Рішення

від 01.03.2019 по справі 911/2165/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2165/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2165/18

за позовом Приватного акціонерного товариства Іванківська ПМК-2 ,

смт. Іванків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестекс Україна ,

м. Ірпінь

про стягнення 843 310,22 грн.

Представники:

від позивача: Чорний О.В., адвокат, ордер серія КВ № 235638 від 05.07.2018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Іванківська ПМК-2 (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестекс Україна (надалі-відповідач) про стягнення 843 310,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору підряду № 12 від 26.09.2017 позивачем в рахунок попередньої оплати, перераховано відповідачу кошти в сумі 675 700,00 грн., проте відповідач, у визначені договором строки роботи в повному обсязі не виконав, суму попередньої оплати в розмірі 675 700,00 грн. не повернув.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2018 відкрито провадження у справі № 911/2165/18, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 07.11.2018.

Ухвалу суду від 08.10.2018 про відкриття провадження у справі № 911/2165/18, відповідач отримав 25.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 07.11.2018 підготовче засідання у справі № 911/2165/18 відкладено на 21.11.2018.

Ухвалою суду від 21.11.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/2165/18, а розгляд справи призначений по суті в судовому засіданні на 12.12.2018.

Проте, у зв'язку із технічними несправностями, зокрема, відсутністю в приміщенні господарського суду Київського області, в період з 10 год. 30 хв. до 18 год. 00 хв. електропостачання, що призвело до неможливості здійснення звукової фіксації судового процесу за допомогою комплексу Оберіг , судове засідання з розгляду справи № 911/2165/18 не відбулося, у зв'язку з чим розгляд справи по суті призначений на 16.01.2019.

В подальшому в судових засіданнях 16.01.2019 та 06.02.2019 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті на 06.02.2019 та 18.02.2019 відповідно.

06.12.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01/12 від 05.12.2018, в якому останній заперечуючи проти позову, вказує на повне виконання робіт, обумовлених договором, про що складений акт приймання виконання будівельних робіт на суму 743 820,42 грн. Виконання відповідачем робіт також підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 10.11.2017, який підписаний на підставі Договору № 11 від 25.09.2017 між позивачем, як генеральним підрядником та відділом культури, національностей, релігій, молоді та спорту Іванківської РДА, як замовником.

Ухвалою суду від 18.02.2019 розгляд справи по суті відкладений на 01.03.2019.

В судовому засіданні 01.03.2019 представником позивача підтримані позовні вимоги з підстав, викладених у позові; представник відповідача в судове засідання 01.03.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, проте як відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2017 між ПрАТ Іванківська ПМК-2 (позивач, замовник) та ТОВ Інвестекс Україна (відповідач, підрядник) укладений Договір підряду № 12, відповідно до умов п. 1.1 якого підрядник приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту будівлі стадіону Промінь (фундаменти, стіни, покрівля, оздоблення фасаду й інші зовнішні роботи) по вул. Київська, 20 в смт. Іванків.

Об'єм, характер та вартість робіт, що будуть виконуватись підрядником, встановлюються згідно кошторисної документації та договірної ціни. Ціна договору є динамічною (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Умовами п.п. 2.1, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 договору визначено, що вартість робіт згідно з домовленостями та ціна договору становить 1 324 382,40 грн., включаючи ПДВ.

Розрахунки проводяться, шляхом перерахування замовником попередньої оплати у розмірі 30 % вартості договору для придбання необхідних для виконання робіт матеріалів на строк до двох місяців у разі необхідності, згідно п. 19 Постанови КМУ від 27.12.2001 № 1764, Постанови КМУ від 23.04.2014 № 117, у розмірі 397 315,00 грн., включаючи ПДВ.

Підрядник протягом двох місяців з дня надходження коштів попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з формою КБ-2в, КБ-3.

Поточні та остаточні розрахунки за виконанні роботи здійснюються замовником на підставі форм КБ-2в, КБ-3 підписаних уповноваженими представниками сторін.

При погоджені вартості робіт замовник перевіряє показники матеріально-технічних ресурсів, при виявленні завищених показників замовник має право відкласти підписання актів за формами КБ-2в, КБ-3 до досягнення взаємної згоди сторін.

Пунктом 3.1 договору встановлений термін виконання робіт - до 15.11.2017.

Умовами п. 6.4 договору визначено, що при відмові підрядника від складання або підписання акту виявлених недоліків, для їх підтвердження замовник призначає кваліфікаційну експертизу, яка складає відповідний акт по фіксуванню недоліків і їх характеру.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до виконання всіх зобов'язань по договору (п. 9.1 договору).

Так, з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, платіжних доручень № 723 від 03.10.2017 на суму 500 000,00 грн., № 741 від 10.10.2017 на суму 100 000,00 грн. вбачається, що ПрАТ Іванківська ПМК-2 перераховано на рахунок ТОВ Інвестекс Україна 600 000,00 грн., з призначенням платежу: попередня оплата для придбання необхідних матеріалів для виконання робіт згідно договору № 12 від 26.09.2017 .

Крім того, на підставі платіжного доручення № 763 від 11.10.2017, позивачем перераховано відповідачу 75 700,00 грн. з призначенням платежу: оплата за виконані роботи згідно договору № 12 від 26.09.2017 .

Проте, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору, роботи із капітального ремонту будівлі стадіону Промінь (фундаменти, стіни, покрівля, оздоблення фасаду й інші зовнішні роботи) по вул. Київська, 20 в смт. Іванків не виконав, суму попередньої оплати не повернув. Поруч з цим, позивач вказує на недотримання відповідачем обов'язку щодо реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної на суму 675 500,00 грн.

У зв'язку з чим, 17.11.2017 позивач звернувся до відповідача із листом № 49 від 17.11.2017, отримання якого підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із відміткою про отримання, в якому вимагав від відповідача виконати роботи, обумовлені договором та здійснити реєстрацію податкової накладної на суму 675 500,00 грн.

Однак, лист позивача залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За твердженнями позивача, відповідач свої зобов'язання щодо виконання робіт та передачі їх у встановленому порядку не виконав, використання суми попередньої оплати відповідно до умов договору Актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та/або проміжним актом про використання коштів за призначенням або видатковими накладними на матеріали не підтвердив.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував про повне виконання робіт, обумовлених умовами договору, про що складений акт приймання виконання будівельних робіт на суму 743 820,42 грн., проте який з незрозумілих причин залишений позивачем не підписаним.

Як стверджує відповідач, виконання відповідачем робіт також підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 10.11.2017, який підписаний на підставі Договору № 11 від 25.09.2017 між позивачем, як генеральним підрядником та відділом культури, національностей, релігій, молоді та спорту Іванківської РДА, як замовником.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Акт здачі-прийняття робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Матеріали справи, містять акт приймання-виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2017 на суму 743 820,42 грн. При цьому, в акті міститься примітка про відмову директора АТ Іванківська ПМК-2 від писання акту приймання-виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2017, зроблена власноруч представниками ТОВ Інвестекс Україна .

Передання і прийняття робіт (послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт (надання послуг) за договором.

Сама лише наявність договірних відносин та складення виконавцем акту про виконання робіт (надання послуг) у односторонньому порядку, в той час, як позивач заперечує факт отримання спірного акту виконаних робіт та не доведення відповідачем належними та допустимими доказами фактичного виконання робіт (надання послуг) не є достатніми правовими підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

Як встановлено судом, вищевказаний акт виконаних робіт позивачем не підписаний, доказів направлення відповідачу даного акту матеріали справи не містять, як і не містять доказів про повідомлення позивача про виконані роботи у відповідності до умов договору, у зв'язку з чим останній не може бути належним доказом виконання відповідачем робіт за договором. Будь-яких доказів реального виконання робіт з боку відповідача матеріали справи не містять.

У зв'язку із не направленням спірного акту на адресу позивача останній був позбавлений можливості надіслати до відповідача мотивовану відмову від його підписання, а відтак посилання відповідача на прийняття позивачем робіт внаслідок підписання спірного акту в односторонньому порядку є безпідставним.

Поруч з цим, за твердженням позивача, підтвердженими наданими доказами, позивачем, як генпідрядником та відділом культури, національностей, релігій, молоді та спорту Іванківської РДА (замовник), повною мірою виконані роботи, обумовлені Договором № 11 від 25.09.2017 за результатами чого підписані акти приймання-виконаних будівельних робіт за листопад 2017 на суму 314 764,80 грн., № 1 за листопад 2017 на суму 114 326,40 грн., № 3 за листопад 2017 на суму 365 875,20 грн., № 6 за грудень 2017 на суму 715 539,60 грн., за грудень 2017 на суму 358 561,20 грн.

Матеріали справи містять підписані зі сторони позивача, як генпідрядника та відділу культури, національностей, релігій, молоді та спорту Іванківської РДА, як замовника довідки про вартість виконаних робіт та витрати з капітального ремонту будівлі стадіону Промінь розташованого по вул. Київська, 20 в смт. Іванків.

Позивачем також додані проміжні акти виконаних робіт та видаткові накладні на придбання будівельних матеріалів, як доказ самостійного придбання необхідних для виконання робіт матеріалів у третіх осіб.

Водночас, суд досліджуючи докази критично оцінює надане позивачем, як доказ перерахування попередньої оплати, платіжне доручення № 763 від 11.10.2017 на суму 75 700,00 грн., оскільки із вказаного платіжного доручення, зокрема, призначення платежу вбачається, що перерахування коштів в сумі 75 700,00 грн. здійснено позивачем, як оплата за виконані роботи згідно договору № 12 від 26.09.2017.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем дотримані вимоги норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, проте як відповідачем доказово не обґрунтовано факту виконання робіт на суму 600 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо частково задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 600 000,00 грн.

Крім того, звертаючись до суду позивач вказує на порушення відповідачем податкового законодавства в частині реєстрації податкових накладних на суму 675 700,00 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних, що потягло за собою додаткове зобов'язання для позивача по оплаті податку на додану вартості у розмірі 112 616,67 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, як понесені збитки.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що останнім були виписані на позивача податкові накладні на загальну суму 675 000,00 грн., які були подані на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, однак в реєстрації яких було відмовлено, що свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог щодо стягнення 112 616,67 грн. збитків.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Як вже було зазначено та встановлено судом, що на підставі платіжних доручень № 723 від 03.10.2017 та № 741 від 10.10.2017, ПрАТ Іванківська ПМК-2 перераховано на рахунок ТОВ Інвестекс Україна суму попередньої оплати в розмірі 600 000,00 грн.

Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов'язку щодо реєстрації податкових накладних на суму 600 000,00 грн. не виконав.

З наведених вище норм вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання, тобто позивач поніс збитки.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Суд констатує, що із встановлених обставин справи вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 03.12.2018 у справі № 908/76/18.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 112 500,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6 455, 00 грн. інфляційних втрат та 34 538,55 грн. 3 % річних, суд відзначає наступне.

Звертаючись із позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 455, 00 грн. інфляційних втрат та 34 538,55 грн. 3 % річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регуліє, зокрема, окремі види зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за не виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 916/75/18.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо відмови позивачу в частині стягнення з відповідача 6 455, 00 грн. інфляційних втрат та 34 538,55 грн. 3 % річних, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 14 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, які позивач просить стягнути на підставі Договору № 01/07 від 02.07.2018 про надання правової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем було надано копію Договору № 01/07 від 02.07.2018 про надання правової допомоги, укладеного між ПрАТ Іванківська ПМК-2 та адвокатом Чорним Олександром Володимировичем, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру.

Разом з цим, на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, позивачем надане платіжне доручення № 406 від 25.06.2018 щодо перерахування на рахунок ФОП Чорного Олександра Володимировича 5 000,00 грн.

Таким чином, оглянувши матеріали справи, оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом, враховуючи підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. та часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають відшкодуванню позивачу частково в сумі 4 224,42 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестекс Україна (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. 8-го березня, 46, кв. 2, код ЄДРПОУ 36382497) на користь Приватного акціонерного товариства Іванківська ПМК-2 (07201, Київська область, смт. Іванків, вул. Поліський шлях, 3, код ЄДРПОУ 23568074) 600 000 (шістсот тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 112 500 (сто дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. збитків, 10 687 (десять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 50 коп. судового збору та 4 224 (чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 42 коп. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 21.03.2019.

Суддя О.О. Христенко