Постанова

від 20.03.2019 по справі 0540/5624/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року справа №0540/5624/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Казначеєва Е.Г.

Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: Нещерет О.С. (за ордером)

відповідач: Груєнко С.Л. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Мозгова Н.А.) від 27 вересня 2018 року (повний текст рішення складено 05 жовтня 2018 року) у справі №0540/5624/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрмашкомплект до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004951413 від 22.06.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 136758 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 34190 грн.; №0004961413 від 22.06.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33078 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004951413 від 22.06.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 136758 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 34190 грн.; Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004961413 від 22.06.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33078 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог 198.6; 198.3; 198.2; 198.1 статті 198; пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ НЬЮ ФІНАНС-2016 , ТОВ МАШТОРГСЕРВІС ЛДТ , ТОВ АВАЛОН-ТОРГ , ТОВ АСТОН ХАРКІВ .

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками: ТОВ НЬЮ ФІНАНС-2016 (код ЄДРПОУ 40165814) за травень 2016 року, ТОВ МАШТОРГСЕРВІС ЛДТ (код ЄДРПОУ 41073740) за квітень 2017 року, ТОВ АВАЛОН-ТОРГ (код ЄДРПОУ 41113699) за липень, серпень 2017 року, ТОВ АСТОН ХАРКІВ (код ЄДРПОУ 41324499) за жовтень 2017 року, за наслідком якої складено акт перевірки №586/05-99-14-13/25328457 від 06.06.2018 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.06.2018 року:

-№0004951413 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у розмірі 136758 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 34190 грн.;

-№0004961413 від 22.06.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень, серпень 2017р. у розмірі 33078 грн. (т.1, а.с.11-12).

Підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 169836 грн., в тому числі у деклараціях з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 44210 грн., за квітень 2017 року на суму 44908 грн., за липень 2017 року на суму 23930 грн., за серпень 2017 року на суму 28788 грн., за жовтень 2017 року на суму 28000 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на суму 136758грн., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 44210 грн., за квітень 2017 року на суму 12212 грн., за липень 2017 року на суму 23930 грн., за серпень 2017 року на суму 28406 грн., за жовтень 2017 року на суму 28000грн., завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту всього на суму 33078 грн., в тому числі по деклараціям з податку на додану вартість за квітень 2017 року на суму 32696 грн., за серпень 2017 року на суму 382 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано відсутністю документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій ТОВ НЬЮ ФІНАНС-2016 , ТОВ МАШТОРГСЕРВІС ЛДТ , ТОВ АВАЛОН-ТОРГ , ТОВ АСТОН ХАРКІВ .

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкого кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ТОВ НЬЮ ФІНАНС-2016 (Продавець) укладено договір поставки № П1204 від 12.04.2016 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця товар в номенклатурі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у даному договорі. Найменування, кількість та інші визначальні умови поставки якого, визначається у специфікаціях (а за їх відсутністю у відповідності до накладних) к договору, які є невід'ємною його частиною. (т.1 а.с.64-65).

На підтвердження виконання наведеного договору позивачем під час проведення перевірки та до матеріалів справи надано накладну № 170 від 13.05.2016 року, на суму 265260,00 гривень у т.ч. ПДВ 44,210,00 грн.

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом перевізник ТОВ Українська індустріальна інвестиційна група , про що свідчать договір №15/0301-02 на транспортні послуги від 03.01.2015 року, товарно-транспортна накладна №0113-1/16 від 13.05.2016 року, акт №05/06 виконаних робіт від 18.05.2016 року. Витрати на перевезення підтверджуються платіжним дорученням №237 від 01.08.2016 року. (т.1 а.с.67, 84-85, 240)

Оплата придбаної продукції підтверджується платіжним дорученням №192 від 26.05.2016року на суму 31 831,20 грн. (т.1 а.с.68).

На підтвердження реалізації товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивачем надано накладні №0720/002 від 20.07.2016року, №0703/001 від 03.07.2017року, №0803/001 від 03.08.2017року, №0814/001 від 14.08.2017року, №0814/002 від 14.08.2017 року, №0821/001 від 21.08.2017 року, №0905/001 від 05.09.2017 року, №0918/001 від 18.09.2017 року, №0926/001 від 26.09.2017 року, №1003/002 від 26.09.2017року, №1024/001 від 24.10.2017 року, №1024/002 від 24.10.2017 року, №1030/001 від 30.10.2017 року, №1101/001 від 01.11.2017 року, №1116/001 від 16.11.2017 року, №1201/002 від 01.12.2017 року, №1201/001 від 01.12.2017 року, №1212/001 від 12.12.2017 року, №1222/001 від 22.12.2017 року, №0103/002 від 03.01.2018 року, №0103/001 від 03.01.2018 року, №0117/001 від 17.01.2018 року, №2 від 02.02.2018 року, №0404/001 від 04.04.2018 року, №0416/001 від 16.04.2018 року, №0503/001 від 03.05.2018 року, №0517/001 від 17.05.2018 року, №0604/001 від 04.06.2018 року, №0614/001 від 14.06.2018 року, №0716/001 від 16.07.2018 року.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ Мейкмаркет (Продавець) укладено договір поставки №П0304 від 03.04.2017 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця товар в номенклатурі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у даному договорі. Найменування, кількість та інші визначальні умови поставки якого, визначається у специфікаціях (а за їх відсутністю у відповідності до накладних) к договору, які є невід'ємною його частиною. (т.1 а.с.58).

Виконання договору підтверджується накладною № 22 від 24.04.2017 року, на суму 155640,00 грн.у т.ч. ПДВ 25 940 грн., № 25 від 03.04.2017 року, на суму 113808,00 грн.у т.ч. 18968,00 грн. та розрахунком № 22 від 24.04.2017 року, № 25 від 03.04.2017 року.

Оплата придбаної продукції підтверджується платіжним дорученням №464 від 26.04.2017 року на суму 45 000,00 грн.

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом перевізник ТОВ Євро транс метал , про що свідчать договір №Т010915 на транспортні послуги від 01.09.2015р., товарно-транспортні накладні №04/19 від 24.04.2017 року, №04/16 від 03.04.2017 року, акт виконаних робіт від 29.12.2017р. Витрати на перевезення підтверджуються відповідними платіжними дорученнями.

На підтвердження реалізації товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивачем надано накладні №0720/002 від 20.07.2016року, №0703/001 від 03.07.2017року, №0803/001 від 03.08.2017року, №0814/001 від 14.08.2017року, №0814/002 від 14.08.2017 року, №0821/001 від 21.08.2017 року, №0905/001 від 05.09.2017 року, №0918/001 від 18.09.2017 року, №0926/001 від 26.09.2017 року, №1003/002 від 26.09.2017року, №1024/001 від 24.10.2017 року, №1024/002 від 24.10.2017 року, №1030/001 від 30.10.2017 року, №1101/001 від 01.11.2017 року, №1116/001 від 16.11.2017 року, №1201/002 від 01.12.2017 року, №1201/001 від 01.12.2017 року, №1212/001 від 12.12.2017 року, №1222/001 від 22.12.2017 року, №0103/002 від 03.01.2018 року, №0103/001 від 03.01.2018 року, №0117/001 від 17.01.2018 року, №2 від 02.02.2018 року, №0404/001 від 04.04.2018 року, №0416/001 від 16.04.2018 року, №0503/001 від 03.05.2018 року, №0517/001 від 17.05.2018 року, №0604/001 від 04.06.2018 року, №0614/001 від 14.06.2018 року, №0716/001 від 16.07.2018 року.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ Авалон-Торг (Постачальник) було укладено договір поставки №П050717 від 05.07.2017 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар в номенклатурі, кількістю та ціною відповідно виставленим розрахункам та накладним, які є невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного договору.

Виконання договору підтверджується накладною № 48 від 18.07.2017 року, на суму 143 580,00 грн. у т.ч. ПДВ 23930,00 грн., № 7 від 03.08.2017 року на суму 94 509,60 грн. у т.ч. ПДВ 15 751,60 грн., №71 від 21.08.2017 року на суму 78 216,60 грн. у т.ч. ПДВ 13036,00 грн. та рахунками-фактурами № 48 від 18.07.2017 року на суму 143 580,00 грн. у т.ч. ПДВ 23930,00 грн., № 7 від 03.08.2017 року на суму 94 509,60 грн. у т.ч. ПДВ 15 751,60 грн., № 71 від 21.08.2017 року на суму 78 216,60 грн. у т.ч. ПДВ 13036,00 грн.

Розрахунки за вищевказаним договором підтверджується платіжним дорученням №537 від 12.07.2017 року на суму 73603,02 грн., платіжним дорученням №549 від 09.08.2017 року на суму 14790,00 грн., платіжним дорученням №554 від 16.08.2017 року на суму 100790,00 грн., платіжним дорученням №555 від 21.08.2017 року на суму 9734,50 грн., платіжним дорученням №558 від 21.08.2017 року на суму 50 000,00 грн., платіжним дорученням № 556 від 17.08.2017 року на суму 30675,00 грн.

На підтвердження реалізації товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивачем надано накладні №0720/002 від 20.07.2016року, №0703/001 від 03.07.2017року, №0803/001 від 03.08.2017року, №0814/001 від 14.08.2017року, №0814/002 від 14.08.2017 року, №0821/001 від 21.08.2017 року, №0905/001 від 05.09.2017 року, №0918/001 від 18.09.2017 року, №0926/001 від 26.09.2017 року, №1003/002 від 26.09.2017року, №1024/001 від 24.10.2017 року, №1024/002 від 24.10.2017 року, №1030/001 від 30.10.2017 року, №1101/001 від 01.11.2017 року, №1116/001 від 16.11.2017 року, №1201/002 від 01.12.2017 року, №1201/001 від 01.12.2017 року, №1212/001 від 12.12.2017 року, №1222/001 від 22.12.2017 року, №0103/002 від 03.01.2018 року, №0103/001 від 03.01.2018 року, №0117/001 від 17.01.2018 року, №2 від 02.02.2018 року, №0404/001 від 04.04.2018 року, №0416/001 від 16.04.2018 року, №0503/001 від 03.05.2018 року, №0517/001 від 17.05.2018 року, №0604/001 від 04.06.2018 року, №0614/001 від 14.06.2018 року, №0716/001 від 16.07.2018 року.

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом перевізник ТОВ Євро транс метал , про що свідчать договір №Т010915 на транспортні послуги від 01.09.2015р., товарно-транспортні накладні №01-18/07 від 18.07.2017 року, №01-13/08 від 03.08.2017 року, №01-21/08 від 21.08.2017 року, акт виконаних робіт від 30.05.2016 року. Витрати на перевезення підтверджуються платіжними дорученнями.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ Астон Харків (Постачальник) було укладено договір поставки №0910717 від 09.10.2017 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар в номенклатурі, кількістю та ціною відповідно виставленим розрахункам та накладним, які є невід'ємною його частиною, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. (т.1 а.с. 79).

Виконання договору підтверджується накладною № 36 від 26.10.2017 року на суму 61 020,00 грн. у т.ч. ПДВ 10 170,00 грн., № 53 від 27.10.2017 року на суму 106980,00 грн. у т.ч. ПДВ 17830,00 грн.

Розрахунки за цим договором підтверджується платіжним дорученням №610 від 30.10.2017 року на суму 6285,00 грн.

На підтвердження реалізації товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивачем надано накладні №0720/002 від 20.07.2016року, №0703/001 від 03.07.2017року, №0803/001 від 03.08.2017року, №0814/001 від 14.08.2017року, №0814/002 від 14.08.2017 року, №0821/001 від 21.08.2017 року, №0905/001 від 05.09.2017 року, №0918/001 від 18.09.2017 року, №0926/001 від 26.09.2017 року, №1003/002 від 26.09.2017року, №1024/001 від 24.10.2017 року, №1024/002 від 24.10.2017 року, №1030/001 від 30.10.2017 року, №1101/001 від 01.11.2017 року, №1116/001 від 16.11.2017 року, №1201/002 від 01.12.2017 року, №1201/001 від 01.12.2017 року, №1212/001 від 12.12.2017 року, №1222/001 від 22.12.2017 року, №0103/002 від 03.01.2018 року, №0103/001 від 03.01.2018 року, №0117/001 від 17.01.2018 року, №2 від 02.02.2018 року, №0404/001 від 04.04.2018 року, №0416/001 від 16.04.2018 року, №0503/001 від 03.05.2018 року, №0517/001 від 17.05.2018 року, №0604/001 від 04.06.2018 року, №0614/001 від 14.06.2018 року, №0716/001 від 16.07.2018 року.

Транспортування товару здійснювалось автомобільним транспортом, про що свідчить договір №0201/17ар оренди автомобіля від 02.01.2018., товарно-транспортна накладна №10-27 від 27.10.2017 року, акт приймання-передачі автомобіля від 02 січня 2017 року. Витрати на перевезення підтверджуються платіжними дорученнями.

Факт отримання товару підтверджується довіреностями №05/07 від 18.07.2017р., №05/07 від 03.08.2017р., №04/11 від 24.10.2017р., на підставі яких одержувався вищенаведений товар. (т.2 а.с. 8-9).

Якість вищенаведеного товару підтверджується технічними паспортами, сертифікатами якості, сертифікатами відповідності, гарантійними документами. (т. 2 а.с. 39-57).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій. Висновок про безтоварність господарських операцій, які були досліджені у акті перевірки, податковим органом обґрунтована із посиланням на інформацію , що міститься у інформаційних базах ДФС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних податкової інспекції не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.188.1 ст. 188, п. 185.1 ст. 185, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, а тому правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 27 вересня 2018 року у справі №0540/5624/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 27 вересня 2018 року у справі №0540/5624/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 20 березня 2019 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 березня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 20 березня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: Е.Г. Казначеєв

Л.В. Ястребова