Рішення

від 20.03.2019 по справі 240/134/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/134/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов"язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення та зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) квітень 2014 року за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (06.10.2018).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що після звільнення з військової служби йому стало відомо про те, що відповідачем не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (06.10.2018), у зв`язку з чим він звертався до військової частини з приводу врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення, проте йому було надано відповідь щодо відсутності фінансування, а тому за захистом своїх прав позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 14.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.02.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що нарахування та виплата індексації проводиться в межах коштів військової частини. За відсутності фінансування не було нарахування, а відповідно не проводились розрахунки та виплати. Крім того, Порядком № 1078 не передбачено механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі роки. Протягом 2016-2018 років за фондом грошового забезпечення військової частини, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки та виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено.

Крім того, у відзиві представник відповідача просив розгляд справи проводити за його участю.

Дослідивши доводи клопотання та матеріали справи, суд не вбачає підстав для призначення розгляду справи в судове засідання, тому відмовляє у задоволенні такого клопотання. Крім того, таке клопотання не відповідає вимогам ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи здійснюється без виклику сторін відповідно ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом Командувача Збройних Сил України від 17.09.2018 №510 позивача звільнено з військової служби у запас у зв"язку із закінченням строку дії контракту та наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 05.10.2018 №191 виключено зі списків особового складу з 06.10.2018. (а.с.14-15)

На заяву позивача щодо виплати індексації, отримав довідку від 22.12.2019 №643, з якої вбачається, що індексація грошового забезпечення в грудні 2015 виплачена за жовтень 2015 в сумі 887,43 грн., в березні 2016 за листопад 2015 в сумі 887,43 грн., в травні 2016 за грудень 2015 в сумі 887,43 грн. Базовий місяць - квітень 2014. В подальшому індексація не нараховувалась та не виплачувалась у зв"язку з відсутністю фінансування. (а.с.12)

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених ст.4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року № 1078 (далі- Порядок), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 п. 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених ст.4 цього Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Щодо посилань відповідача на розпорядження Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485, роз"яснення Міністерства соціальної політики України від 09.06.2016 №252/10/136/-16, 16.04.2015 №10685/0/14-5/10, 08.08.2017 №13700, то суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки вказаний документ не є нормативно-правовими актами, військова частина НОМЕР_1 повинна була діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З огляду на вищевикладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі. Проте, як вже зазначалося, позивачу за оскаржуваний період не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат, нею не вчинилися.

Отже, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 06 жовтня 2018 (день виключення зі списків особового складу).

Разом з тим, оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом №1282-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період з визначення базового місяця - квітень 2014 року, який вказаний у довідці ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2018 №643.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність дій військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимог в частині встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки це є правом , а не обов"язком суду. Більш того, позивачем не надано доказів, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу частини - 06.10.2018 із встановленням базового місяця для обчислення індексації - квітень 2014 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос