Рішення

від 13.03.2019 по справі 428/1888/19

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/1888/19

Провадження № 2-о/428/205/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Колядінцевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із заявою про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 його мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла у місті Макіївка Донецької області. Він звернувся до Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо реєстрації смерті ОСОБА_2, але йому було відмовлено у зв'язку з тим, що відсутні підстави для державної реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть українського зразка відповідно до законодавства України. Встановлення факту смерті необхідно йому для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті його матері. Заявник просив суд встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Макіївка Донецької області.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, до суду подав заяву, у який просив розглянути справу без його участі.

Представник заінтересованої особи - Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв до суду не надходило.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 виданого Совєтським РВ УМВС України в місті Макіївці 01 грудня 1999 року, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Халандове Христинівського району Черкаської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

З матеріалів доданих до заяви вбачається, що заявник ОСОБА_1, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, має право на звернення до суду з даною заявою, що підтверджується належними та достатніми доказами, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією довідки про причину смерті № 21, виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 Центром тимчасової медико-санітарної допомоги м. Макіївка Донецької Народної Республіки , ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 89 років, внаслідок атеросклеротичного кардіосклерозу.

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 Совєтським відділом запису актів цивільного стану м. Макіївка Державної Реєстраційної Палати Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки , ОСОБА_2 (російською), ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у Гірняцькому районі міста Макіївка Донецької Народної Республіки , про що складено відповідний актовий запис № 63.

Згідно з листом Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 420/17.10-138 від 31.01.2019 року, у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред'явлених документів заявнику ОСОБА_1 було відмовлено.

Суд враховує, що місто Макіївка Донецької області станом на час розгляду даної справи знаходиться на тимчасово окупованій території України і відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 місто Макіївка Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказана обставина позбавляє заявника можливості зареєструвати факт смерті своєї матері у встановленому Законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.

Аналізуючи наведені норми, суд доходить висновку, що довідку про причину смерті слід вважати нелегітимним документом, адже вона видана органом, який знаходиться на тимчасово окупованій території, що створений, обраний чи призначений у порядку, не передбаченому законом, а, отже, будь-які видані таким органом документи є недійсними та такими, що не створюють жодних правових наслідків.

Враховуючи вищевикладені обставини та письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка села Халандове Христинівського району Черкаської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка Донецької області, у віці 89 років, внаслідок атеросклеротичного кардіосклерозу. При цьому, органи державної реєстрації актів цивільного стану на території України, яка підконтрольна органам влади України, не можуть зареєструвати факт її смерті, адже довідка про причину смерті ОСОБА_2 видана установою Донецької Народної Республіки , яка створена у порядку, не передбаченому законом.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки розуміє, що можливості збору доказів щодо факту смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що обставини, викладені заявником у заяві в обґрунтування своїх вимог є достовірними, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 294, 315-319, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки села Халандове Христинівського району Черкаської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Макіївка Донецької області, Україна, у віці 89 років, внаслідок атеросклеротичного кардіосклерозу.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання цього рішення.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- заявник: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1;

- заінтересована особа: Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 32-а, код ЄДРПОУ 21758008.

Суддя І. С. Посохов