Рішення

від 19.03.2019 по справі 904/5684/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5684/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕКС С", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА", м. Кривий Ріг,

Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у розмірі 316 287, 96 грн.

Суддя Суховаров А.В.

За участю секретаря судового засідання Кокшарової Т.Г.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача ОСОБА_1 довіреність №69/66 від 29.03.2018

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕКС С" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" (далі - відповідача) про стягнення суми 189 571, 40 грн. основного боргу, 8 756, 64 грн. 3% річних, 90 350, 25 грн. пені, 27 609, 67 грн. інфляційних, 4 744, 32 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №502 від 03.03.2017 в частині повної та своєчасної поставки передплаченого позивачем товару.

Ухвалою суду від 26.12.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕКС С" призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

22.01.2019 відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого проти позову заперечує, вказує, що право вимоги щодо стягнення з відповідача передбачених ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних виникає у позивача 30.10.2018. Разом з тим, відповідач вказує, що позивачем невірно розраховано 3% річних та інфляційні. Крім того, відповідач зазначає, що умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору не передбачено пені за прострочення повернення попередньої оплати товару, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, відсутні.

Ухвалою суду від 24.01.2019 відкладено підготовче засідання на 19.02.2019.

12.02.2019 позивач надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вказує, що позивач звертався до відповідача з претензією №74/17 від 16.11.2017, 22/05/18 від 24.05.2018, №16/10 від 16.10.2018 щодо повернення передплати, тому нарахування пені, 3% річних та інфляційних має здійснюватись з дати отримання претензії від 16.11.2017 вих.№16/10. З огляду на те, що позивач не має інформації щодо отримання відповідачем вказаної претензії, позивачем здійснено приблизний розрахунок 3% річних та інфляційних, згідно якого позивачем нараховано до сплати відповідачу 3% річних за період з 01.12.2017 по 14.12.2018 у розмірі 5 889, 70 грн., інфляційні за період з 01.12.2017 по 14.12.2018 у розмірі 20 615, 61 грн.

19.02.2019 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, згідно яких вказує, що відповідач не отримував від позивача вимог щодо повернення передплати, тому розрахунок 3% річних та інфляційних має здійснюватись з 30.10.2018.

Ухвалою суду від 19.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 26.03.2019, відкладено підготовче засідання на 05.03.2019.

Ухвалою суду від 05.03.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 19.03.2019 на 11-50 год.

19.03.2019 позивач надав заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

03.03.2017 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено договір поставки №502 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю кварцити залізисті (відходи подрібнювальних-сортувальних фабрик та сухої магнітної сепарації) (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених Договором умовах (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в Специфікаціях, які після їх підписання є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами пункту 2.1 Договору поставка товару буде здійснюватись на умовах EXW промислова площадка шахти Ювілейна ПрАТ СУХА БАЛКА . Умови поставки визначені відповідно до Міжнародних правил Інкотермс-2010.

Згідно п. 3.1 Договору, ціна на товар, що поставляється заДоговором узгоджується сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід'ємною частиною Договору.

Покупець здійснює 100% передплату за узгоджений сторонами обсяг поставки товару шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок постачальника в повному обсязі або частково (п.3.3 Договору).

На виконання умов Договору позивачем здійснено передплату товару на суму 1 001 356, 40 грн. (а.с.25-35), проте відповідачем поставлено позивачу товару на суму 818 143, 20 грн. (а.с.37-62), у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем на суму 189 571, 40 грн., що не заперечується відповідачем з огляду на двосторонній акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 01.11.2018 (а.с.24) підписаний та скріплений печатками підприємств обох сторін.

23.10.2018 відповідачем отримано лист позивача від 16.10.2018 за вих. №17/10/18 з вимогою щодо повернення передплати у розмірі 189 571, 40 грн., яка перерахована згідно платіжного доручення №123 від 29.05.2017.

З огляду на те, що відповідачем не задоволено вимогу позивача в частині повернення передплати у розмірі 189 571, 40 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Положеннями ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України)

Відповідно до положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права можна зробити висновок, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

За викладених обставин, враховуючи те, що грошові кошти в сумі 189 571, 40 грн. перераховані позивачем відповідачу на виконання умов укладеного між сторонами договору, в той час, як відповідачем зобов'язання з поставки товару за вказаним договором не виконано, доказів повернення суми передплати чи поставки на вказану суму товару матеріали справи не містять, натомість двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018 по 01.11.2018 підтверджується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, тому суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми 189 571, 40 грн. передплати.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За змістом позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 31.05.2017 по 14.12.2018 у розмірі 8 756, 64 грн., інфляційні за період з 31.05.2017 по 14.12.2018 у розмірі 27 609, 67 грн. та пеню за період з 31.05.2017 по 14.12.2018 у розмірі 90 350, 25 грн.

Згідно відповіді на відзив від 12.02.2019 позивачем здійснено розрахунок 3% річних за період з 01.12.2017 по 14.12.2018 у розмірі 5 889, 70 грн., інфляційних за період з 01.12.2017 по 14.12.2018 у розмірі 20 615, 61 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 26.10.2018 у справі №910/1775/18.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

В даному випадку умовами Договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Таким чином, оскільки за умовами договору на відповідача покладається зобов'язання по поставці товару, а не грошове зобов'язання, умовами договору відповідальність у вигляді процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено, а відповідні вимоги заявлені на підставі ст. 625 ЦК України, у суду відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених частиною 3 статті 693 ЦК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 31.05.2017 по 14.12.2018 у розмірі 90 350, 25 грн., суд зазначає наступне.

За умовами ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно приписів ч.ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З аналізу наведених приписів Цивільного кодексу України вбачається, що, умова щодо розміру відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у формі пені має бути викладена у письмовій формі.

З огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення зобов'язання з поставки товару або неповернення попередньої оплати (порядок її сплати та розмір), у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої до сплати позивачем пені відмовляється судом.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91,129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕКС С" (50065, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 38032966) до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд.5, ідентифікаційний код юридичної особи 00191329) про стягнення 189 571, 40 грн. основного боргу, 8 756, 64 грн. 3% річних, 90 350, 25 грн. пені, 27 609, 67 грн. інфляційних, 4 744, 32 грн. витрат по сплаті судового збору задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд.5, ідентифікаційний код юридичної особи 00191329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕКС С" (50065, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код юридичної особи 38032966) суму 189 571, 40 грн. основного боргу, 2 844, 00 грн. витрат по сплаті судового збору .

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛЕКС С" (50065, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код юридичної особи 38032966) до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд.5, ідентифікаційний код юридичної особи 00191329) про стягнення 8 756, 64 грн. 3% річних, 90 350, 25 грн. пені, 27 609, 67 грн. інфляційних, 1 900, 00 грн. витрат по сплаті судового збору відмовити .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено 22.03.2019

Суддя А.В. Суховаров