Рішення

від 19.03.2019 по справі 904/5258/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5258/18

судді Суховаров А.В.

за позовом Приватного підприємства "БП ПРОМПОСТАЧАННЯ", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАС КОМПАНІ", м.Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 393 535, 55 грн.

Суддя Суховаров А.В.

за участю секретаря судового засідання Кокшарової Т.Г.

Представники:

від позивача Бірюков С.В. довіреність №15/10 від 09.07.2018

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "БП ПРОМПОСТАЧАННЯ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАС КОМПАНІ" про стягнення 393535, 55 грн., з яких: 384790,68 грн. - основний борг, 672,68 грн. - 3% річних, 8072,19 грн. - пеня. У позові позивач зазначає попередній розрахунок судових витрат, які складаються з 5903,03 грн. - судового збору та 10000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, які також просить стягнути з відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за договором №01-29/08/18 від 29.08.2018.

Ухвалою суду від 10.12.2018 позовну заяву Приватного підприємства "БП ПРОМПОСТАЧАННЯ" прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 26.12.2018

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкладено підготовче засідання на 31.01.2019.

31.01.2019 відповідач надав відзив на позов, за змістом якого заперечує проти позовних вимог, вказує, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем товару на визначену у позові суму, а саме не надано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. Також, відповідач вказує, що позивач не надав суду накладну №3 від 21.10.2018, згідно якої відповідачем повернуто позивачу товар на суму 34455, 77 грн. Разом з тим, відповідач зазначає, що ним здійснено розрахунок за поставлений товар на суму 585733, 05 грн., в той час як за змістом позовної заяви сума сплаченого відповідачем товару становить 515733, 04 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 10.03.2019, відкладено підготовче засідання на 12.02.2019 та ухвалою від 12.02.2019 відкладено підготовче засідання на 05.03.2019.

Ухвалою суду від 05.03.2019 закрито підготовче провадження. Розпочато судовий розгляд справи по суті. Справу призначено до розгляді в засіданні на 19.03.2019.

18.03.2019 відповідач подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у позивача накладну на повернення товару на суму 34455,77 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки відповідачем клопотання про витребування доказів було подано не разом із відзивом на позов та відповідачем не обґрунтовано неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, суд залишає без задоволення вищевказане клопотання відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 19.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2018 між Приватним підприємством "БП Промпостачання" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клас Компані" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 01-29/08/18 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію (далі - товар) в терміни і на умовах, встановлених в Договорі або Специфікації, а покупець зобов'язується сплатити вартість товару і прийняти його відповідно до умов Договору або Специфікації.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Замовник зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1.2 договору, найменування товару, асортимент, якість, кількість, ціна одиниці і загальна сума товару вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами Договору також узгодження таких даних можливо шляхом підписання специфікацій та виставлення рахунків, факт оплати яких буде підтвердженням узгодження ціни та асортименту товару.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що факт постачання товару за цінами, в кількості, асортименті, сортаменті і номенклатурі, вказаним в цьому Договорі і/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати Рахунку на оплату товару, означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами постачання і умовами оплати товару.

Відповідно до п.2.6 договору, датою постачання товару вважається, зокрема, при постачанні автомобільним транспортом постачальника - дата видаткової накладної постачальника.

На виконання умов договору та Специфікацій до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 900523,72 грн.

Згідно п. 3.3 договору, оплата робиться в наступному порядку: - покупець по кожному постачанню товару, робить 100% передплату за товар, що поставляється; - інші умови оплати можуть бути узгоджені сторонами шляхом підписання специфікації.

Так, сторонами погоджено, що товар за Специфікацією № 3 від 17.09.2018 сплачується до 05.10.2018, за Специфікацією № 4 від 18.10.2018 - до 20.11.2018 та Специфікацією № 5 від 30.10.2018 - до 01.12.2018.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 515733,04 грн. У зв'язку із чим позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача 384790,68 грн. основного боргу.

Після звернення позивача із даним позовом до суду (22.11.2018), відповідач здійснив наступні оплати вартості поставленого товару: 06.12.2018 на загальну суму 40000,00 грн., 28.12.2018 на суму 30000,00 грн. та 12.02.2019 на суму 150000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Всього на суму 220000,00 грн. (а.с. 84-87).

На момент прийняття рішення у справі, заборгованість відповідача перед позивачем складає 164790,68 грн., а тому позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 384790,68 грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 164790,68 грн.

У зв'язку із проведеною відповідачем оплатою боргу після звернення позивача із позовом до суду, грошові зобов'язання відповідача перед позивачем в частині стягнення основного боргу у розмірі 220000,00 грн., в силу положень ст.202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи є припиненими, а отже між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю, згідно приписів ст. 231 ч.1 п.2 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача, щодо відсутності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на суму, заявлену позивачем у позові, суд не приймає до уваги, з огляду на проведену відповідачем часткову оплату товару, отриманого за спірними накладними, та наявність акту звірки взаєморозрахунків станом на 2018 року, підписаного відповідачем (а.с. 72).

Також, суд критично оцінює посилання відповідача на неврахування позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості повернення відповідачем товару на суму 34455,77 грн., оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження цієї обставини, що є його обов'язком, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за прострочення термінів оплати товару, встановлених в цьому Договорі і додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості не сплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач за період з 05.10.2018 по 14.11.2018 нарахував відповідачу пеню у розмірі 8072,79 грн. та 3% річних у розмірі 672,68 грн. (а.с. 8-9).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2603,03 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., понесених ним внаслідок звернення з даним позовом до суду.

На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав договір про надання адвокатських послуг № б/н від 02.01.2018, укладений між позивачем та адвокатом Бірюковим Сергієм Вікторовичем, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Бірюкова С.В. НОМЕР_1 від 17.11.2008, ордер серії ДП № 494/012 від 01.09.2018, квитанцію прибуткового касового ордера № 7 від 20.11.2018 про сплату позивачем на користь адвоката Бірюкова С.В. послуг згідно договору № б/н від 02.01.2018 у розмірі 10000,00 грн., акт № 17 приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2018.

За змістом приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частиною 4 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги складність спору, рівень підготовки позовної заяви та правильність здійснення розрахунків, участь адвоката у судових засіданнях з розгляду даної справи та відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, суд вважає, обґрунтованими та належно підтвердженими витрати Приватного підприємства "БП Промпостачання" на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "БП ПРОМПОСТАЧАННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАС КОМПАНІ" про стягнення 393535, 55 грн., з яких: 384790,68 грн. - основний борг, 672,68 грн. - 3% річних, 8072,19 грн. - пеня задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАС КОМПАНІ" (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40А; ідентифікаційний код 39724194) на користь Приватного підприємства "БП ПРОМПОСТАЧАННЯ" (49000, м. Дніпро, вул. Байкальська, буд. 9/12; ідентифікаційний код 41111309) 164790,68 грн. - основного боргу, 8072,19 грн. - пені; 672,68 грн. - 3% річних, 2603,03 грн. витрат зі сплати судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог Приватного підприємства "БП ПРОМПОСТАЧАННЯ" (49000, м. Дніпро, вул. Байкальська, буд. 9/12; ідентифікаційний код 41111309) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАС КОМПАНІ" (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40А; ідентифікаційний код 39724194) про стягнення основного боргу у розмірі 220000,00 грн. провадження у справі закрити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Повне рішення складено 22.03.2019

Суддя А.В. Суховаров