Рішення

від 18.03.2019 по справі 320/6509/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року справа №320/6509/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" (далі - Товариство) з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260) повернути пеню, нараховану та стягнену 26.10.2017 з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" (ідентифікаційний код: 34475254) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в сумі 195 573, 56 грн за період з 01.12.2015 по 24.10.2017;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260) підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" (ідентифікаційний код: 34475254) стягнутих в рахунок пені коштів в сумі 195 573, 56 грн та подати його до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що 13.10.2017 у зв'язку з самостійно виявленими помилками, допущеними у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року Товариство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість (реєстраційний номер НОМЕР_1 від 13.10.2017).

Внаслідок цього було зменшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на 645 299 грн.

В подальшому, 24.10.2017р. Товариство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість (реєстраційний номер НОМЕР_2 від 24.10.2017) за жовтень 2015 року, де також відображено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в розмірі 645 299 грн.

Одночасно з цим, на виконання вимог п. 50.1. ст. 50 ПК України, в уточнюючому розрахунку за жовтень 2015 року Товариство самостійно визначило суму штрафу 19 359 грн. у зв'язку з виправленням помилки (рядок 18.1 уточнюючого розрахунку від 24.10.2017р.), який було сплачено 24.10.2017р.

Проте, після оплати штрафу за заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, 26.10.2017р. з рахунку Товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (надалі - СЕА ПДВ) Відповідачем-1 було також списано пеню 24.10.2017р. за період з 01.12.2015р. по 23.10.2017р. в розмірі 322 981.87 грн.

Не погоджуючись з нарахуванням пені, 31.10.2017р. Товариство звернулось до Відповідача-2 з листом щодо неправомірності вказаних дій контролюючого органу та просило відновити порушені права, шляхом скасування нарахованої пені та зарахування безпідставно списаної суми коштів на рахунок Товариства в СЕА ПДВ.

06 грудня 2017 року у відповідь на вказане звернення, від Відповідача-2 надійшов лист 8530/10/10-36-12-01-18 від 29.11.2017р. із змісту якого вбачається, що у задоволенні вимог Товариства було відмовлено.

Вважаючи відмову Відповідача-2 незаконною, 15.12.2017р. Товариство оскаржило рішення контролюючого органу до Державної фіскальної служби України.

Вказана скарга була отримана Державною фіскальною службою України 04.01.2018р., про що свідчать результати відстеження поштового відправлення №0212505290833.

В обумовлені ПК України строки від Державної фіскальної служби України на адресу Товариства не надійшло жодної інформації щодо результатів розгляду матеріалів скарги. Водночас, на рахунку Товариства в СЕА ПДВ було здійснено коригування періоду нарахування пені та її суми без пояснення причин зазначених змін. А саме, період нарахування було збільшено на один день - до 24.10.2017р., натомість сума пені зменшилась з 322 981,87 грн. до 195 573,56 грн.

На думку позивача дане може свідчити лише про часткове виконання вимог Товариства при повністю задоволеній скарзі, оскільки звертаючись із скаргою до ДФС України Товариство просило визнати протиправною та скасувати відмову Відповідача-2 у списанні нарахованої Товариству 24.10.2017р. пені за період з 01.12.2015р. по 23.10.2017р. у розмірі 322 981,87 грн., яка надана листом №8530/10/10-36-12-01-18 від 29.11.2017р. та повернути на електронний рахунок ТОВ РТЦ Ірпінь №37515000104017 в Казначействі України у системі електронного адміністрування податку на додану вартість безпідставно списані кошти в рахунок пені у розмірі 322 981,87 грн., тобто повністю, а не частину.

Товариство вважає, що в силу п.п. 56.8 та 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України вказані вимоги вважаються задоволеними повністю, отже нарахована Товариству пеня підлягає скасуванню та поверненню на рахунок Товариства в повному обсязі.

Керуючись вказаними нормами податкового законодавства, після фактичного задоволення ДФС України скарги, 20.04.2018 Товариство звернулося із відповідною заявою від 27.03.2018 до Відповідача-1 з вимогами скасувати в повному обсязі пеню та повернути на електронний рахунок Товариства №37515000104017 в Казначействі України у системі електронного адміністрування податку на додану вартість помилково стягнуті в рахунок пені кошти в розмірі 195 573,56 грн.

Проте, по даний час від Відповідача-1 жодної відповіді не надійшло, а кошти Товариству не повернуто.

Натомість, від Відповідача-2, який є правонаступником Відповідача-1, позивачу надійшов лист №11292/10/10-36-12-01 від 19.06.2018р. аналогічний за змістом тому, який було оскаржено Товариством до ДФС України.

Позивач вважаючи відмову Відповідача-2 повернути кошти стягнені в рахунок погашення пені, а також подальшу бездіяльність щодо її повернення позивачу протиправними звернувся з позовом до суду.

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, Відповідач-1 просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки пеня, передбачена статтею 129 Податкового кодексу, не нараховується у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 Податкового кодексу протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Податковим кодексом, (пункт 129.9 статті 129 Податкового кодексу).

Уточнюючим розрахунком від 24.10.2017 № НОМЕР_2 нараховано податкові зобов'язання за жовтень 2015 року, після спливу 693 календарних днів, наступних за останнім днем граничного стоку сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, відповдач-1 вважає, що кошти в розмірі 195 573,56 грн. є правомірно нарахованою сумою пені на виявлене платником заниження податкових зобов'язань за жовтень 2015року та поверненню на електронний рахунок ТОВ РТЦ Ірпінь не підлягають.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Судом встановлено, що 13.10.2017 у зв'язку з самостійно виявленими помилками, допущеними у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2015 року Товариство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість (реєстраційний номер НОМЕР_1 від 13.10.2017).

Внаслідок цього було зменшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на 645 299 грн.

В подальшому, 24.10.2017р. Товариство подало уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість (реєстраційний номер НОМЕР_2 від 24.10.2017) за жовтень 2015 року, де також відображено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету в розмірі 645 299 грн.

Одночасно з цим, на виконання вимог п. 50.1. ст. 50 ПК України, в уточнюючому розрахунку за жовтень 2015 року Товариство самостійно визначило суму штрафу 19 359 грн. у зв'язку з виправленням помилки (рядок 18.1 уточнюючого розрахунку від 24.10.2017р.), який було сплачено 24.10.2017р.

Проте, після оплати штрафу за заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, 26.10.2017р. з рахунку Товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (надалі - СЕА ПДВ) Відповідачем-1 було також списано пеню 24.10.2017р. за період з 01.12.2015р. по 23.10.2017р. в розмірі 322 981.87 грн.

Не погоджуючись з нарахуванням пені, 31.10.2017р. Товариство звернулось до Відповідача-2 з листом щодо неправомірності вказаних дій контролюючого органу та просило відновити порушені права, шляхом скасування нарахованої пені та зарахування безпідставно списаної суми коштів на рахунок Товариства в СЕА ПДВ.

06 грудня 2017 року у відповідь на вказане звернення, від Відповідача-2 надійшов лист 8530/10/10-36-12-01-18 від 29.11.2017р. із змісту якого вбачається, що у задоволенні вимог Товариства було відмовлено.

Вважаючи відмову Відповідача-2 незаконною, 15.12.2017р. Товариство оскаржило рішення контролюючого органу до Державної фіскальної служби України.

Вказана скарга була отримана Державною фіскальною службою України 04.01.2018р., про що свідчать результати відстеження поштового відправлення №0212505290833.

Відповідно до п.п. 56.8 та 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

В обумовлені ПК України строки від Державної фіскальної служби України на адресу Товариства не надійшло жодної інформації щодо результатів розгляду матеріалів скарги. Водночас, на рахунку Товариства в СЕА ПДВ було здійснено коригування періоду нарахування пені та її суми без пояснення причин зазначених змін. А саме, період нарахування було збільшено на один день - до 24.10.2017р., натомість сума пені зменшилась з 322 981,87 грн. до 195 573,56 грн.

На думку суду дане може свідчити лише про часткове виконання вимог Товариства при повністю задоволеній скарзі, оскільки звертаючись із скаргою до ДФС України Товариство просило визнати протиправною та скасувати відмову Відповідача-2 у списанні нарахованої Товариству 24.10.2017р. пені за період з 01.12.2015р. по 23.10.2017р. у розмірі 322 981,87 грн., яка надана листом №8530/10/10-36-12-01-18 від 29.11.2017р. та повернути на електронний рахунок ТОВ РТЦ Ірпінь №37515000104017 в Казначействі України у системі електронного адміністрування податку на додану вартість безпідставно списані кошти в рахунок пені у розмірі 322 981,87 грн., тобто повністю, а не частину.

У зв'язку з цим, суд вважає, що в силу п.п. 56.8 та 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України вказані вимоги вважаються задоволеними повністю, отже нарахована Товариству пеня є надміру сплаченим грошовим зобов'язанням, тому підлягає поверненню на рахунок Товариства в повному обсязі.

Відповідно до пп.14.1.115 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, відповідно до пункту 43.1 якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми П. 43.3. ПК України.

Пунктом 43.4 ст. 43 ПК України ( в редакції, яка була чинна на момент подання позивачем заяв про повернення надміру сплачених коштів) платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до п.43.5 ст. 43 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час звернення позивача з заявами до контролюючого органу) контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (п. 43.6. ст.43 ПК України).

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182) (далі Порядок № 787), який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (пункт 2 Порядку № 787).

Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 1146, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин),

Пунктом 7 Порядку № 1146 визначено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку

Пунктом 6 Порядку № 1146 передбачено, що у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштiв, що повертаються:1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно вiд виду бюджету; 3) готiвкою за чеком у разi вiдсутностi у платника податкiв рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахункiв як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з облiку коштiв забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банкiвський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Відповідно до п. 8 Порядку № 1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку; два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку; три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства.

Судом встановлено, що після фактичного задоволення ДФС України скарги (не надання відповіді у встановлені законодавством строк), 20.04.2018 Товариство звернулося із відповідною заявою від 27.03.2018 до Відповідача-1 з вимогами скасувати в повному обсязі пеню та повернути на електронний рахунок Товариства №37515000104017 в Казначействі України у системі електронного адміністрування податку на додану вартість помилково стягнуті в рахунок пені кошти в розмірі 195 573,56 грн.

Проте, по даний час від Відповідача-1 жодної відповіді не надійшло, а кошти Товариству не повернуто.

Натомість, від Відповідача-2, який є правонаступником Відповідача-1, позивачу надійшов лист №11292/10/10-36-12-01 від 19.06.2018р. аналогічний за змістом тому, який було оскаржено Товариством до ДФС України.

З наведеного слідує, що контролюючим органом не вживались заходи спрямовані на повернення надміру сплачених коштів на підставі заяви Товариства від 27.03.2018.

Враховуючи викладене, суд вважає відмову Відповідача-2 повернути кошти стягнені в рахунок погашення пені, а також подальшу бездіяльність щодо її повернення позивачу протиправними.

З приводу доводів Відповідача-1 щодо неможливості втручання суду у дискреційні повноваження контролюючого органу шляхом задоволення заявлених позовних вимог слід зазначити таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, реалізація контролюючим органом своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, здійснюється в межах відповідної законної дискреції. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Відповідно до рекомендації Комітету міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно виконання адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980р., під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може виконувати з певною свободою. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин.

Разом з тим, рішення суду - це правозастосовчий акт, який породжує відповідні наслідки з орієнтиром на встановлення справедливості в межах дії верховенства права. Отже, рішення суду має бути передусім правовим, справедливим, законним та ефективним.

Аналізуючи положення КАС України, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкт владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Враховуючи правову природу дискреційних повноважень, можна дійти висновку, що в разі визнання судом як незаконного рішення про відмову повернути нараховану та стягнену пеню, єдиним способом для відновлення порушених прав позивача є прийняття законного рішення про зобов'язання контролюючого органу підготувати висновок про повернення Товариству незаконно стягнутих в рахунок пені коштів та подати його до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України. У цьому випадку контролюючий орган не реалізує дискреційні повноваження, а приймає єдине безальтернативне законне рішення.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн. (платіжне доручення від 29.11.2018 №57).

Враховуючи те, що порушення прав позивача відбулось внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача-1, отже понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260) повернути пеню, нараховану та стягнену 26.10.2017 з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" (ідентифікаційний код: 34475254) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в сумі 195 573, 56 грн за період з 01.12.2015 по 24.10.2017.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260) підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" (ідентифікаційний код: 34475254) стягнутих в рахунок пені коштів в сумі 195 573, 56 грн та подати його до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЦ "ІРПІНЬ" (ідентифікаційний код: 34475254) сплачений ним судовий збір в розмір 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.