Рішення

від 19.03.2019 по справі 902/656/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2019 р.          Cправа № 902/656/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ - СЕРВІС" (вул. Дегтярівська, будинок 48, офіс 609/2, м. Київ, 04112 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ТІ ГРУП" (вул. Театральна, буд. 11, м. Вінниця, 21050)

про повернення 156 168, 00 грн.

При секретарі судового засідання Вознюк К.В.

Представники сторін

позивача: не з"явився;

відповідача: не з"явися.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ - СЕРВІС" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ТІ ГРУП" про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 156 168, 00 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на помилкове і безпідставне перерахування відповідачеві грошових коштів в сумі 156 168, 00 грн., тоді як між сторонами відсутні будь - які господарські зобов'язання та жодних договорів не укладалося.

Ухвалою від 18.10.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/656/18; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі було призначено на 15.11.2018 р.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 18.10.2018 р., ухвалою суду від 15.11.2018 р. було відкладено підготовче засідання на 18.12.2018 р.

15.11.2018 р. від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд спору за наявними матеріалами та за відсутності повноваженого представника позивача. У вказаному клопотанні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив клопотання позивача про розгляд спору за наявними матеріалами, за відсутності повноваженого представника позивача, та вирішив провести розгляд справи за відсутності останнього.

Ухвалою від 18.12.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/656/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.01.2019 р.

Разом з тим, підготовче засідання, призначене на 15 січня 2019 р., не відбулося в зв"язку із перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. на лікарняному.

Ухвалою суду від 25.01.2019 р. підготовче засідання у справі було призначено на 19.02.2019 р.

Ухвалою суду від 19.02.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 19.03.2019 р.

На визначену судом дату - 19.03.2019 р. в судове засідання представники сторін не з"явилися не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалою суду, яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач ухвалу суду від 19.02.2019 р. отримав 11.03.2019 р., що стверджується витягом із сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Копія ухвали від 19.02.2019 р., яка надсилалась на адресу відповідача - вул. Театральна, буд. 11, м. Вінниця, 21050, зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, органом поштового зв"язку була повернута до суду із довідкою про причину повернення: "За закінченням встановленого строку зберігання".

Пунктами 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб - адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки представників сторін в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від сторін щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Відповідач відзиву на позовну заяву, письмових пояснень, щодо причин невиконання вимог ухвал суду не надав. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Крім того, неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній документами.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.06.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ - СЕРВІС" з рахунку п/р № 26009052652035 у ПАТ КБ "Приватбанк" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ТІ ГРУП" на рахунок р/р № 26006052627308 у ПАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти в сумі 156 168, 00 грн.

Перерахування позивачем коштів відповідачу підтверджується платіжними дорученнями № 1118 від 20.06.2018 р. на суму 56 168, 00 грн., № 1119 від 20.06.2018 р. на суму 50 000 грн., № 1120 від 20.06.2018 р. на суму 50 000,00 грн., з призначенням платежу: "За транспортно - експедиторські послуги згідно рахунку № 46 від 31.05.2018 р." (а.с. 13 - 15).

Позивач твердить, що рахунок № 46 від 31.05.2018 р. ніколи на адресу позивача відповідачем не виставлявся та відповідно оплаті не підлягав, і відповідач не надав позивачеві жодних транспортно - експедиторських послуг, жодних документів про надання таких послуг не складалося та не підписувалося.

Вказаний рахунок № 46 від 31.05.2018 р. не було надано сторонами до матеріалів справи.

11.07.2018 р. позивач надіслав відповідачу вимогу - претензію № 10/07 від 10.07.2018 р. про повернення безпідставно набутих грошових коштів, у якій просив протягом 5 днів повернути позивачеві грошові кошти в сумі 156 168, 00 грн. (а.с.16-18). Таке надіслання підтверджується копіями фіскального чеку від 11.07.2018 р., опису вкладення у цінний лист (а.с.18-19).

В зазначеній вимозі - претензії № 10/07 від 10.07.2018 р. позивач вказував реквізити для перерахування грошових коштів.

Проте, як вбачається із поданих документів, відповідач відповіді на претензію не надав, докази про надання відповіді на претензію в матеріалах справи відсутні.

Як вказує позивач у позові, на день перерахування коштів між ним та відповідачем не було жодних договірних господарських відносин та підстав для перерахування коштів відповідачу у позивача не було.

Зазначені твердження позивача відповідачем не спростовано.

Судом встановлено, що матеріали справи також не містять доказів наявності між сторонами у справі будь - яких договірних господарських відносин, правових підстав для перерахування позивачем коштів відповідачу.

Таким чином, судом встановлено та відповідачем не спростовано, що правочину між сторонами у справі не було, помилково перераховані позивачем грошові кошти станом на теперішній час не повернуті.

Суд приходить до висновку, що позивач помилково перерахував, а відповідач безпідставно набув кошти в сумі 156168,00 грн.

Неповернення відповідачем безпідставно набутих коштів в сумі 156 168, 00 грн. позивачеві і стало причиною звернення останнього із позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Приписами ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно одержаних грошових коштів на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу ст. 1212 ЦК України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідач набув грошові кошти у розмірі 156 168,00 грн. помилково, за умови відсутності правової підстави, відтак, суд вважає оспорювану суму отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 року №22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь - яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В свою чергу, відповідач відзиву на позовну заяву, будь - яких заперечень та доказів в їх обґрунтування суду не надав, свій обов'язок з повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 156168,00 грн. не виконав; на час розгляду справи доказів повернення позивачу грошових коштів не надав; позовні вимоги не спростував у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому суд дійшов висновку, що даний позов про стягнення 156 168,00 грн. - помилково перерахованих коштів підлягає задоволенню, як обґрунтований та правомірний.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ТІ ГРУП" (вул. Театральна, буд. 11, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 41448355 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ - СЕРВІС" (вул. Дегтярівська, будинок 48, офіс 609/2, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 40389341) 156168, 00 грн. - помилково перерахованих коштів та 2342, 52 грн. - витрат зі сплати судового збору.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.           Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 березня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Дегтярівська, будинок 48, офіс 609/2, м.Київ, 04112 )

3 - відповідачу (вул. Театральна, буд.11, м. Вінниця, 21050)