Рішення

від 14.03.2019 по справі 910/17279/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019Справа № 910/17279/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТБУДІНВЕСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт"Ліфти Італії"

про стягнення 3 920 000, 00 грн.

Представники:

від позивача: Шавгулідзе В.В.;

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТБУДІНВЕСТ" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт"Ліфти Італії" (далі -відповідач) про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання робіт у розмірі 3 920 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №280218 від 01.03.2018 в частині виконання робіт у визначені договором строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 31.01.2019.

У судовому засіданні 31.01.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 14.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/17279/18 призначено на 14.03.2019.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.03.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТБУДІНВЕСТ" (далі - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт"Ліфти Італії" (далі - субпідрядник) укладено договір № 280218, умовами якого передбачено, що субпідрядник зобов'язується у встановлений у додатку № 3 до даного договору строк поставити обладнання на місце монтажу (об'єкт), здійснити монтажні та пусконалагоджувальні роботи, в тому числі роботи з організації введення обладнання в експлуатацію і передати у власність генпідрядника змонтоване обладнання, визначене в додатку № 2 до цього договору.

Об'єкт - будівництво житлових будинків № 5, 4-А (секція 2), 4 (секція 2,3) у складі житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва.

Обладнання - ліфти та їх складові частини, згідно технічної специфікації (додаток №2), що відповідають вимогам ПББЕЛ, ГОСТ, ДСТУ, ТУ і чинним нормативним документам України. Під одиницею обладнання сторони розуміють один з ліфтів LЕТ-1000 або LЕТ-630. Під парою ліфтів сторони розуміють 1 ліфт LЕТ-1000 та 1 ліфт LЕТ-630 разом.

Відповідно до п. 1.3. договору, строки поставки обладнання та виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт, в тому числі робіт з організації введення обладнання в експлуатацію погоджуються сторонами на підставі оформленого графіку поставки та виконання робіт, який є невід'ємним додатком № 3 до цього договору.

Згідно п. 2.1. договору, договірна ціна визначається у додатку № 1 до цього договору: Договірна ціна , є звичайною, твердою та складає за 1 пару ліфтів (1 ліфт LЕТ-1000 та 1 ліфт LЕТ-630): 1 517 500, 00 грн., крім того ПДВ (20 %) в розмірі 303 500, 00 грн. та разом із ПДВ (20 %) становить 1 821 000, 00 грн., що включає:

2.1.1. вартість 1 пари обладнання (1 ліфта LЕТ-1000 та 1 ліфта LЕТ-630) у розмірі: 1 296 666, 66 грн., крім того ПДВ (20 %) в розмірі 259 333, 34 грн. та разом із ПДВ (20 %) становить: 1 556 000, 00 грн.;

2.1.2. вартість робіт по 1 парі обладнання (1 ліфта LЕТ-1000 та 1 ліфта LЕТ-630), у розмірі: 220 833, 33 грн., крім того ПДВ (20 %) в розмірі 44 166, 67 грн. та разом із ПДВ (20 %) становить 265 000, 00 грн.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що оплата вартості обладнання здійснюється наступним чином:

2.4.1. авансовий платіж у розмірі 50 % від вартості обладнання, зазначеної у п. 2.1.1., на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання договору;

2.4.2. платіж у розмірі 25 % від вартості обладнання, зазначеної у п. 2.1.1. здійснюється на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту фактичної поставки обладнання на об'єкт;

2.4.3. платіж у розмірі 25 % від вартості обладнання, зазначеної у п. 2.1.1., здійснюється на протязі 5 (п'яти) банківських днів після фактичного завершення всіх робіт за цим договором та підписання остаточного акту виконаних робіт.

За умовами п. 2.5. договору, оплата вартості робіт здійснюється наступним чином:

2.5.1. авансовий платіж у розмірі 30 % від вартості робіт, зазначених у п. 2.1.2. здійснюється на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту початку фактичного виконання робіт на об'єкті;

2.5.2. платіж у розмірі 30 % від вартості робіт, зазначених у п. 2.1.2. здійснюється на протязі 5 (п'яти) банківських днів після фактичного завершення монтажних та пусконалагоджувальних робіт обладнання на об'єкті;

2.5.3. остаточний платіж у розмірі 40 % від вартості робіт, зазначених у п.2.1.2. здійснюється на протязі 5 (п'яти) банківських днів після фактичного завершення всіх робіт за цим договором та підписання остаточного акту виконаних робіт.

Остаточний платіж здійснюється за умови прийняття генпідрядником всіх належним чином виконаних робіт за цим договором, введення обладнання в експлуатацію в територіальному органі Державної служби України з питань праці (Держпраці), що підтверджується підписаними актом технічної готовності Ліфтового обладнання та актом приймання Ліфтового обладнання в експлуатацію, передачі обладнання відповідній експлуатуючій організації та надання субпідрядником генпідряднику усієї передбаченої чинними державними будівельними нормами, державними стандартами, правилами, ПББЕЛ та договорами виконавчої та іншої необхідної документації.

Відповідно до п. 3.2. договору, субпідрядник зобов'язаний, зокрема письмово повідомити генпідрядника про готовність відвантаження обладнання на об'єкт, не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до моменту (дати) фактичного відвантаження; надати генпідряднику документи про поставлене обладнання (сертифікати, паспорта, технічну документацію, та інше).

Згідно п. 4.1.13 договору, субпідрядник за умовами цього договору в першу чергу здійснює монтажні роботи та запуск в режимі обслуговування будівельного процесу ліфтів типу LЕТ-1000, ці роботи субпідрядник зобов'язується здійснити протягом 25 календарних днів.

Пунктом 4.1.14 договору, субпідрядник за умовами цього договору паралельно здійснює монтажні роботи та запуск в режимі обслуговування будівельного процесу ліфтів типу LЕТ-630, ці роботи субпідрядник зобов'язується здійснити протягом 45 календарних днів.

Відповідно до п. 6.6. договору, якщо субпідрядник порушив строки виконання робіт за цим договором, він зобов'язується сплатити генпідряднику штраф у розмірі 10 000, 00 грн., за кожний день прострочення. Окрім цього, якщо субпідрядник порушив строки виконання робіт на об'єкті понад 20 календарних днів він додатково сплачує генпідряднику штраф у розмірі 50 000, 00 грн.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором. Якщо на дату спливу строку дії договору окремі зобов'язання сторін залишатимуться невиконаними, чинність договору продовжується до моменту їх повного виконання (п. 9.1. договору).

Додатком № 3 до договору №280218 від 01.03.2018, сторони погодили графік поставки та виконання робіт, відповідно до якого: строк поставки обладнання на об'єкт: ліфт LЕТ-1000 - 9 тижнів (63 календарних дні); ліфт LЕТ-630 - 9 тижнів (63 календарних дні); загальний строк виконання монтажних робіт та записку ліфту в режимі обслуговування будівельного процесу на об'єкті: ліфт LЕТ-1000 - 25 календарних днів; ліфт LЕТ-630 - 45 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до п. 2.4.1. договору №280218 від 01.03.2018 перераховано відповідачу аванс у розмірі 778 000, 00 грн., згідно платіжного доручення № 3498 від 03.03.2018.

Тож, як зазначає позивач, відповідач зобов'язаний був у строк до 07.05.2018 здійснити поставку обладнання на об'єкт замовника, чого останнім не здійснено.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не дотримано загальні строки виконання монтажних робіт та запуску ліфтів в режимі обслуговування будівельного процесу на об'єкті, які відповідно до п. 4.1.13 та 4.1.14 закінчуються за ліфтом LЕТ-1000 - 01.06.2018 та ліфтом LЕТ-630 - 21.06.2018, відповідні роботи на даний час не завершені.

Позивач також стверджує, що незважаючи на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт"Ліфти Італії" умов договору в частині своєчасної поставки обладнання для монтажу ліфтів LЕТ-630 та LЕТ-1000 позивачем були здійснені передбачені договором платежі, а саме перераховано на користь відповідача грошові кошти згідно платіжних доручень № 3100 від 21.06.2018 на суму 300 000, 00 грн., № 3186 від 26.06.2018 на суму 100 000, 00 грн., № 3263 від 05.07.2018 на суму 778 000, 00 грн., № 3498 від 01.08.2018 на суму 778 000, 00 грн., № 3548 від 03.08.2018 на суму 778 000, 00 грн., № 3706 від 21.08.2018 на суму 79 500, 00 грн., № 3705 від 21.08.2018 на суму 79 500, 00 грн., № 3707 від 21.08.2018 на суму 79 500, 00 грн., № 3761 від 28.08.2018 на суму 6 000, 00 грн. № 3805 від 31.08.2018 на суму 500 000, 00 грн., № 3829 від 04.09.2018 на суму 222 200, 00 грн., № 3828 від 04.09.2018 на суму 223 000, 00 грн., № 4055 від 25.09.2018 на суму 6 000, 00 грн., № 4068 від 25.09.2018 на суму 210 000, 00 грн., № 4107 від 01.10.2018 на суму 239 000, 00 грн.

Тож, станом на 19.12.2018 загальний строк прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт"Ліфти Італії" виконання монтажних робіт і запуску ліфтів в режимі обслуговування будівельного процесу на об'єкті становить: ліфт LЕТ-1000 - 201 день, ліфт LЕТ-630 - 181 день.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 131 від 02.08.2018, № 182 від 24.09.2018 та № 241 від 29.11.2018, в яких позивач попереджав відповідача про нараховування штрафних санкцій у разі нездійснення поставки ліфтового обладнання на місце монтажу та незавершення виконання робіт з монтажу, пусконалагоджування та запуску ліфтів на будинках № 4-А (секція 2), 4 (секція 2,3) житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 03.08.2018, від 25.09.2018 та від 30.11.2018 і згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень отримані відповідачем 06.08.2018 та 04.12.2018 відповідно.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови укладеного сторонами договору №280218 від 01.03.2018 щодо виконання монтажних робіт та запуску ліфтів (LЕТ-630 та LЕТ-1000) в режимі обслуговування будівельного процесу на об'єкті, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за прострочення виконання робіт у розмірі 3 920 000, 00 грн., з яких 3 820 000, 00 грн. - пені та 100 000, 00 грн. - штрафу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №280218 від 01.03.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом, позивачем відповідно до п. 2.4.1. договору №280218 від 01.03.2018 було перераховано відповідачу аванс у розмірі 778 000, 00 грн., згідно платіжного доручення № 3498 від 03.03.2018.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.1.13 договору, субпідрядник за умовами цього договору в першу чергу здійснює монтажні роботи та запуск в режимі обслуговування будівельного процесу ліфтів типу LЕТ-1000, ці роботи субпідрядник зобов'язується здійснити протягом 25 календарних днів.

Пунктом 4.1.14 договору, субпідрядник за умовами цього договору паралельно здійснює монтажні роботи та запуск в режимі обслуговування будівельного процесу ліфтів типу LЕТ-630, ці роботи субпідрядник зобов'язується здійснити протягом 45 календарних днів.

Додатком № 3 до договору №280218 від 01.03.2018, сторони погодили графік поставки та виконання робіт, відповідно до якого: строк поставки обладнання на об'єкт: ліфт LЕТ-1000 - 9 тижнів (63 календарних дні); ліфт LЕТ-630 - 9 тижнів (63 календарних дні); загальний строк виконання монтажних робіт та записку ліфту в режимі обслуговування будівельного процесу на об'єкті: ліфт LЕТ-1000 - 25 календарних днів; ліфт LЕТ-630 - 45 календарних днів.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був у строк до 07.05.2018 здійснити поставку обладнання на об'єкт замовника, та у строк до 01.06.2018 здійснити монтажні роботи та запуску ліфту LЕТ-1000 в режимі обслуговування будівельного процесу на об'єкті (житловий будинок № 4-А (секція 2), 4 (секція 2,3) у складі житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва), та у строк до 21.06.2018 здійснити монтажні роботи та запуску ліфту LЕТ-630 в режимі обслуговування будівельного процесу на об'єкті (житловий будинок № 4-А (секція 2), 4 (секція 2,3) у складі житлового комплексу на вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва).

Однак у матеріалах справи, відсутні докази виконання відповідачем вищевказаних робіт шляхом надання позивачу відповідних підтверджуючих документів передбачених договором, зокрема актів приймання-передачі виконаних робіт тощо, що свідчить про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Тож, станом на 19.12.2018 загальний строк прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт"Ліфти Італії" виконання монтажних робіт і записку ліфтів в режимі обслуговування будівельного процесу на об'єкті становить: ліфту LЕТ-1000 - 201 день, ліфту LЕТ-630 - 181 день.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.6. договору, якщо субпідрядник порушив строки виконання робіт за цим договором, він зобов'язується сплатити генпідряднику штраф у розмірі 10 000, 00 грн., за кожний день прострочення. Окрім цього, якщо субпідрядник порушив строки виконання робіт на об'єкті понад 20 календарних днів він додатково сплачує генпідряднику штраф у розмірі 50 000, 00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за прострочення виконання робіт у розмірі 3 920 000, 00 грн., з яких 3 820 000, 00 грн. - пені та 100 000, 00 грн. - штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі порушення строків виконання робіт за цим договором, субпідрядник зобов'язується сплатити генпідряднику штраф у розмірі 10 000, 00 грн., за кожний день прострочення. Окрім цього, якщо субпідрядник порушив строки виконання робіт на об'єкті понад 20 календарних днів він додатково сплачує генпідряднику штраф у розмірі 50 000, 00 грн.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

При цьому, суд зазначає, що визначений сторонами договору штраф у розмірі 10 000, 00 грн. за кожний день прострочення, у разі порушення строків виконання робіт за договором, за своєю правовою природою є пенею, оскільки остання обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В той же час, суд зазначає, що чинне законодавство допускає встановлення сторонами у договорі пені у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тож, оскільки Господарський кодекс України не містить обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України , відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України , оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та штрафу і встановив, що суми відповідають вимогам законодавства, зокрема розраховані з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання відповідно до п. 6.6. договору, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 820 000, 00 грн. - пені та 100 000, 00 грн. - штрафу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТБУДІНВЕСТ" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мувіліфт"Ліфти Італії" (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, ідентифікаційний код - 40152632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТБУДІНВЕСТ" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелева, буд. 6, ідентифікаційний код - 38807075) штрафні санкції у розмірі 3 920 000 (три мільйона дев'ятсот двадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у сумі 58 800 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 21.03.2019.

Суддя Щербаков С.О.