Постанова

від 20.03.2019 по справі 826/14377/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14377/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Добрівська Н.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Мельничука В.П., Пилипенко О.Є.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Спецспектор - Унінець Ігора Миколайовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецспектор до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005401402 від 11.08.2017, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Спецспектор (далі - позивач, ТОВ Спецспектор ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0005401402 від 11.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, акт перевірки не містить жодних доказів вчинення платником податків порушень, які призвели до невиконання або неналежного виконання ним вимог Податкового кодексу України чи іншого законодавства, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

На думку позивача, твердження контролюючого органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками здійснення таких господарських взаємовідносин.

Також позивач вказав, що чинне законодавство не ставить у залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від їх господарських та виробничих можливостей.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таеу, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі наказу №6164 від 07.07.2017, направлення від 11.07.2017, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Спецспектор (код ЄДРПОУ 36184035) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ Горсан (код ЄДРПОУ 39791208), ТОВ Ветавія (код ЄДРПОУ 39710663), ТОВ Силіконова долина (код ЄДРПОУ 39869829) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт № 227/26-15-14-02-05/36184035 від 24.07.2017.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 112 458,00 грн., у тому числі по періодам: травень 2015 року - 6 110 грн., червень 2015 року - 28 428 грн., липень 2015 року - 10 156 грн., серпень 2015 року - 21 662 грн., вересень 2015 року - 27 327 грн., жовтень 2015 року - 18 775 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки позивачем подано заперечення на акт від 28.07.2017 вих. №28/07-17, на що листом №24630/10/26-15-14-02-05 від 08.08.2017 відповідачем надано відповідь, відповідно до якої висновки акта перевірки залишені без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки №227/26-15-14-02-05/36184035 від 24.07.2017 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005401402 від 11.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 140 573, 00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 112 458 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 115 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, рішенням ДФС України №24107/6/99-99-11-01-02-25 від 25.10.2017 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0005401402 від 11.08.2017 залишене без змін, скарга позивача - без задоволення.

Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, яке порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо правового обґрунтування здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0005401402 від 11.08.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок, викладений контролюючим органом в акті перевірки про нереальність господарських операцій позивача із контрагентами-постачальниками ТОВ Горсан (код ЄДРПОУ 39791208), ТОВ Ветавія (код ЄДРПОУ 39710663), ТОВ Силіконова долина (код ЄДРПОУ 39869829) та, відповідно, недостовірність показників податкового обліку з податку на додану вартість, сформовані на підставі спірних господарських операцій.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами;

- придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності;

- наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ);

- наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ Горсан , колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи встановлено, що між ТОВ Спецспектор (Покупець) та ТОВ Горсан (Постачальник) укладено договір поставки №ГО106 від 01.06.2015, згідно умов якого ТОВ Горсан зобов'язувався поставити і передати у власність Покупця продукцію в асортименті, згідно наданого рахунку-фактурі, а ТОВ Спецспектор зобов'язувався прийняти Продукцію та оплатити її на умовах, передбачених даним Договором.

В підтвердження виконання умов даного договору поставки позивачем надано копії видаткових накладних №1606/2 від 25.06.2015, №1606/7 від 25.06.2015, №2206/53 від 25.06.2015, №2707/27 від 29.07.2015, №1307/13 від 21.07.2015, №1708/2 від 18.08.2015, №1908/5 від 27.08.2015; податкових накладних №108 від 25.06.2015, №109 від 25.06.2015, №326 від 25.06.2015, №134 від 21.07.2015, №634 від 29.07.2015, №330 від 18.08.2015, №852 від 27.08.2015.

Зі змісту накладних поставлено наступний товар: промисловий знищувач комах, лампа, екран клейовий жовтий, спрей проти комарів, плівка поліетиленова, атрактант для гризунів, клейкі ленти для відлову комах, пастки для мушки та інших літаючих комах, акрактант для комах.

В підтвердження оплати за поставу товарів позивачем надано копії рахунків на оплату №1606/2 від 25.06.2015, №1606/7 від 25.06.2015, №2206/53 від 25.06.2015, №2707/27 від 29.07.2015, №1307/13 від 13.07.2015, №1708/2 від 18.08.2015, №1908/5 від 19.08.2015, картки та виписки з банку по рахунку.

Також, між ТОВ Спецспектор (Замовник) та ТОВ Горсан (Виконавець) укладено договір надання послуг №Г0206 від 01.06.2015, відповідно до умов якого ТОВ Горсан зобов'язувався надати послуги Замовнику відповідної якості, а Замовник зобов'язувався прийняти послуги згідно акту виконаних робіт та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: актів надання послуг від 24.06.2015 №ГЕ-2906/5 на загальну суму 50800грн, №1108/11 від 20.08.2015 на загальну суму 30 400 грн., №1708/19 від 24.08.2015 на загальну суму 26 575 грн.; податкових накладних №225 від 24.06.2015 на загальну суму 50 800 грн., №651 від 20.08.2015 на загальну суму 30 400 грн., №850 від 24.08.2015 на загальну суму 26575 грн.

В підтвердження оплати за поставу товарів позивачем надано копії рахунків на оплату від 24.06.2015 №ГЕ-2906/5 на суму 50 800 грн., №1108/11 від 11.08.2015 на загальну суму 30 400 грн., №1708/19 від 17.08.2015 на загальну суму 26 575 грн., виписки з банку по рахунку.

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ Ветавія , колегія суддів зазначає наступне.

Окрім того, у перевіряємому періоді ТОВ Спецспектор мало господарські взаємовідносини із ТОВ Ветавія на підставі договору поставки №В1805 від 18.05.2015, відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ Ветавія ) зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця (ТОВ Спецспектор ) товар (інсектицидні засоби, деззасоби та обладнання), а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити його в строки та умовах передбачених даним договором.

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано копії видаткових накладних №2605/30 від 28.05.2015 на загальну суму 36 660 грн., №1206/25 від 15.06.2015 на загальну суму 14 153, 64 грн.; податкових накладних №196 від 28.05.2015 на загальну суму 36 660 грн., №143 від 15.06.2015 на загальну суму 14 153, 64 грн.; рахунків про оплату №2605/30 від 26.05.2015 на загальну суму 36660 грн, №1206/25 від 15.06.2015 на загальну суму 14 153, 64 грн.

Щодо господарських відносин позивача із ТОВ Силіконова долина , колегія суддів зазначає наступне.

Також, з наданих документів вбачається, що ТОВ Спецспектор (Замовник) укладено договір про надання послуг №10915 від 01.09.2015 з ТОВ Силіконова долина (Виконавець), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе надання послуг з герметизації приміщень.

На виконання умов договору сторонами підписані акти надання послуг №109/588 від 30.09.2015, №2309/210 від 30.09.2015, №510/70 від 16.10.2015, №1310/14 від 13.10.2015 та виписані податкові накладні №398 від 30.09.2015, №399 від 30.09.2015, №44 від 13.10.2015.

В підтвердження оплати на надані послуги позивачем долучено копії виписки з банку та рахунків на оплату №0109/588 від 30.09.2015, №2309/210 від 30.09.2015, №0510/11 від 05.10.2015, №1310/14 від 05.10.2015.

Крім того, між ТОВ Спецспектор та ТОВ Силіконова долина укладено договір оренди №11715 від 01.09.2015, згідно умов якого Орендодавець (ТОВ Силіконова долина ) надає, а Орендар (ТОВ Спецспектор ) отримує в платне користування автомобіль марки Renault Trafic, що належить Орендодавцю на праві власності згідно з технічним паспортом, а Орендар зобов'язується повернути предмет оренди після закінчення терміну дії Договору.

На виконання умов договору сторонами складений та підписаний акт №109/588 від 30.09.2015 та виставлено рахунок на оплату №0110/14 від 01.10.2015.

В підтвердження здійснення оплати за надання в користування автомобіль долучено до матеріалів справи виписку з банку.

Також, між ТОВ Спецспектор (Замовник) та ТОВ Силіконова долина (Підрядник) укладено договір №2212 від 21.09.2015, згідно умов якого Підрядник зобов'язується своїми та залученими силами і засобами виконати ремонтні та електромонтажні роботи приміщення загальною площею 44.7 кв.м. за адресою Замовника: м. Київ, вул. Очаківська, 9 та здати роботи Замовнику у встановлений строк, а Замовник зобов'язується надати йому будівельний майданчик, прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах та в строки, які вказані в цьому Договорі.

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано до матеріалів справи копії актів надання послуг №2109/294 від 30.09.2015, №ЛР-2309/209 від 30.09.2015; податкових накладних №396 від 30.09.2015, №397 від 30.09.2015.

За надані послуги позивачем здійснена оплата, в підтвердження чого надано копії рахунків на оплату №2109/294 від 21.09.2015, №КМ-2309/7 від 23.09.2015 та виписку з банку.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що в ході проведення перевірки здійснено аналіз інформації, наявної у базах даних ДФС, щодо ТОВ Горсан та встановлено, щодо видом діяльності за КВЕД вказаного підприємства є - 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Остання звітність з податку на додану вартість ТОВ Горсан подана за липень 2015 року.

Згідно поданої податкової звітності кількість працюючих на підприємстві - 1 особа. До того ж, придбання товару, поставленого на адресу позивача, а саме промислові знищувачі та пастки для комах, не встановлено, імпорт вказаного товару не здійснювався.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Горсан , за період взаємовідносин з позивачем, придбавало товари наступної номенклатури: кукурудза, сигарети з фільтром, зерно, металеві вироби, яблука, газ скраплений, рекламні послуги та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах.

Виходячи з обсягу робіт, які зазначені в актах між позивачем та ТОВ Горсан , а також беручи до уваги загальний обсяг задекларованих операцій, суд зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, інструменту тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності взагалі та, зокрема, для виконання спірних операцій. При цьому обізнаність позивача відносно наведеного при укладанні угод обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

З поданих первинних документів вбачається, що зі сторони ТОВ Горсан документи підписані особою із зазначенням, що це є директор ТОВ Горсан - ОСОБА_3

Окрім зазначеного встановлено, що відповідно до вироку Обухівського районного суду Київської області від 11.04.2016 у справі № 372/812/16-к, копія якого долучена до матеріалів даної справи, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 і ч.1 ст.205 та за ч.2 ст.205-1 КК України. Судом встановлено, що ОСОБА_3, будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ Горсан у період з 14.05.2015 року забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ Горсан фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Таким чином, всі первинні документи контрагента позивача - ТОВ Горсан є неналежними, оскільки вони підписані ОСОБА_3, який значився як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не має, фінансово-господарською діяльністю не займається, адміністративно-розпорядчі функції керівника підприємства не виконує, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.205 ч.1, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що всі первинні документи з боку контрагента позивача - ТОВ Ветавія у період з 25.03.2015 по 31.07.2015 підписані від імені директора підприємства ОСОБА_4

У ході перевірки позивача відповідачем отримано інформацію, відповідно до якої в межах кримінальних проваджень №42017101070000140 (протокол допиту свідка від 29.06.2017) та №32016100050000010 від 29.02.2016 (протокол допиту свідка від 03.11.2016) допитано в якості свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що господарська діяльність на підприємстві ТОВ Ветавія нею не здійснювалася, підприємство зареєстроване за грошову винагороду. З якою метою створювалося ТОВ Ветавія (код ЄДРПОУ 39710663) їй не відомо, хто складав статутні та реєстраційні документи підприємства не відомо, печатки підприємства у неї немає, банківських рахунків не відкривала, документи податкової звітності не підписувала і не подавала.

До того ж, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2017 по справі № 357/9689/17 (провадження 1-кп/357/1184/17) директора ТОВ Ветавія ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.205-1 КК України.

Таким чином, ТОВ Ветавія здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. В даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства. При цьому, як вбачається з вироку суду, директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства.

Поряд з цим, з огляду на встановлені контролюючим органом обставини, що свідчать про можливу фіктивну діяльність контрагента колегія суддів вважає, що з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту за операціями з ним, позивач зобов'язаний надати суду копії всіх документів, які підлягали складенню під час виконання відповідних правочинів.

Проте, у даному випадку, за умовами договору поставки №В1805 від 18.05.2015, згідно умов якого передбачено, що поставка товару здійснюється автотранспортом та за рахунок Покупця, тобто ТОВ Спецспектор , останнім не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити коли, у який спосіб та яким транспортним засобом були здійснені перевезення товарів, місце його навантаження та розвантаження, маршрут перевезення, невизначена методика розрахунку вартості транспортних послуг.

Також, не відображено у первинних документах позивача які транспортні засоби використовувалися під час здійснення перевезень товарів, відсутні заявки на перевезення у конкретний пункт призначення, відсутні докази, які б свідчили про прийняття відповідних товарів.

Слід зазначити, що оскільки за умовами договору саме позивач відповідає за транспортування товарів на склад, а тому в підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, обов'язком є надання товарно-транспортних накладних.

Саме товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

З огляду на те, що відповідні документи на підтвердження реальності господарських операцій у звітному періоді у позивача відсутні, так як ні під час перевірки, ні до суду в повному обсязі надані не були, а надані позивачем документи достовірно не підтверджують факт поставки, транспортування товарів.

Також, в ході проведення перевірки позивача відповідачем з'ясовано, що у ході проведення досудового слідства в рамках кримінального провадження №32015100010000077 від 19.05.2015, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.1 ст.212 КК України, зафіксовано, зокрема, що невстановлені особи з метою прикриття незаконної діяльності, створили та придбали ряд суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ Силіконова долина (код за ЄДРПОУ 39869829) та ін. та в подальшому використовували реєстраційні, статутні документи, печатки та банківські рахунки вказаних СПД, з метою прикриття незаконної діяльності, при проведені господарських операцій в період 2015 року з підприємствами реального сектору економіки, що в подальшому сприяло умисному ухиленню від сплати податків та ненадходженню до Державного бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах.

Крім того, згідно даних ІС Податковий блок щодо ТОВ Силіконова долина заведено картку суб'єкта фіктивного підприємництва №5126/8 від 01.11.2016, у якій зазначено, що за результатами вжитих заходів допитано гр. ОСОБА_5, який повідомив, що зареєстрував підприємство ТОВ Силіконова долина за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності (протокол допиту б/н від 30.10.2015).

Окрім зазначеного визе, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2018 у справі № 761/12271/17, копія якого роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень та залучена до матеріалів даної справи на підставі частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень від 22.12.2005 № 3262-IV, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КАС України.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що здійснивши перереєстрацію ТОВ Силіконова долина , ОСОБА_5 став єдиним засновником товариства, та призначивши себе на посаду директора вказаного підприємства, фактично отримав можливість здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ Силіконова долина . При цьому зазначено, що вищевказані умисні дії ОСОБА_5 щодо придбання, тобто перереєстрації на своє ім'я ТОВ Силіконова долина , вчинені останнім без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю й досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а також без мети здійснення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, чим порушено ст.ст.81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст.ст.56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст.8, 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , які встановлюють підстави і порядок реєстрації юридичних осіб, та загальні принципи здійснення господарської діяльності. Крім цього, ОСОБА_5 після проведення перереєстрації жодних документів бухгалтерського обліку, звітності, та інших документів, що пов'язані з господарською діяльністю ТОВ Силіконова долина не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками він не розпоряджався.

Наявні в матеріалах справи договори та виписані на їх виконання первинні документи, укладені позивачем з ТОВ Силіконова Долина підписані саме ОСОБА_5 Отже, у справі, що розглядається, судом встановлено, що ТОВ Спецспектор мало фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом, що має ознаки фіктивності - ТОВ Силіконова Долина .

Зазначені обставини не можуть залишатися неврахованими, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

На підставі вище зазначеного колегія суддів погоджується із доводами відповідача про недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №802/1233/16-а, від 18.09.2018, у справі №826/2822/15, від 04.09.2018 у справі №811/304/13-а, яка з урахуванням приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постановах від 26.01.2016 у справі №21-4781а15, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Таким чином, враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини щодо відсутністю у контрагентів трудових та інших ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, у сукупності із виявленими фактами щодо фіктивної діяльності вказаних контрагентів, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок того, що спірні операції фактично контрагентами не виконувались, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують висновків суду та не доводять зворотного.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, а отже позовні вимоги в задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Спецспектор - Унінець Ігора Миколайовича - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 20 березня 2019 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: В.П. Мельничук,

О.Є. Пилипенко