У Х В А Л А
про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження
Справа № 822/2053/18
13 березня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника відповідача: Мякінькової Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
у червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Волочиськ-Агро (ТОВ Волочиськ-Агро ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000684102 від 22 грудня 2017 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Також, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року призначено судове засідання з розгляду клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про поновлення строку на апеляційне оскарження на 13 березня 2019 року о 15 год. 50 хв.
У судовому засіданні представник відповідача клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення підтримала та просила його задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене та думку представника відповідача колегія суддів ухвалила розглянути клопотання за відсутності позивача.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про поновлення строку на апеляційне оскарження не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено саме з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства своєчасно виконувати ними процесуальні дії, передбачені КАС України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 справа "Пономарьов проти України", наголошено на тому, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципи res judicata - принцип остаточності рішення суду і зазначено, що сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо у справах, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Як встановлено з матеріалів справи, копію оскаржуваного рішення Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби отримав 14 вересня 2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Так, вперше апеляційна скарга Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби подана 12 жовтня 2018 року, тобто з дотриманням строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано в десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: надати докази сплати судового збору у визначеному розмірі.
На виконання вказаної вище ухвали апелянтом 29 листопада 2018 року надіслано поштою клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтоване посиланням на те, що органом державної казначейської служби проводиться безспірне списання коштів з рахунків скаржника, у зв'язку з чим операції по рахунках податкового органу зупинено. На підтвердження вказаних доводів надано листи органу державної казначейської служби.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
01 лютого 2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повторно подав апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року, а також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби зазначив про те, що не мало в своєму розпорядженні коштів для сплати судового збору у зв'язку із перебуванням на виконанні виконавчого листа.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Отже, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.
Крім того, виключення органів державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору мало на меті дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливити зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду, про що зазначено у пояснювальній записці до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".
Також колегія суддів зазначає, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
Пунктом 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, визначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Таким чином, з урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року справа №816/1310/16.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.
Керуючись ст.ст.121, 295, 325, 328, 329 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України .
Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.03.2019 |
Оприлюднено | 24.03.2019 |
Номер документу | 80630408 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Матохнюк Д.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні