Рішення

від 01.03.2019 по справі 280/5574/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 березня 2019 року Справа № 280/5574/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування інвалідів (69095, м.Запоріжжя, вул. Гоголя, б.147)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит» (69063, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 20)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального страхування інвалідів (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит» (далі - відповідач), в якому позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році у розмірі 25809,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 12 осіб. Таким чином, на думку позивача, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2017 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ТОВ « Транзит » 25809,71 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені (адміністративно-господарська санкція - 22466,67 грн., пеня - 3343,04 грн.) за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році.

Ухвалою судді від 02.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 25.01.2019.

Від представника відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

19.02.2019 (вх.№6806) позивачем додатково надані документи та матеріали до справи.

У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст.257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно із наданим відповідачем ОСОБА_1 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 12 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність у підприємства - 1 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , становила 1 особу.

Відповідно до Списку працюючих інвалідів - штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2017 році, відповідачем зазначено ОСОБА_2, інвалід ІІІ групи, посада - кур'єр.

21.11.2018 за вих.. №03-634/1746 позивачем направлено на адресу відповідача лист, відповідно до якого зазначає, що згідно інформації, наданої ГУ ПФУ в Запорізькій області протягом 2017 оку середньооблікова кількість штатних працівників на ТОВ «Транзит» склала 14 осіб. Середньооблікова кількість штатних працівників осіб з інвалідністю визначається лише протягом 4 місяців (вересень-грудень включно). Отже середньооблікова кількість працюючих осіб з інвалідністю протягом зазначеного періоду на товаристві дорівнює 0. У зв'язку з чим запропоновано надати пояснення щодо встановлених розбіжностей.

Як зазначає позивач у позові, відповідно до статті 20 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю є менша ніж установлено нормами, передбаченими статтею 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установи, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, що на підприємстві складає (1-0) х 44933,33/2 = 22466,67 грн. Окрім того, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислена 22466,67 грн. ( сума санкцій) х 0,06% (розрахунковий розмір пені) = 13,48 грн, таким чином, сума пені дорівнює 13,48 грн. (сума пені за один день прострочення) х 248 (кількість днів) = 3343,04 грн.

Оцінивши представлені докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Частинами першою, другою та третьою статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідач відноситься до категорії суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до ст.19 Закону №875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, який у відповідача повинен складати 1 робоче місце.

Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця і ділення додержавної суми на число календарних днів звітного місяця. Як встановлено з матеріалів справи у 2017 році обліковувалися наступні штатні працівників осіб з інвалідністю:

вересень 2017 року: 30 днів х 1 інвалід/30 календарних днів у місяці = 1;

жовтень 2017 року: 31 днів х 1 інвалід/ 31 календарних днів в місяці = 1;

листопад 2017 року: 30 днів х 1 інвалід/ 30 календарних днів в місяці = 1;

грудень 2017 року: 31 днів х 1 інвалід/ 31 календарних днів в місяці = 1.

Середньооблікова кількість штатних працівників осіб з інвалідністю за рік обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників осіб з інвалідністю за всі місяці роботи а підприємстві та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто на 12. З урахуванням того, що звітний період 2017 рік, середньооблікова кількість штатних працівників осіб з інвалідністю за рік складає 4/12 = 0,33. Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства вставновлена інвалідність, на ТОВ «Транзит» складає 0 осіб, що є меншою нормативу статті 19 Закону.

Згідно із ч.1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ).

Відповідно до ч.3 ст.18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок, по-перше, виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VІ, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 якого роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено форму звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.

Натомість, суду не надано належних доказів направлення відповідачем інформації про попит на робочу силу (вакансії) на адресу територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, лише зазначено про намагання Товариства знайти робітника з інвалідністю на посаду прибиральниці, при цьому не надано жодного доказу такого пошуку.

Крім того, судом досліджено документи, що надані позивачем, а саме запит позивача до Запорізького МЦЗ від 23.01.2019 №26/149, відповідно до якого Запорізьке обласне відділення Фонду просить надати інфомацію щодо ТОВ "Транзит", зокрема: чи інформувало підприємство центр зайнятості про наяність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів з грудня 2016 року по грудень 2017 року; яка кількість та які вакансії для працевлаштування інвалідів заявлялися у звітності форми №3-ПН з грудня 2016 року по грудень 2017 року; чи приймало підприємство участь у заходах, які проводилися протягом 2017 року центром зайнятості у напрямку працевлаштування інвалідів; чи направлялися інваліди для працевлаштування на підприємство.

Листом від 01.02.2019 за вих. №484/10-20 Запорізьким міським центром зайнятості надано відповідь, відповідно до якого зазначено, що в період з грудня 2016 року по грудень 2017 року, ТОВ "Транзит" до центру зайнятості ненадавало звітність "Інфрормація про попит на робочу силу (вакансії)". Протягом 2017 року ТОВ Транзит не приймало участь в заходах центру зайнятості присвячених працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав суду доказів про вжиття заходів щодо працевлаштування інвалідів протягом 2017 року в кількості, визначеній нормативом.

Згідно ч.1 ст.20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із ч.2 ст.20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Пунктом 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"» визначено, що порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

Так, пункт 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819, встановлює, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

У рядку 5 поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік середньорічна заробітна плата штатного працівника на вказаному підприємстві становить 44933,33 грн.

Отже сума адміністративно-господарських санкцій складає 44933,33 грн /2 = 22466,67грн.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислена 22466,67 грн. ( сума санкцій) х 0,06% (розрахунковий розмір пені) = 13,48 грн, таким чином, сума пені дорівнює 13,48 грн. (сума пені за один день прострочення) х 248 (кількість днів) = 3343,04 грн.

Таким чином, у даному випадку Фонд соціального захисту інвалідів вірно визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 22466,67 грн. та пеню в сумі 3343,04 грн. Загальна сума заборгованості склала 25809,71 грн.

На момент розгляду справи в суді вказана сума адміністративного-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році відповідачем не сплачена, заборгованість перед Фондом соціального захисту інвалідів не погашена. Протилежного відповідачем не доведено.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд.147, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Транзит» (69063, м.Запоріжжя, пр. Соборний,20, код ЄДРПОУ 31575172) - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство « Транзит » на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році у розмірі 25809,71 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'ять гривень 71 коп.).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення виготовлено в повному обсязі 01.03.2019.

Суддя Н.В.Стрельнікова