Рішення

від 11.03.2019 по справі 916/2880/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2880/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

Секретар судового засідання Шейнцис О.О.,

при розгляді справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростагростар" (54008, АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 8, офіс 32/3)

про стягнення 9 829 215,20 грн

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 22.01.2019р.;

від відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

20.12.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ростагростар" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 9 829 215,20 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростагростар" обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №1 на умовах товарного кредиту від 19.02.2018р. в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. відкрито провадження у справі №916/2880/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "25" січня 2019 р. о 12:30.

21.01.2019р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с.47-52), згідно якого відповідач визнав факт поставки та отримання мінеральних добрив у рідкому стані за наданими позивачем видатковими накладними та підтвердив здійснення оплати на суму 2 500 000 грн.

Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростагростар" п.п.1.1.,3.1.,4.1. договору в частині поставки товару належної якості.

Як вказує відповідач, частину отриманого товару було освоєно Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна", а частину реалізовано сільгоспвиробникам. Разом з тим, восени до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" почали надходити претензії та повідомлення від покупців про неналежну якість товару, придбаного у ТОВ "Ростагростар".

З метою перевірки обґрунтованості претензій покупців ТОВ "Іст Оілс Україна" було замовлено експертизу, за результатом проведення якої встановлено, що фактичний вміст діючих речовин у мікродобривах "Мікро-Мінераліс" не відповідає показникам, вказаним у сертифікатах якості виробника ТОВ "Мінераліс України".

Як вказує відповідач, зразки для проведення експертизи були відібрані на території складу ТОВ "Роско Груп", на якому зберігались залишки мінеральних добрив, поставлених позивачем, за участю ТОВ "Іст Оілс Україна" та експертів від Одеської регіональної торгово-промислової палати, представником Іноземного підприємства "СЖС Україна".

За твердженням відповідача, оскільки, в порушення своїх зобов'язань, ТОВ "Ростагростар" було поставлено неякісний товар, ТОВ "Іст Оілс Україна" було застосовано оперативно-господарську санкцію, передбачену ст. 236 ГК України, у вигляді відмови від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовної заяви ТОВ "Ростагростар".

При цьому, відповідач зазначив, що посилання позивача щодо порядку пред'явлення претензій у випадку виявлення прихованих недоліків, передбаченого п. 4.3. договору, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний пункт поширюється на засоби захисту рослин та регулятори росту рослин, в той час як неякісний товар, поставлений відповідачу, належить до категорії добрив. Виявлення та доведення наявності в товарі прихованих недоліків було можливе виключно через проведення експертизи вмісту діючих речовин в добривах.

У судовому засіданні 25.01.2019р. судом було оголошено протокольну перерву до "13" лютого 2019р. о 10год.15хв.

Ухвалою суду від 25.01.2019р. судом повідомлено ТОВ "Іст Оілс Україна" про перерву у судовому засіданні на 13.02.2019р.

25.01.2019р. до суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.01.2019р. до суду від ТОВ "Іст Оілс Україна" надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи (т.1 а.с.121-132).

07.02.2019р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.134-139), згідно якої ТОВ "Ростагростар" зазначив, що регуляторами росту рослин, згідно діючого законодавства, є хімічні речовини, які впливають на процеси росту та розвитку рослин, а добрива і є тими речовинами, що впливають на процеси розвитку і росту рослин, з огляду на що порядок пред'явлення претензій, у випадку виявлення прихованих недоліків, має відповідати положенням п.4.3. договору.

Крім того, позивач також звернув увагу суду на відсутність заперечень безпосередньо від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна", який вказав, що частину отриманого товару було використано саме ним, на відсутність доказів реалізації товару сільгоспвиробникам та реалізації товару, придбаного саме за договором поставки №1 на умовах товарного кредиту від 19.02.2018р.

Також позивач зазначає про відсутність доказів відібрання та дослідження речовин з партії, яка поставлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростагростар".

За таких обставин, на думку позивача, за відсутності доказів факту неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, підстави для застосування оперативно-господарських санкцій відсутні.

Крім того, позивач також висловив заперечення щодо заявлених відповідачем судових витрат, зазначивши, що замовлена ТОВ "Іст Оілс Україна" експертиза не є судовою експертизою в розумінні ст.ст. 69, 101, 103 ГПК України, ст.ст. Закону України "Про судову експертизу", проведена не на підставі, встановленій ст.ст.99-101 ГПК України, та не у порядку, встановленому ст. 103 ГПК України.

11.02.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" надійшло клопотання, в якому він просить суд забезпечити його участь у судових засіданнях при розгляді справи №916/2880/18 в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Господарському суду м. Києва.

З огляду на відсутність технічної можливості проведення 13.02.2019р. відеоконференції з Господарським судом м. Києва, ухвалою суду від 11.02.2019р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді справи №916/2280/18.

При цьому, у вказаній ухвали судом було зазначено, що відповідне клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" буде враховано при призначенні у даній справі наступних судових засідань.

Враховуючи відсутність можливості забезпечити участь відповідача в судовому засіданні 13.02.2019р. в режимі відеоконференції, судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.02.2019р. о 12год.45хв.

Ухвалою суду від 14.02.2019р. судом повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" про відкладення підготовчого засіданні по справі №916/2880/18 на 20.02.2019р. о 12:45, а також про визначення судом попередньо дати та часу для розгляду справи по суті на 25.02.2019р. о 13:45.

Крім того, ухвалою суду від 14.02.2019р. судом доручено Північному апеляційному господарському суду проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" у судових засіданнях при розгляді справи №916/2280/18, які призначені Господарським судом Одеської області на "20" лютого 2019 р. о 12:45 та "25" лютого 2019р. о 13год.45хв.

19.02.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області надійшло клопотання ТОВ "Іст Оілс Україна" про ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою суду від 20.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі №916/2880/18 із призначенням її до розгляду в засіданні суду на раніше визначені дату та час, а саме 25.02.2019р. о 13год.45хв.

25.02.2019р. судове засідання по справі №916/2880/18 не відбулось, з огляду на те, що 25.02.2019р. з 13год.50хв. до 15год.00хв. всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі Господарського суду Одеської області, у зв'язку з проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі.

Ухвалою суду від 26.02.2019р. призначено судове засідання для розгляду справи №916/2880/18 по суті на 11.03.2019р. о 12:00, а також доручено Дніпровському районному суду м. Києва проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника ТОВ "Іст Оілс Україна" у судовому засіданні при розгляді справи №916/2880/18, яке призначене Господарським судом Одеської області на вищезазначену дату.

У судовому засіданні 11.03.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 11.03.2019р., не з'явився, натомість на електрону пошту суду надіслав заяву про неможливість взяти участь у судовому засіданні, в якій просив суд розглядати справу за відсутності уповноваженого представника, та зазначив, що заперечує проти позову в повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків :

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ростагростар" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" (Покупець) укладено поставки № 1 на умовах товарного кредиту (т.1 а.с.12-14), згідно якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупця (поставити) Товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти Товар належної якості та оплатити його вартість. Номенклатура, кількість, ціна кожної конкретної партії Товару вказуються в підписаних Сторонами специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Факт поставки Товару від Продавця до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передавання) повноважними представниками сторін. З моменту підписання Сторонами накладних до Покупця переходить право власності на Товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження (п.1.2. договору).

Згідно п. 2.1. договору ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю Товару), кількість вказується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, рахунку-фактурі та видатковій накладній. Сплата ціни товару Покупцем здійснюється у національній валюті України - гривні.

За умовами п. 2.3. договору порядок оплати сторонами визначено наступним чином:

- передоплата у розмірі 20% вартості Товару, що дорівнює 2465843,04 грн., у т.ч. ПДВ, покупець повинен перерахувати на поточний рахунок Постачальника до 12 березня 2018 р. (п. 2.3.1. договору);

- остаточна оплата вартості товару у розмірі 80%, що дорівнює 9 863 372,16 грн., у т.ч. ПДВ, здійснюється Покупцем до 01 листопада 2018 року, після підписання сторонами видаткових накладних (або актів приймання-передавання) (п. 2.3.2. договору).

У відповідності п.п.3.1., 3.2. договору продавець зобов'язаний передати покупцеві Товар належної якості протягом 10 банківських днів з дня оплати покупцем 20% вартості товару. Відповідно до п.2.3.1. договору. В момент здійснення поставки товару надати Покупцю копію сертифікату якості (копію паспорту) на Товар, копію свідоцтва про державну реєстрацію Товару або інші супровідні документи Товару, що постачається, якщо необхідність їх надання передбачено законодавством.

В свою чергу, Покупець, згідно п.3.3. договору, зобов'язаний сплатити вартість Товару в установлені терміни та у визначеному порядку.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, та сторонами по справі не заперечується, на виконання умов договору поставки позивачем в квітні та травні 2018р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 12 329 215,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.1 а.с.16, 18-24, 26-29).

Відповідний товару позивачем було поставлено одночасно із наданням сертифікатів якості, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1 а.с.57-62).

Також в матеріалах справи наявні докази часткової оплати відповідачем отриманого товару на суму 2 500 000 грн., що підтверджується виписками по рахунку ТОВ "Ростагростар" (т.1 а.с.30-32) та сторонами по справі жодним чином не заперечується.

Водночас доказів оплати залишку суми за договором поставки на суму 9 829 215,20 грн. матеріали справи не містять.

Заперечуючи проти позву, відповідач зазначає, що несплата залишку суми за отриманий за договором товар пов'язана з поставкою неякісного товару - добрив "Мікро-Мінераліс".

Оскільки позивачем, за твердженням відповідача, поставлено неякісний товар, що, зокрема, підтверджується експертним висновком, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" відсутній обов'язок щодо оплати заявленої до стягнення суми.

Надаючи оцінку таким твердженням відповідача, виходячи із завдань та основних засад господарського судочинства, суд вказує наступне.

Як вбачається з положення ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Укладаючи договір поставки №1 на умовах товарного кредиту від 19.02.2018р., сторони розділом 4 договору погодили умови приймання товару по кількості та якості.

Так, згідно п. 4.1. договору Продавець гарантує, що якість поставленого товару відповідає вимогам стандартів і технічних умов, встановлених в Україні, товар маркований у відповідності до встановлених для цього виду товарів стандартами та технічними умовами, а також іншими вимогами, що пред'являються до зазначених товарів для реалізації їх на території України.

Відповідно до п.4.2. договору приймання Товару по кількості та якості проводиться Покупцем у присутності уповноваженого представника Продавця в момент отримання Товару від Продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари, а також відсутність ознак пошкодження або псування Товару. Приймання Товару Покупцем за кількістю підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною. Після приймання Товару за кількістю, претензії Покупця щодо кількості, пакування (крім претензій щодо нестач Товару всередині упаковки або тари) чи зовнішнього вигляду Товару не приймаються. У випадку виявлення невідповідності Товару по кількості чи якості під час приймання Товару Покупець повинен письмово заявити про це Продавцю негайно шляхом складання акту, в якому фіксується виявлена невідповідність Товару по кількості чи якості.

Умовами п. 4.3. договору передбачено, що стосовно Товару, яким є засоби захисту рослин та регуляторів росту рослин, претензії щодо прихованих недоліків Товару, які заявляються після застосування товару, приймаються та можуть бути задоволені Продавцем лише у випадку присутності представника Продавця під час першого застосування Товару Покупцем. Під час такого першого застосування Товару представники сторін складають Акт застосування Товару на контрольній смузі. В Акті зазначається вид застосованого Товару, час його застосування, місце застосування, рослинна культура, щодо якої застосований Товар, та інші дані. При розгляді претензії Продавцем беруться до уваги результати застосування Товару на контрольній смузі.

Пунктом 4.4. договору визначено, що претензії Покупця розглядаються Продавцем в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії, і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання Покупцем вимог згідно п. 4 договору, а також вимог інструкції виробника, інших нормативних документів по транспортуванню, зберіганню та застосуванню товару.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 1 ст.76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Виходячи із наведених положень договору, суд, здійснюючи тлумачення умов договору, зазначає, що належними та допустимими доказами виявлення недоліків товару є Акт застосування товару на контрольній смузі, який складено сторонами договору під час першого застосування товару на контрольній смузі та докази, які містять інформацію про результати застосування товару на відповідній контрольній смузі.

Разом з тим, як встановлено судом, сторонами поставлені добрива не були застосовані (використані) на контрольній смузі, відповідно і акт застосування товару сторонами складено не було.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що положення п.4.3. договору можуть бути застосовані лише при виявленні недоліків засобів росли та регуляторів росту рослин, тоді як за договором поставки №1 відповідачу були поставлені добрива, з огляду на таке.

Відповідно до абз.12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" регулятори росту рослин - хімічні речовини, які впливають на процеси росту і розвитку рослин.

Водночас, діючим законодавством не визначено поняття "добрива". Натомість інтернет-ресурс "Вікіпедія", що є електронною енциклопедією, визначає, що мінеральні добрива - це джерело різних поживних елементів для рослин і властивостей ґрунту, в першу чергу азоту, фосфору і калію, а потім кальцію, магнію, сірки, заліза. Всі ці елементи відносяться до групи макроелементів ( Макрос по-грецьки - великий), тому що вони поглинаються рослинами в значних кількостях. Крім того, рослинам необхідні інші елементи, хоча і в дуже невеликих кількостях. Їх називають мікроелементами ( Мікрос по-грецьки - маленький). До мікроелементів належать марганець, бор, мідь, цинк, молібден, йод, кобальт і деякі інші. Всі елементи в рівній мірі необхідні рослинам. При повній відсутності будь-якого елемента в ґрунті рослина не може рости і розвиватися нормально. Всі мінеральні елементи беруть участь у складних перетвореннях органічних речовин, що утворюються в процесі фотосинтезу. Рослини для утворення своїх органів - стебел, листя,

квіток, плодів, бульб - використовують мінеральні поживні елементи в різних співвідношеннях.

З означеного можна дійти висновку, що добрива за своєю суттю і є регулятором росту рослин, а отже в даному випадку застосування положень п.4.3. є правомірним.

Враховуючи висновки суду щодо належних доказів, підтверджуючих наявність прихованих недоліків товару, судом також не приймаються до уваги наданий відповідачем експертний висновок №УТЄ-Б2203/1 від 16.01.2019р. Крім того, аналітичні звіти, долучені відповідачем до відзиву (т.1 а.с.93-98), взагалі не можуть братися до уваги у зв'язку з відсутністю їх належним чином засвідченого перекладу.

При цьому, суд зауважує, що матеріали справи не містять також доказів, підтверджуючих відібрання для проведення експертного дослідження зразків товару, поставленого саме ТОВ "Ростагростар", а зміст експертних досліджень свідчить виключно про вказання походження товару за заявою замовника. Наявний договір послуг зі складської обробки вантажів (т.1 а.с.85-90), укладений 2.01.2018р., до якого не надано жодних актів надання послуг згідно з п.2.1.1 договору, також не може свідчити про зберігання на складі саме товару, отриманого за договором від 19.02.2018р.

Крім того, суд звертає увагу, що, як зазначено у експертному дослідженні, згідно до складської довідки, залишок мікродобрив складає 2460 л., що, з урахуванням кількості, поставленої позивачем згідно специфікації (т.1 а.с.15) та неоплаченої відповідачем, жодним чином не може свідчити про недоліки усієї партії товару. При цьому, слід зазначити, що жодних висновків щодо неналежної якості товару, яка виключає можливість його використання, вказане експертне дослідження також не містить.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують реалізацію товару сільгоспвиробникам, зокрема, СТОВ „Дружба Народів» . При цьому, жодних претензій щодо неналежної якості іншого товару, що був, за посиланням відповідача, використаний ним самостійно, як до розгляду справи, так і під час її розгляду ТОВ „Іст Оілс Україна» не висувалося.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що надані відповідачем докази виявлення прихованих недоліків поставленого товару не відповідають критерію належності та допустимості доказів, а також не можуть бути визнані достовірними та достатніми в розумінні ст.ст.78,79 ГПК України.

Приймаючи до уваги відсутність доказів, підтверджуючих поставку позивачем неякісного товару, доказів своєчасної та повної оплати поставленого товару, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів поставки товару та її часткової сплати, суд доходить висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" суми боргу у розмірі 9 829 215,20 грн.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Оілс Україна" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 8, офіс 32/3, код ЄДРПОУ 37089765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростагростар" (54008, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39885903) заборгованість у сумі 9 829 215 /дев'ять мільйонів вісімсот двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятнадцять/ грн 20 коп., судовий збір у сумі 147 438 /сто сорок сім тисяч чотириста тридцять вісім/ грн 23 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21 березня 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська