Рішення

від 18.02.2019 по справі 160/8577/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Справа № 160/8577/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання - Бутенко П.В.,

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - 1- ОСОБА_1,

представника відповідача - 2- не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився,

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ до відповідача-1: Дніпропетровської митниці ДФС, відповідача-2: Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Генічеська державна податкова інспекція Генічеського управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі; Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.11.2018 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ (далі - Товариство) до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач-1 митний орган), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2, податковий орган), в якому просить:

- визнати протиправною і скасувати відмову Дніпропетровської митниці ДФС у поверненні надміру сплаченого ввізного мита в розмірі 87332,62 грн. та податку на додану вартість у розмірі 17466,53 грн., викладену в листі від 21.09.2018 року № 2036/10/04-50-19-02;

- зобов'язати Дніпропетровську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого ввізного мита в розмірі 87332,62 грн. та податку на додану вартість у розмірі 17466,53 грн. і подати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України виключити з електронного ресурсу ДФС Електронний кабінет платника податків інформацію щодо наявності у позивача податкового боргу перед Генічеською ОДПІ по сплаті орендної плати з юридичних осіб у сумі 147251,53 грн. (код земельної ділянки НОМЕР_1) та 105707,27 грн.(код земельної ділянки НОМЕР_2).

В обґрунтування позову у заявах по суті Товариство посилалось на протиправну бездіяльність відповідача-1, який у порушення вимог податкового законодавства України безпідставно відмовив позивачу у поверненні надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 87332,62 грн. та податку на додану вартість у розмірі 17466,53 грн. з підстав наявності податкового боргу. На думку Товариства, такий борг є штучним та не може бути перепоною для повернення надмірно сплачених митних платежів, оскільки він утворився на непідконтрольній Україні території, де органи ДФС України діяльності не здійснюють. При цьому зазначає, що він звертався до відповідача-2 з відповідною заявою про виключення з електронного ресурсу ДФС інформації про такий борг, проте останнім безпідставно не вжито заходів щодо приведення даних інтегрованих карток платника податку у відповідність до дійсних обставин справи, що і зумовило звернення до суду із цим позовом із вищепереліченими позовними вимогами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження. Тією ж ухвалою суду залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1.

Відповідач-1 у визначений судом строк надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки наявність у позивача податкового боргу є визначеною законом перешкодою для повернення на користь останнього надмірно сплаченого ввізного мита. Також зазначив про відсутність законодавчо визначеної процедури списання податкового боргу щодо юридичних осіб, які змінюють своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території ні іншу територію України.

Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року залучено до участі у справі № 160/8577/18 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, Генічеську державну податкову інспекцію Генічеського управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, вул. Братів Коваленків, 60) і Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39394259, 73026, Херсонська область, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75). Тією ж ухвалою суду витребувано від Генічеської державної податкової інспекції Генічеського управління Головного управління ДФС у Херсонській області, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі належним чином завірену інформацію щодо наявності або відсутності податкового боргу по сплаті орендної плати (земля) з юридичних осіб у сумі 147251,53 грн. та 105707,27 грн. у Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ (код ЄДРПОУ 24242133) (копії податкових декларацій, інформацію з картки особового рахунку платника податків тощо).

У судове засідання представник позивача, представник відповідача-2 та представники третіх осіб не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача на адрес суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав свою правову позицію і надав суду пояснення аналогічні тим, що викладені в заявах по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що між Товариством та фірмою ЕНА Hoffmann International GmbH, Німеччина (постачальник) у 2018 році укладено Контракт від 05.04.2018 року № 14/KON/2018, згідно з умовами якого, постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару (змішані полімери, клей на основі акрила ті інше) позивачу, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити товар на умовах, вказаних у специфікації № 6 від 08.08.2018 до Контракту.

Для митного оформлення товару, позивачем 15.08.2018 року подано до Дніпропетровської митниці ЕМД від 15.08.2018 року №UA110190/2018/507657 та сплачено ввізне мито у сумі 87332,62 (вісімдесят сім тисяч триста тридцять дві гривні, 62 коп.) та податок на додану вартість у сумі 640742,87 (шістсот сорок тисяч сімсот сорок дві гривні, 87 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями від 09.08.2018 № 428 та від 14.08.2018. №438.

Судом також встановлено і не заперечується митним органом, що під час митного оформлення вказаного товару стався технічний збій, за наслідками якого, до товару не застосувався преференційний режим щодо скасування ввізного мита та ПДВ, передбачений Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом від 27.06.2014р. та ратифікованою Законом України від 16.09.2014р. № 1678-VII.

Листом від 22.08.2018 № 22/1-1 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС щодо відновлення режиму вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та країнами Європейського Союзу.

Дніпропетровська митниця ДФС листом від 11.09.2018 № 1941/10/04-50-19-04 повідомила Товариство щодо придбаного ним товару, який оформлено за ЕМД від 15.08.2018 № UA110190/2018/507657, відновлено режим вільної торгівлі в рамках Угоди про асоціацію між Україною та країнами Європейського Союзу.

У зв'язку із відновленням режиму вільної торгівлі Товариство звернулося до митного органу із заявою від 12.09.2018 № 12-09/18 про повернення надмірно сплачених грошових коштів по вищевказаній ЕМД (декларації) від 15.08.2018 № UA110190/2018/507657, а саме: ввізного мита в розмірі 87332,62 грн. та податку на додану вартість у розмірі 17466,53 грн; напрям перерахування коштів - депозитний рахунок відповідача-1 у рахунок майбутніх платежів Товариства.

Розглянувши вказане звернення, митний орган листом від 21.09.2018 № 2036/10/04-50-19-02 повідомив позивача про відмову у поверненні надміру сплачених коштів, у зв'язку із наявністю у нього (позивача) податкового боргу перед Генічеською ОДПІ (ВЕЗ Крим, м. Євпаторія) по сплаті орендної плати з юридичних осіб у сумі 147261,53 та 105707,27 грн. (за даними інформаційної системи Податковий блок (далі - ІС Податковий блок ) та зазначив, що таке повернення можливе лише після повного погашення такого податкового боргу.

У подальшому позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з листом про виключення з електронного ресурсу ДФС Електронний кабінет платника податків інформації щодо наявності у нього податкового боргу перед Генічеською ОДПІ (ВЕЗ Крим, м. Євпаторія) по сплаті орендної плати (земля) з юридичних осіб у сумі 147251,53 та 105707,27 грн.

Листом відповідача-2 від 24.10.2018 № 34569/6/99-99-12-03-05-15 Товариство повідомлено про відсутність законодавчо визначеної процедуру списання податкового боргу щодо юридичних осіб, які змінюють своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України.

Вважаючи, що такий податковий борг є штучним та таким, що підлягає виключенню з електронного ресурсу ДФС Електронний кабінет платника податків , позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, останній зауважив, що наявність штучного податкового боргу не може бути перепоною для повернення на його користь надміру сплачених митних платежів.

При вирішенні спору суд виходить із того, що відповідно до підпункту 14.1.115. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 17.1.10. пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Пунктом 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відтак, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами є сукупність таких обставин:

- наявність спірної суми в якості суми коштів, зарахованої до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань;

- відсутність у платника податків податкового боргу;

- подання у встановлені строки у довільній формі заяви із зазначенням напряму перерахування коштів.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача-1 із заявою про повернення надміру сплачених митних платежів, проте листом від 21.09.2018 № 2036/10/04-50-19-02 Товариству відмовлено у їх поверненні, у зв'язку із наявністю у нього податкового боргу перед Генічеською ОДПІ (ВЕЗ Крим, м. Євпаторія) по сплаті орендної плати з юридичних осіб у сумі 147261,53 та 105707,27 грн. (за даними ІС Податковий блок ).

Суд звертає увагу, що власне наявність заборгованості позивачем не заперечується, під час судового розгляду справи доказів на підтвердження відсутності вказаної заборгованості останнім не надано, натомість суду надано копії витягів з інтегрованої картки Товариства на підтвердження наявності у нього податкової заборгованості.

За таких обставин, судом не встановлено, що митний орган ухилявся від обов'язку щодо складання висновку про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів, а навпаки, надана ним відповідь, оформлена листом від 21.09.2018 № 2036/10/04-50-19-02, відповідала вимогам законодавства України у зв'язку із наявністю у Товариства податкового боргу.

Щодо посилань позивача, що вказаний податковий борг є штучним та таким, що не може бути перепоною для повернення на його користь надміру сплачених митних платежів суд зазначає про таке.

Чинним наразі Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за №751/28881; далі - Порядок № 422), визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (п. 1 Розділу II Порядку № 422).

Тобто, інтегрована картка є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, а тому зазначення у ньому сум заборгованості порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу та впливає на стан подальших розрахунків по податку.

Згідно з положеннями п. 5 розд. І Порядку № 422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України) (п. 2 Розділу VII Порядку №422).

Як вже встановлено судом, за даними ІС Податковий блок за Товариством перед Генічеською ОДПІ (ВЕЗ Крим, м. Євпаторія) обліковується податковий борг по сплаті орендної плати з юридичних осіб у сумі 147261,53 та 105707,27 грн., який виник у зв'язку з наявністю у позивача станом на 13.02.2014 року двох земельних ділянок у м. Євпаторія Автономної Республіки Крим.

Так, Законом України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12.08.2014 року № 1636, який є спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , створює вільну економічну зону Крим (далі - ВЕЗ "Крим"), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами визначено, що на території ВЕЗ Крим діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Статтею 15 цього ж Закону визначено, що будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України:

а) списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за будь-якими податками (зборами, обов'язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

До платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя;

б) надається звільнення від будь-якого оподаткування (у тому числі згідно із статтею 271 Митного кодексу України) основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать юридичним особам, які переносять місце своєї діяльності з тимчасово окупованої території на іншу територію України, та вивозяться для подальшого використання у господарській діяльності, за умови, що такі основні засоби перебували на балансі підприємства станом на 1 січня 2014 року у вільному обігу на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до Державної фіскальної служби України з листом про виключення з електронного ресурсу ДФС Електронний кабінет платника податків інформації щодо наявності у нього податкового боргу перед Генічеською ОДПІ (ВЕЗ Крим, м. Євпаторія) по сплаті орендної плати (земля) з юридичних осіб у сумі 147251,53 та 105707,27 грн.

Листом відповідача-2 від 24.10.2018 № 34569/6/99-99-12-03-05-15 Товариство повідомлено про відсутність законодавчо визначеної процедури списання податкового боргу щодо юридичних осіб, які змінюють своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України.

Тобто, податковим органом не заперечується факт того, що податковий борг перед Генічеською ОДПІ (ВЕЗ Крим, м. Євпаторія) по сплаті орендної плати (земля) з юридичних осіб у сумі 147251,53 та 105707,27 грн. підлягає списанню.

З приводу вказаних обставин відповідач-2 будь-яких правових обґрунтувань не навів, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Матеріали справи містять лише посилання податкового органу на відсутність законодавчо визначеної процедури списання податкового боргу щодо юридичних осіб, які змінюють своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України.

Однак, на переконання суду, такі обставини не повинні слугувати підставою для відмови позивачу у виключенні з електронного ресурсу ДФС Електронний кабінет платника податків інформації щодо наявності у нього податкового боргу перед Генічеською ОДПІ по сплаті орендної плати з юридичних осіб у сумі 147251,53 грн. (код земельної ділянки НОМЕР_1), оскільки відсутність відповідного регуляторного акту не повинно перешкоджати суб'єктам господарювання реалізовувати права, зокрема: на повернення надміру сплачених митних платежів.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів, людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, суд не обмежений вимогами адміністративного позову, виходячи з предмету судового захисту, на який він направлений. Нечіткість прохальної частини позовної заяви не є та не може бути підставою для відмови у її задоволенні, оскільки це суперечить принципам адміністративного судочинства і судового захисту у цілому.

Згідно із статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументами учасників справи.

За таких обставин, враховуючи, що відомості в Електронному кабінеті платника податків є відображенням інформації, яка знаходиться у базах даних ДФС України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невиключення з бази даних ІС Податковий блок інформації щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ податкового боргу по сплаті орендної плати (земля) з юридичних осіб у сумі 147251, 53 грн. (код земельної ділянки НОМЕР_1) та 105707,27 грн. (код земельної ділянки НОМЕР_2), а також зобов'язати Державну фіскальну службу України виключити з бази даних ІС Податковий блок інформацію щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ податкового боргу по сплаті орендної плати (земля) з юридичних осіб у сумі 147251, 53 грн. та 105707,27 грн.

У той же час, враховуючи певний алгоритм дій, передбачений статтею 43 Податкового кодексу України, а також зважаючи на умови, встановлені тією ж статтею ПК, зокрема: відсутність у платника податку податкового боргу, вимога позивача зобов'язати Дніпропетровську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого ввізного мита в розмірі 87332,62 грн. та податку на додану вартість у розмірі 17466,53 грн. і подати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області наразі є передчасною.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

За таких обставин, відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплату судового збору у розмірі 1762 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України пропорційно до задоволених позовних вимог. При цьому, на адресу Товариства підлягає поверненню також надміру сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо невиключення з бази даних ІС Податковий блок інформації щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ податкового боргу по сплаті орендної плати (земля) з юридичних осіб у сумі 147251, 53 грн. (код земельної ділянки НОМЕР_1) та 105707,27 грн. (код земельної ділянки НОМЕР_2).

Зобов'язати Державну фіскальну службу України виключити з бази даних ІС Податковий блок інформацію щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ податкового боргу по сплаті орендної плати (земля) з юридичних осіб у сумі 147251, 53 грн. та 105707,27 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ (код ЄДРПОУ 24242133, адреса: 49057, м. Дніпро, пр. Б.Хмельницького, 158,) судові витрати у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю КОНКОРТ надміру сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 28.02.2019 року.

Суддя ОСОБА_2