтовною площею 13,9 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:01:001:0167), орієнтовною площею 64,84 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:004:0349), які розташовані на території Носківецької сільської ради Жмеринського району. Відповідно до інформації Носківецької сільської ради по вищезазначеним земельним ділянкам подано клопотання про відведення їх у комунальну власність Носковецької сільської ради для випасання худоби і сінокосіння. Проведення позапланового заходу відбувалось в присутності землевпорядника Носківецької сільської ради ОСОБА_4 та депутата Носківецької сільської ради ОСОБА_5 При перевірці вищезазначених земельних ділянок були складені акт обстеження земельних ділянок №407-ДК/136/АО/10/01/-18 від 19.06.2018, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №407-ДК/231/АП/09/01/-18 від 24.05.2018, припис №407-ДК/0184Пр/03/01/-18 від 19.06.2018, протокол про адміністративне правопорушення №407-ДК/0147П/07/01/-18 від 19.06.2018, постанову про накладення адміністративного стягнення №407-ДК/0141По/08/01/-18 від 19.06.2018. При складанні вищезазначених адміністративних матеріалів було встановлено: на окремих масивах пасовищ, ділянок орієнтовною площею: 27,5 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:001:0057), 58,8 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:005:0016), 64,84 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:004:0349), виявлено механічне оброблення ґрунту та посіви сільськогосподарських культур за рахунок площі пасовищ, а саме: на ділянці пасовища орієнтовною площею 27,5 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:001:0057), виявлено розорювання ґрунту та посіви пшениці на площі орієнтовно 14,00 га, в тому числі розорана прибережна-захисна смуга водойми орієнтовною площею 2,5 га. При проведенні вимірів в натурі (на місцевості) виявлено механічне оброблення ґрунту на пасовищі площею 10,2867 га із загальної площі пасовища 27,5 га та посіви озимої пшениці. Таким чином, загальна площа використовуваних земельних ділянок під вирощування сільськогосподарської продукції становить 10,2867 га та було встановлено, що ОСОБА_1 допустив самовільне, без відповідних правовстановлюючих документів, зайняття земельної ділянки. 19.06.2018 року державним інспектором Сатановським А.А. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення №407-ДК/0141По/08/01/-18 на ОСОБА_1 в якій його визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст.53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., які він не сплатив та зазначену постанову не оскаржив. За проведеним розрахунком розмір шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 17672,08 грн, про що відповідач був повідомлений листом-повідомленням, з інформацією, що нараховану суму необхідно сплатити протягом 15 днів з моменту отримання повідомлення. Відповідно до наданих пояснень від 19.06.2018 року ОСОБА_1 визнав факт використання земельної ділянки, однак шкоди завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки не сплатив, внаслідок чого позивач вимушений звернутись до суду.

21.01.2019 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області відкрито провадження по справі та призначено розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_6 не з'явився, надавши заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги, просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги визнав в повному обсязі, про що надав відповідну заяву та просив розгляд справи провести у його відсутність.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №407-ДК від 02.05.2018 року державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області ОСОБА_3 було доручено здійснити перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок загальною площею 189,00 га, з них: орієнтовною площею 27,5 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:001:0057), орієнтовною площею 9,06 га та 30,1 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:002:0033), орієнтовною площею 50,5 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:003:0244), орієнтовною площею 28,6 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:04:001:0115), орієнтовною площею 58,8 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:005:0016), орієнтовною площею 13,9 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:01:001:0167), орієнтовною площею 64,84 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:004:0349), які розташовані на території Носківецької сільської ради Жмеринського району (а.с.9).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №407-ДК/231/АП/09/01/-18 від 24.05.2018, державним інспектором Сатановським А.А., за участю інспектора Ободовської К.О., в присутності землевпорядника Носківецької сільської ради ОСОБА_4 та депутата Носківецької сільської ради ОСОБА_5 встановлено, що на окремих масивах пасовищ, ділянок орієнтовною площею: 27,5 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:001:0057), 58,8 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:005:0016), 64,84 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:004:0349), виявлено механічне оброблення ґрунту та посіви сільськогосподарських культур за рахунок площі пасовищ, а саме: на ділянці пасовища орієнтовною площею 27,5 га (суміжний кадастровий номер 0521084200:05:001:0057) (а.с.10-13) виявлено розорювання ґрунту та посіви пшениці на площі орієнтовно 14,00 га, в тому числі розорана прибережна-захисна смуга водойми орієнтовною площею 2,5 га. (а.с.14). За актом обстеження зазначеної земельної ділянки від 19.06.2018 року при проведенні вимірів в натурі (на місцевості) виявлено механічне оброблення ґрунту на пасовищі площею 10,2867 га із загальної площі пасовища 27,5 га та посіви озимої пшениці (а.с.14) та відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП України та п. б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України (а.с.15-16).

19.06.2018 року державним інспектором Сатановським А.А. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення №407-ДК/0141По/08/01/-18 на ОСОБА_1, та його визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., яке він не сплатив (а.с.18) та винесено припис про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та повернення її у стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням (а.с.19). Відповідно до наданих пояснень від 19.06.2018 року ОСОБА_1 визнав факт використання зазначеної земельної ділянки (а.с.17).

Згідно проведеного розрахунку розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_1 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 17672,08 грн. (а.с.21) про що його було повідомлено листом-повідомленням від 19.06.2018 року, з вимогою сплати вказаної суми з моменту отримання вказаної вимоги на протязі 15 днів. Однак вказана вимога ОСОБА_1 виконана не була (а.с.20)

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать доводам позивача та ніким не оскаржуються.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди.

Приписами ст.16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Ст.1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). У науці цивільного права акт завдання шкоди прийнято поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, прокурор та/або позивач повинні довести наявність шкоди (її розмір), протиправність дій відповідача, та причинний зв'язок між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.

При цьому, вимоги позивача - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області ґрунтуються на протиправній поведінці відповідача ОСОБА_1, яка полягає у самовільному користуванні земельною ділянкою без достатніх на це правових підстав.

Ст.211 Земельного кодексу України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до п.п.12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Ст.13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений ст.124 цього ж Кодексу.

За приписами ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст.126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Нормами ст.ст.152,156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" №963 від 25.07.2007 року.

Відповідно до положень ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові докази, електронні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1О самовільно зайняв земельну ділянку, в результаті його дій спричинена шкода в розмірі 17672,08 грн. Підстав для звільнення в його від відповідальності за зазначену шкоду та для зменшення суми відшкодування суд не вбачає, крім того заявлені позовні вимоги у вказаному розмірі визнані відповідачем ОСОБА_1 Таким чином суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 17672,08 грн.

З урахуванням задоволення позову на користь позивача з відповідача слід стягнути судові витрати.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.13,129 Конституції України ст.ст.12,76-82,141,258,263-265,354 ЦПК України, ст.ст.22,1166 ЦК України, ст124-126,152,156,211 ЗК Країни, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.н.2286306032, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Головного управління Держгеокадастру у Віницькій області (вул.Келецька,63 м.Вінниця 21027, рахунок: державний бюджет УК у Жмеринському району/м.Жмеринка/21080600 р/р 31113102002006 ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37755173) шкоду спричинену внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 17672 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.н.2286306032, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул.Келецька,63 м.Вінниця 21027 код.ЄДРПОУ 39767547) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Порощук П.П.