Рішення

від 20.03.2019 по справі 810/3100/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року № 810/3100/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «БЦ Дніпро-Контакт» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «БЦ Дніпро-Контакт» (АДРЕСА_1) з позовом до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 №426950/34688361 про відмову у реєстрації податкової накладної №116 від 15 листопада 2017 року в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 №426946/34688361 про відмову у реєстрації податкової накладної №76 від 09 листопада 2017 року в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 №426949/34688361 про відмову у реєстрації податкової накладної №107 від 15 листопада 2017 року в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 №426947/34688361 про відмову у реєстрації податкової накладної №55 від 08 листопада 2017 року в ЄРПН;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.12.2017 №426948/34688361 про відмову у реєстрації податкової накладної №28 від 06 листопада 2017 року в ЄРПН;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №116 від 15 листопада 2017 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №76 від 09 листопада 2017 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №107 від 15 листопада 2017 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №55 від 08 листопада 2017 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №28 від 06 листопада 2017 року.

У якості підстави позову позивач зазначив, що відповідач, всупереч вимогам Податкового кодексу України та з перевищенням повноважень, виніс рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Позивач стверджує, що складені ним податкові накладні не відповідають визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв'язку з чим підстави для зупинення їх реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкових накладних, контролюючому органу було направлено вичерпні пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких були складені подані для реєстрації податкові накладні.

У зв'язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою судом було запропоновано відповідачеві протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та надати належним чином завірені копії документів, на підставі яких податковим органом виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 5407,6806, УКТ ЗЕД: 2715,7607, УКТ ЗЕД: 3208, УКТ ЗЕД: 3926,5407,7212, УКТ ЗЕД: 7317,7323,8302,9603, про що зазначено у квитанціях від 28.11.2017, від 28.11.2017, від 27.11.2018, від 29.11.2018, від 28.11.2017, якими зупинено реєстрацію податкових накладних від 15.11.2017 №116, від 09.11.2017 №76, від 15.11.2017 №107, від 06.11.2017 №28, від 08.11.2017 №55 відповідно.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався у судові засідання не з'являвся. Судом було попереджено відповідача про те, що в силу положень частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року закрито підготовче провадження та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 18 березня 2019 року.

Учасники справи, будучи належними чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання, призначене на 18.03.2019 не з'явились. Позивач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. Причини неявки відповідача суду не відомі. Враховуючи, що матеріали справи достатньо характеризують правовідносини сторін, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, судом ухвалено здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Приватне підприємство «БЦ Дніпро-Контакт» є юридичною особою приватного права, що було створено 15.12.2006, номер запису про державну реєстрацію №13531020000002439 підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №104636.

Згідно статуту, основним профільним видом діяльності підприємства є оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами, роздрібна та оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення (КВЕД 51.53.2; 52.48.9; 51.47.9).

Відповідно до пояснень позивача, що не було спростовано відповідачем, товари ПП «БЦ Дніпро-Контакт» постачались згідно укладених договорів поставки, з ТОВ Будівельний двір (договір поставки № БД-077 від 13.02.2013р.), з ТОВ Альцест (договір поставки № 340Бс/16 від 22.09.2016), з ТОВ Солді і Ко (договір поставки № 570081/03-14 від 04.09.2014), з ТОВ СНЕЖКА-УКРАЇНА (договір дистрибюції №7/Д від 11.01.2017), з ТОВ Перший Дім (договір про постачання матеріалів будівельного призначення № КИ0617/02 від 01.06.2017), з ФОП ОСОБА_1 (договір поставки №050216-01 від 05.02.2016), з ТОВ ЕНЕКСТ (договір поставки №12/17Е від 15.02.2017), з ПП Будпостач (договір поставки № К/2487 від 10.12.2013), з ТОВ КТ УКРАЇНА (договір поставки № 23/14 від 08.01.2014).

На підтвердження виконання умов договорів поставки позивачем приєднано до матеріалів справи рахунки на оплату замовлень, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення. Висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатами відповідності наданими позивачем підтверджується, що товар відповідає встановленим медичним критеріям безпеки та необхідним умовам використання/застосування, зберігання, транспортування.

Крім цього, на підтвердження виконання діяльності згідно статуту позивачем надано штатний розпис, договір суборенди майна №01 від 02 січня 2017 року, акт приймання-передачі основних засобів в суборенду відповідно до договору №01 від 02 січня 2017 року, договір купівлі-продажу №15/04.12Ж від 12.04.2012, акт приймання-передачі від 27 квітня 2012 року на автомобіль ТАТА-БАЗ-Т713, договір купівлі-продажу №23-К від 26.08.2009, акт приймання-передачі від 04 вересня 2009 року на автомобіль ISUZU NQR 71P.

20 липня 2017 року між ПП БЦ ДНІПР-КОНТАКТ та ТОВ БРИФІНГ був укладений договір купівлі-продажу № 73, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця товар (будматеріали), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору . За умовами договору купівлі-продажу, укладеного між ПП БЦ ДНІПРО-КОНТАКТ та ТОВ БРИФІНГ поставка здійснюється протягом п'яти днів з моменту 100 % передплати в формі безготівкового розрахунку на рахунок позивача. Послуги з поставки за договором надаються власними силами позивача. На виконання умов договору позивач надав суду наступні документи: рахунок-фактура № НОМЕР_1 від 15.11.2017 на суму 100844,64 грн.; видаткову накладну №ДК0002067 від 23.11.2017 на суму 100844,64 грн.; товарно-транспортну накладну №ДК0002067 від 23.11.2017 на суму 100844,64 грн.; податкову накладну № 116 від 15.11.2017 на суму 100844,64 грн.; платіжне доручення про сплату товару №382 від 15.11.2017 на суму 100844,64 грн.

08 листопада 2017 року між ПП БЦ ДНІПР-КОНТАКТ та ТОВ АРХІТЕКТУРНО-ТЕНТОВА КОМПАНІЯ був укладений договір купівлі-продажу № 90, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця товар (будматеріали), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору. За умовами договору купівлі-продажу, укладеного між ПП БЦ ДНІПРО-КОНТАКТ та ТОВ АРХІТЕКТУРНО-ТЕНТОВА КОМПАНІЯ поставка здійснюється протягом п'яти днів з моменту 100 % передплати в формі безготівкового розрахунку на рахунок позивача. Послуги з поставки за договором надаються власними силами позивача. На виконання умов договору позивач надав суду наступні документи: рахунок-фактура № НОМЕР_2 від 08.11.2017 на суму 37584,65 грн.; видаткова накладна №ДК0001967 від 21.11.2017 на суму 37584,65 грн.; товарно-транспортна накладна №ДК0001967 від 21.11.2017 на суму 37584,65 грн.; податкова накладна № 76 від 09.11.2017 на суму 37584,65 грн.; платіжне доручення про сплату товару №1113 від 09.11.2017 на суму 37584,65 грн.

14 лютого 2014 року між ПП БЦ ДНІПР-КОНТАКТ та ТОВ БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР був укладений договір купівлі-продажу № 37, додаткова угода №1 від 01.01.2015, відповідно до яких постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця товар (будматеріали), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору. За умовами договору купівлі-продажу, укладеного між ПП БЦ ДНІПРО-КОНТАКТ та ТОВ БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР , поставка здійснюється протягом п'яти днів з моменту 100 % передплати в формі безготівкового розрахунку на рахунок позивача. Послуги з поставки за договором надаються власними силами позивача. На виконання умов договору позивач надав суду наступні документи: рахунок-фактура № НОМЕР_3 від 14.11.2017 на суму 55634,24 грн.; видаткова накладна №ДК0001985 від 15.11.2017 на суму 55634,24 грн.; товарно-транспортна накладна №ДК0001985 від 15.11.2017 на суму 55634,24 грн.; податкова накладна № 107 від 15.11.2017 на суму 55634,24 грн.; платіжне доручення про сплату товару №54804 від 28.11.2017 на суму 55634,24 грн.; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

23 січня 2014 року між ПП БЦ ДНІПР-КОНТАКТ та ТОВ НВП ІРІГАЦІЙНІ СИСТЕМИ був укладений договір купівлі-продажу № 14, додаткова угода №1 від 30.12.2014, додаткова угода №2 від 01.01.2016, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця товар (будматеріали), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору . За умовами договору купівлі-продажу, укладеного між ПП БЦ ДНІПРО-КОНТАКТ та ТОВ НВП ІРІГАЦІЙНІ СИСТЕМИ поставка здійснюється протягом п'яти днів з моменту 100 % передплати в формі безготівкового розрахунку на рахунок позивача. Послуги з поставки за договором надаються власними силами позивача. На виконання умов договору позивач надав суду наступні документи: рахунок-фактура № НОМЕР_4 від 06.11.2017 на суму 112488,66 грн.; видаткова накладна №ДК0002099 від 29.11.2017 на суму 112488,66 грн.; товарно-транспортна накладна №ДК0002099 від 29.11.2017 на суму 112488,66 грн.; податкова накладна № 28 від 06.11.2017 на суму 112488,66 грн.; платіжне доручення про сплату товару №7961 від 06.11.2017 на суму 112488,66 грн.

25 вересня 2014 року між ПП БЦ ДНІПР-КОНТАКТ та ТОВ ІС-БУД був укладений договір купівлі-продажу № 137, додаткова угода №1 від 01.01.2017, відповідно до яких постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця товар (будматеріали), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору. За умовами договору купівлі-продажу, укладеного між ПП БЦ ДНІПРО-КОНТАКТ та ТОВ ІС-БУД , поставка здійснюється протягом п'яти днів з моменту 100 % передплати в формі безготівкового розрахунку на рахунок позивача. Послуги з поставки за договором надаються власними силами позивача. На виконання умов договору позивач надав суду наступні документи: рахунок-фактура № НОМЕР_5 від 08.11.2017 на суму 148853,70 грн.; видаткова накладна №ДК0002093 від 28.11.2017 на суму 148853,70 грн.; товарно-транспортна накладна №ДК0002093 від 28.11.2017 на суму 148853,70 грн.; податкова накладна № 55 від 08.11.2017 на суму 148853,70 грн.; платіжне доручення про сплату товару №6166 від 08.11.2017 на суму 148853,70 грн.

За фактом надання послуг з поставки товарів відповідно до приписів п. 201.10. ст. 201 ПК України ПП БЦ ДНІПРО-КОНТАКТ складено податкові накладні з дотриманням та зазначенням всіх необхідних реквізитів та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками обробки вказаних податкових накладних, контролюючий орган надіслав позивачеві квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до яких податкові накладні прийняті, але їх реєстрацію зупинено у зв'язку з відповідністю податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567.

У цій же квитанції позивачеві було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС ряд пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. Рішеннями комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15.12.2017 №426950/34688361, від 15.12.2017 №426946/34688361, від 15.12.2017 №426949/34688361, від 15.12.2017 №426947/34688361, від 15.12.2017 №426948/34688361 у реєстрації податкових накладних було відмовлено з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 26.04.2017 № 341) (далі також - Порядок №1246).

Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Наведене положення відповідає пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Як убачається зі змісту квитанції, відповідачем було сформовано висновок про відповідність поданих позивачем податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 р. № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Проте, контролюючим органом порушено норми п.п.201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу № 567 містить у собі визначення двох різних критеріїв. Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється відповідачем за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Отже, відповідач був зобов'язаний у квитанціях чітко вказати конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу № 567.

Визначення у квитанціях конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у наказі № 567 "Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Так, відповідно до п. 1 Вичерпного переліку документів наказу № 567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом № 567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених норм свідчить, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Крім того, зі змісту квитанцій вбачається, що відповідачем запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до п. "в" підпункту 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом № 567.

Отже, у квитанціях відповідачем не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (п. 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом № 567 (п. 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

При цьому, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 04 грудня 2018 року справа №821/1173/17, адміністративне провадження №К/9901/62719/18.

Відповідно до вимог підпункту 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункті 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з вимогами п.п. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до п.п. 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику .

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_2 України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до п.п. 201.16.2 ПК України.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, 201.16. Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом ОСОБА_2 України.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог пунктів 201.16.1- 201.16.2 статті 201 ПК України та пропозицій, викладених у квитанціях, позивачем надані документи, пояснення, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій по зупинених податкових накладних. Перелік наданих документів відповідає вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З оскаржуваних рішень встановлено, що підставою для відмови у реєстрації податкових накладних було надання позивачем копій документів, які складані з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування. Вказані мотиви, на думку суду, не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, відповідачем в оскаржуваних рішеннях не конкретизовано, яких саме документів не вистачає позивачу для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, які із наданих платником податків документи, складені з порушенням законодавства. Відтак, оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивачем.

Крім того суд бере до уваги, що комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, як відповідач у справі, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного рішення.

Разом з цим відповідач зазначеним правом не скористався, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості оспорюваних рішень та підстав їх прийняття не надав.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання рішень комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної або відмову в такій реєстрації протиправними та їх скасування.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 141 від 29.11.2017, № 80 від 15.11.2017, № 105 від 22.11.2017, № 25 від 06.12.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим, оскільки відповідні повноваження законодавчо покладені на комісію ДФС.

Податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічні положення закріплені у пункті 19 Порядку №1246.

При цьому, пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що у разі надходження до Державної фіскальної служби рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної фіскальної служби України.

Враховуючи встановлені судом обставини протиправного прийняття комісією ДФС рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні.

При цьому, задовольняючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд виходить з того, що такий спосіб захисту порушеного права не є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача та є належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача, що виключають необхідність повторного звернення до суду.

Як слідує з положень Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятих рішень.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 17620, 00 грн. (платіжне доручення від 14.06.2018 № 388), що в силу положень статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 205, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 15.12.2017 №426950/34688361, №426946/34688361, №426949/34688361, №426947/34688361, №426948/34688361.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 116 від 15.11.2017, № 76 від 09.11.2017, № 107 від 15.11.2017, № 55 від 08.11.2017 та № 28 від 06.11.2017.

Стягнути на користь Приватного підприємства БЦ ДНІПРО-КОНТАКТ (код ЄДРПОУ 34688361) судові витрати у сумі 17 620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 20.03.2019.

Суддя Панченко Н.Д.