Рішення

від 13.03.2019 по справі 120/115/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 березня 2019 р. Справа № 120/115/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика В.В., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області про зобов'язання вчинити дії.

в с т а н о в и в :

15.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області про зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що у вересні 2018 року вона звернулась до відповідача з інформаційним запитом щодо отримання інформації про надання гр. ОСОБА_2 викопіювання для виготовлення технічної документації на присадибну земельну ділянку, яка належить до будинку по вул. Заводська, 34, однак отримала відмову у наданні таких відомостей.

Бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваної інформації позивач вважає протиправною, тому звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 21.01.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

На виконання зазначеної ухвали, позивачем подано матеріали на усунення недоліків (вх. № 8121від 11.02.2019 року).

Ухвалою суду від 15.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України, без виклику учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження.

Даною ухвалою також встановлено сторонам строки на подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень на таку відповідь.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що згідно ст. 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Позивачу роз'яснювалось у відповідності із вимогами норм цього закону, що володілець персональної інформації, а саме ОСОБА_2 заборонила поширювати персональну інформацію щодо неї третім особам. Так, ст. 1 Закону України Про захист персональних даних врегульовані правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про захист персональних даних поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних і інформація, яку бажає отримати позивач в силу положень цього закону є персональними даними щодо певної особи, яка дозволу на її поширення не надала. Оскільки згоди ОСОБА_2 у Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області на поширення персональної інформації не має, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України Про захист персональних даних сільська рада як розпорядник інформації не має повноважень на її поширення у будь-якому вигляді.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

12.09.2018 року позивач звернулась до Якимівської сільської ради із заявою про отримання публічної інформації, у якій просила:

1) надати відповідь чи надавався Якимівської сільською радою дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, яка належить до будинку позивача по вул. Заводська, 34.

2) надати відповідь чи видавалось Якимівською сільською радою викопіювання ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації на присадибну земельну ділянку, яка належить до будинку по вул. Заводська, 34 орієнтовною площею 0,14 га, якщо такі документи видавались то на підставі яких рішень.

За наслідками розгляду звернення позивача, 18.09.2018 року Якимівською сільською радою надано відповідь за №260 за підписом сільського голови, у якій зазначено, що сільська рада, як розпорядник інформації відмовляє у задоволенні запиту через невідповідність його предмета вимогам Закону України Про захист персональних даних виходячи з наступного. Статтею 1 Закону України Про захист персональних даних врегульовано правові відносини пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на не втручання в особисте життя у зв'язку з обробкою персональних даних. Цим законом визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Розпорядником персональних даних даних є фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця. Інформацію яку бажає отримати позивач в силу положень закону є персональними даними щодо певної особи, яка дозволу на її поширення не надала. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про захист персональних даних поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних. Частиною 2 цієї статті визначено, що поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно ч. 1 ст. 16 порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім даних, які отримує Міністерство фінансів України від інших органів під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат. Оскільки такої згоди в Якімівської сільської ради від ОСОБА_2 не має, тому сільська рада позбавлена можливості надати запитувану інформацію.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес регулюється Законом України Про доступ до публічної інформації .

Відповідно до статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 6 цього Закону, інформацією з обмеженим доступом є:

1) конфіденційна інформація;

2) таємна інформація;

3)службова інформація.

Згідно частини другої статті 21 Закону України Про інформацію конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до статей 32, 34 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Згідно із ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;

2) дату відмови;

3) мотивовану підставу відмови;

4) порядок оскарження відмови;

5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (ч. 5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Із аналізу наведених положень слідує, що законодавцем визначено вичерпний перелік випадків, у разі існування яких, розпорядник публічної інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а також визначено перелік відомостей, що мають міститися у відмові в задоволенні запиту на інформацію, а саме: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.

При цьому, згідно положень частини сьомої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню в доступі підлягає певна інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Запитувана ОСОБА_1 інформація не відноситься до інформації з обмеженим доступом. Отже, відповідач, у разі наявності в запитуваній інформації персональних даних ОСОБА_2, мав право обмежити доступ лише до цієї частини інформації, яка є конфіденційною.

Разом із тим, відповідач листом №260 від 18.09.2018 року повністю відмовив позивачу в наданні запитуваної інформації з посиланням на невідповідність його предмета вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України Про захист персональних даних , при цьому не роз'яснивши право та порядок оскарження такої відмови.

Суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає обов'язкову наявність у відмові в задоволенні запиту на інформацію відомості про можливість її оскарження.

Крім того, жодних посилань на обставини, передбаченні ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", в разі існування яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, даний лист №260 від 18.09.2018 року також не містить.

Суд також критично оцінює посилання представника відповідача на положення Закону України "Про захист персональних даних", як на доказ правомірності відмови у наданні запитуваної позивачем інформації, адже інформація, яку просила надати ОСОБА_1 у запиті від 12.09.2018 року не є персональними даними у розумінні ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних", оскільки не містить відомостей за допомогою яких може бути конкретно ідентифікована фізична особа.

Відтак, враховуючи те, що за наслідками розгляду запиту позивача від 12.09.2018 року відповідачем не надано відмови у його задоволенні, зміст якої відповідав би положенням ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", суд приходить до висновку, що ним допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні обґрунтованої відмови у задоволенні запиту на інформацію та не роз'яснено порядок оскарження відмови.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання своєчасно та повної інформації по заяві від 12.09.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом в рішенні.

З огляду на вище викладені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.09.2018 року.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовна вимога підлягає частковому задоволенню.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, яка полягає у не наданні обґрунтованої відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про отримання публічної інформації від 12.09.2018 року.

Зобов'язати Якимівськоу сільську раду Оратівського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2018 року та надати відповідь, з урахуванням правової оцінки, наданої судом в рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Заводська, 34/1, с. Якимівка, Оратівський район, Вінницька область, 22622, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 385 грн. (триста вісімдесят п'ять гривень) за рахунок місцевого бюджету Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області (вул. Київська, 134, с. Якимівка, Оратівський район, Вінницька область, 22622, код ЄДРПОУ 20089226).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (вул. Заводська, 34/1, с. Якимівка, Оратівський район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Відповідач: Якимівська сільська рада Оратівського району Вінницької області (вул. Київська, 134, с. Якимівка, Оратівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 20089226)

Повний текст рішення виготовлено 13.03.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович