Постанова

від 13.03.2019 по справі 2040/7217/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 р. Справа № 2040/7217/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан ОСОБА_1, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.10.18 року по справі № 2040/7217/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК"

до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, 4, кімн.6, код ЄДРПОУ 40174504) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ39292197), Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, а саме: комісії регіонального рівня - Головного управління ДФС у Харківській області, № 747999/40174504 від 31.05.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 301 від 30.06.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю СТРІМ ТРАК .

Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №301 від 30.06.2017 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою, коли вона була фактично надіслана Товариством з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" засобами телекомунікаційного зв'язку.

Стягнено з Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, код ЄДРПОУ39292197) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, 4, кімн.6, код ЄДРПОУ 40174504) у розмірі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Стягнено з Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРІМ ТРАК" (61085, м. Харків, вул. Поздовжня, 4, кімн.6, код ЄДРПОУ 40174504) у розмірі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Не погодившись з даним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права та виклав в ньому висновки, які не відповідають обставинам справи. Зокрема суд першої інстанції невірно застосував приписи п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не взяв до уваги приписи постанови КМУ № 117 від 21.02.2018, яка регулює порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Крім того, суд у рішенні послався на норми, які втратили чинність, а саме приписи п. 74.2 ст. 74 ПК України (виключено на підставі закону № 2245-VIII від 07.12.2017), постанову КМУ № 190 від 29.03.2017 (втратила чинність на підставі постанови КМУ № 117 від 21.02.2018). Також скаржник зазначив, що позивачем не було надано копій документів для ухвалення рішення, а саме: не надано документів на утримання орендованої техніки, зокрема придбання пального, запчастин про що зазначено у рішенні Комісії. Також зазначено, що з наданих позивачем документів неможливо підтвердити виконання робіт, що унеможливлює підтвердження господарських операцій, а тому дії податкового органу відповідають законам України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що позивачем було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій на підставі чого і була сформована неправомірно заблокована податкова накладна.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації та набув статусу юридичної особи з ідентифікаційним номером 40174504, з 01.02.2016 року є платником ПДВ. Основним видом діяльності позивача є діяльність з надання транспортних послуг, для здійснення яких підприємство використовує орендований автотранспорт ( а.с.11-12).

Між позивачем ( виконавець) та ТОВ "Аерок" 30.05.2016 року укладено договір № 1-05/2016 про надання транспортних послуг, за яким позивач виступає перевізником, а його зазначений контрагент - замовником ( а.с.25-26).

У свою чергу, між позивачем ( орендар) та ФОП ОСОБА_1 ( орендодавець) 01.06.2017 року укладено договір оренди автомобілів та напівпричепа, матеріали справи за яким містять платіжне доручення та акт прийняття - здачі транспортних засобів (а.с. 27-29).

Орендовані транспортні засоби заправлялися дизельним паливом, яке було придбане у TOB МКР ОЙЛ за договором № Е2312 поставки нафтопродуктів від 01.05.2017 р., матеріали справи за яким містять платіжне доручення № 408 від 15.08.2017р ( а.с. 30-33).

На виконання договору Виконавцем (позивачем) були надані транспортні послуги з використанням орендованих транспортних засобів, що підтверджується товарно-транспортними накладними з відповідними відмітками: № АБ-00012077 від 01.06.2017 р., № АБ-00012070 від 01.06.2017 р., № АБ-00012162 від 01.06.2017 р., № АБ-00012627 від 07.06.2017 р., № АБ-00012710 від 08.06.2017 р., № АБ-00012691 від 08.06.2017 р., № АБ-00012843 від 08.06.2017 р., № АБ-00012998 від 09.06.2017 р., № АБ-00013144 від 12.06.2017 р., № АБ-00013251 від 13.06.2017 р., № АБ-00013702 від 15.06.2017 р., № АБ-00013546 від 15.06.2017 р., № АБ-00013966 від 19.06.2017 р., № АБ-00014079 від 19.06.2017 р. ( а.с.34-47).

30.06.2017 року, ТОВ СТРІМ ТРАК було виписано рахунок-фактуру № 12 на суму 75403,00 грн., в т.ч. ПДВ 12567,17 грн., підписано з TOB АЕРОК акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 (а.с.48-49) та виписано податкову накладну № 301 від 30.06.2017 р. ( а.с.19).

Як встановлено судом, ТОВ "Аерок" сплатило кошти за надані позивачем послуги, що встановлено з платіжного доручення № 7597 від 11.07.2017 року ( а.с.50).

Податкову накладну № 301 від 30.06.2017 р. було направлено до ДФС України для реєстрації, яку було прийнято з зупиненням реєстрації та в квитанції № НОМЕР_1 від 22.09.2017 року зазначено виявлені помилки: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 49.41. Пропонуємо надати пояснення та\або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію" ( а.с.20).

Позивачем на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній № 301 від 30.06.2017 р. було направлено Повідомлення від 24.05.2018 р. щодо подачі документів з поясненнями ( а.с.21).

ГУДФС в Харківській області, виходячи з обсягів постачання за ПН ( Постанова КМ України від 21.02.2018 року № 117) було прийнято рішення № 747999/40174504 від 31.05.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної № 301 від 30.06.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для прийняття цього рішення вказано: ненадання первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування ( а.с.22).

Вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку позивачем ( а.с.23), проте, як він вказував, за результатами розгляду скарги рішення № 747999/40174504 було залишено без змін.

Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся у судовому порядку за його оскарженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано ПК України.

Відповідно до пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів .

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 ПК України ( що була чинна на час подання податкової накладної), в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

У п. 2 Постанови Кабінету ОСОБА_2 України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010 р. (далі - Порядок №1246 в редакції, чинній на час подання податкової накладної), зазначено, що податкова накладна- електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 ( в редакції, на час зупинення ДФС України реєстрації податкової накладної) встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).

Аналогічні норми містить пункт 201.16 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на момент подання накладної та її зупинення), згідно якого, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_2 України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України ( в редакції, чинній на момент подання накладної та її зупинення), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вбачається з матеріалів справи, зі змісту квитанції вбачається, що ДФС України сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі Наказ №567).

З аналізу викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ДФС України порушено норми підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанції конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Колегія суддів також зауважує, що ДФС України у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

Натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Відповідно до п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 ( в редакції чинній на момент подання податкової накладної та її зупинення) містить у собі визначення трьох різних критеріїв. Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі; 3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Виходячи з наведеного, ДФС України було зобов'язано у квитанції чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Колегія суддів зазначає, що визначення фіскальним органом у квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Наказі №567 Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Вичерпний перелік документів).

Відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 ( в редакції, чинній на момент подання податкової накладної та її зупинення), вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - критерії): 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Таким чином, колегія судів наголошує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Однак, зі змісту квитанції про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної вбачається, що ДФС України запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, що свідчить про те, що ДФС України, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Згідно з підпунктом 201.16.2 пунктом 201.16 статті 201 ПК України ( в редакції на момент зупинення реєстрацій податкової накладної), письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Так, письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України, в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_2 України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України, рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів.

Форма таких рішень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з абз. 1 Постанови Кабінету ОСОБА_2 України Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації №190 від 29.03.2017 (далі - Постанова №190, яка була чинна на момент подання накладної), комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до абз. 2 Постанови №190, підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу ; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що виконання позивачем вимог ДФС України щодо подання документів відбулось у травні 2018 року, коли вже діяла Постанова КМ України від 21 лютого 2018 р. № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою було затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ( надалі - Порядок), перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Так, п.16 Порядку встановлено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 17 Порядку, ДФС розміщує та постійно оновлює на своєму офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку ДФС, якими можуть подаватися письмові пояснення та копії документів.

Згідно з п.18 Порядку, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

У відповідності до п.19 Порядку, комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Пунктом 20 Порядку, визначено, що зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до п. 21 Порядку, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з п. 23 Порядку встановлено, що комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку: щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Таким чином, розглядаючи вказану справу та виходячи з обсягів постачання, не дивлячись, що вимога надання пояснень та доказів була виставлена позивачеві ДФС України в період дії законодавства, чинного на час подання податкової накладної та її зупинення, відповідні документи, подані позивачем, оцінювались, в силу наведених норм, ГУ ДФС України в Харківській області за правилами, встановленими ПКМУ від 21 лютого 2018 р. № 117 , а саме: п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ( надалі - Порядок) та з наведеного вже приймалось оскаржуване рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що податковий орган протиправно не прийняв до уваги належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з контрагентом, склав податкову накладну та надіслав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на виконання вимог ПК України.

Посилання контролюючого органу на п.14 Порядку, що такий не було додержано позивачем, колегія суддів до уваги не приймає оскільки відповідна комісія регіонального рівня, не повинна була оцінювати подані документи в ключі ПКМУ від 21 лютого 2018 р. № 117, оскільки вимога їх подання була обумовлена необхідністю додержання законодавства, яке було чинно на час зупинення реєстрації податкової накладної, у свою чергу, як вже зазначалось вище, зі змісту квитанції про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної вбачається, що ДФС України запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, що свідчить про те, що ДФС України, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

У свою чергу, в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що господарська операція, за результатом якої позивачем видано ПН № 301 від 30.06.2017 року носить реальний характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та оформленими належними чином первинно-бухгалтерськими документами.

Крім того, правочин, вчинений між позивачем та ТОВ "Аерок" не визнано у судовому порядку нечинним, доказів протилежного суду не надано.

Перевіряючи оскаржуване рішення комісії на відповідність вимогам, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної № 301 від 30.06.2017 р. відповідачем не вказано ані конкретного критерію (відповідного підпункту пункту шостого) оцінки ступеня ризику, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567. Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Всупереч визначеній у рішенні підставі його прийняття, податковим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 по справі №822/1817/18.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення податкового органу як протиправного.

З приводу позовних вимог про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 301 від 30.06.2017 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю СТРІМ ТРАК , колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд України у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Пунктами 19, 20 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинена, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СТРІМ ТРАК про зобов'язання зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 301 від 30.06.2017 р. подану є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції невірно застосував приписи нормативних актів та послався на норми, які втратили чинність, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі, керувався законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року по справі № 2040/7217/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлений 21.03.2019 року