Рішення

від 26.11.2018 по справі 758/7122/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/7122/18

Категорія 13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

26 листопада 2018 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюк В.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр навчальної літератури , про поновлення порушених авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право та стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ Центр навчальної літератури (надалі за текстом - відповідач), про поновлення порушених авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право та стягнення грошової компенсації.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є спадкоємцем авторських прав на твори українського письменника - ОСОБА_2. Спадкоємцями зазначених прав також являються сестра позивача - ОСОБА_3 та брат - ОСОБА_4 (який помер). Зазначені авторські права були успадковані від матері позивача - ОСОБА_5. Вказав, що без згоди позивача, не укладаючи авторського договору, відповідач здійснює видавництво творчості ОСОБА_2, а саме: у 2017 р. здійснював видавництво наступних творів: роман ІНФОРМАЦІЯ_2 , тираж книг 300 примірників, повість ІНФОРМАЦІЯ_3 тираж книг 300 примірників, твір ІНФОРМАЦІЯ_4 , тираж книг 300 примірників. У 2018 р. здійснив видавництво наступних творів: повість ІНФОРМАЦІЯ_3 тираж книг 300 примірників, твір ІНФОРМАЦІЯ_4 , тираж книг 300 примірників. Позивач додав, що враховуючи порушення його авторських прав, з урахуванням норми ст. 52 ЗУ Про авторське право і суміжні права просив також, відшкодувати збитки за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності у розмірі 244 500 грн., у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою.

До початку судового засідання, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій він зазначив, що підтримує позов у повному обсязі та просить його задовольнити з підстав викладених у ньому.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не надавав, відзив не подавав, а відтак, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями авторських прав померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5, на твори в рівних частках є сини: ОСОБА_1, ОСОБА_4 та донька ОСОБА_3, які є рідним брат і сестрою позивачу (а.с. 17).

Судом встановлено, що відповідач здійснює видавництво творчості ОСОБА_2, а саме: у 2017 р. здійснював видавництво наступних творів: роман ІНФОРМАЦІЯ_2 , тираж книг 300 примірників, повість ІНФОРМАЦІЯ_3 тираж книг 300 примірників, твір ІНФОРМАЦІЯ_4 , тираж книг 300 примірників. У 2018 р. здійснив видавництво наступних творів: повість ІНФОРМАЦІЯ_3 тираж книг 300 примірників, твір ІНФОРМАЦІЯ_4 , тираж книг 300 примірників, без дозволу позивача, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (а.с. 18-37).

Згідно з ч. 1 ст. 423 ЦК України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Статтею 440 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону 3792-XII до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 423 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону № 3792-XII особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам; ч. 2 ст. 201 ЦК України авторство віднесене до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством.

Водночас згідно з п. 2 ч. 1 ст. 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір віднесено виключне право дозволяти використання твору; відповідно до п. б ч. 1 ст. 15 Закону № 3792-XII до майнових прав належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України Про авторське право та суміжні права авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно з положеннями ст. 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використання творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, серед іншого, звертатися до суду за позовом про припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, про виплату компенсацій, вимагати публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

Виходячи із змісту наведених норм права, фактом порушення авторського права є вчинення конкретною особою певних дій, які визначені законом.

Таким чином, підставою притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 52 Закону є вчинення ним дій, які б порушували права позивача, як автора належних йому творів.

Належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідного дозволу на використання вищевказаних творів позивач та інші спадкоємці не надавали.

П. 44 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010, № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав звернуто увагу на те, що відповідно до пункту "б" статті 50 Закону N 3792-XII розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Таким чином, відповідач порушив авторські права позивача, здійснюючи розповсюдження контрафактної продукції.

Відповідно до вимог ст. 52 ч. 1 п. г Закону 3792-ХІІ за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Згідно ст. 52 ч. 2 п.г Закону 3792-ХІІ, суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених п. "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

П.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774-VIII від 06.12.2016 р. передбачено, що мінімальна зарплата після 01 січня 2017 року не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Зважаючи на доведеність позивачем вимоги щодо розповсюдження відповідачем контрафактної продукції, а відтак, вимога щодо припинення випуску, реалізацію та інше використання книг ОСОБА_2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, та враховуючи обсяг порушення авторських прав позивача відповідачем, зважаючи на те, що мінімальний розмір компенсації не може бути менше 10 мінімальних заробітних плат, а відтак, суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача слід стягнути компенсацію у розмірі 244 500 грн.

Вимога позивача щодо зобов'язання відповідача припинити випуск, реалізацію та інше використання будь-яких творів ОСОБА_2, авторське право на які належить позивачу, задоволенню не підлягаю, з огляду те, що відсутній юридичний факт, який є підставою для виникнення, зміни або припинення правовідносин, а відтак, вказана вимога, є вимогою на майбутнє.

Відповідно до статей 12, 76-81 Цивільно-процесуального Кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) кожна сторона зобов'язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 3149,80 гривень пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1, 7, 11, 15, 50, 52 Закону України Про авторське право і суміжні права від 23.12.1993 року №3792-ХІІ, п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VIII від 06.12.2016 року, ст. ст. 418, 423, 424, 440 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 12, 81, 133, 258, 259, 264, 268, 265, 212 -218, 280 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр навчальної літератури , про поновлення порушених авторських прав, припинення дій, що порушують авторське право та стягнення грошової компенсації - задовольнити частково;

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Центр навчальної літератури (адреса: м. Київ, вул. Електриків, буд. 23, Код ЄДРПОУ 31408541) припинити випуск, реалізацію та інше використання книг ОСОБА_2: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр навчальної літератури (адреса: м. Київ, вул. Електриків, буд. 23, Код ЄДРПОУ 31408541) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію у розмірі 244 500 (двісті сорок чотири тисячі п'ятсот) гривень;

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити;

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Центр навчальної літератури (адреса: м. Київ, вул. Електриків, буд. 23, Код ЄДРПОУ 31408541) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3 149 (три тисячі сто сорок дев'ять) гривень 80 копійок;

Повне найменування:

позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Центр навчальної літератури (адреса: м. Київ, вул. Електриків, буд. 23, Код ЄДРПОУ 31408541);

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення;

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Гребенюк