Рішення

від 22.03.2019 по справі 922/164/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/164/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» , 61004, м. Харків, вул.. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621;

до товариства з обмеженою відповідальності «Центральна районна аптека №166» , 62801, Харківська обл., Печенізький район ,смт Печеніги, вул. Незалежності буд. 40 , код ЄДРПОУ 34172038;

про стягнення заборгованості за договором №11410Y4S12FP016 у розмірі 6537,26грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальності «Центральна районна аптека №166» та просить стягнути з останнього заборгованість за договором №11410Y4S12FP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2016 , яка станом на 18.01.2019 становить 4720,40 грн., пеню сумі 1372.76 грн., 3% річних за користування коштами у розмірі 117,43грн., а також інфляційні збитки у розмір 326,67грн..

Свої вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №11410Y4S12FP016 від 01.01.2016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, а саме: щодо своєчасної та у повному обсязі оплати коштів за спожитий природний газ та перевищенням обсягу споживання газу, у зв'язку із чим відповідачу нараховано пеню, 3 % річних, інфляційні втрати та штраф за перевищення обсягу постачання газу. Здійснюючи правове обгрунтування позовних вимог посилається на ст. 256-258, 526, 625, 611 ЦК України та ст. 193, ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/164/19. Розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзиву на позов не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". Разом з цим, судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 22.01.2019 року, місцезнаходження відповідача - Харківська обл., Печенізький район, смт. Печеніги, вул. Незалежності буд. 40, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за наявними в у справі матеріалами.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 січня 2016 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ХАРКІВГАЗ ЗБУТ (надалі - ТОВ ХАРКІВГАЗ ЗБУТ , Позивач, Постачальник) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА АПТЕКА № 166" укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 11410Y4S12FP016 (далі - Договір)

Відповідно до положень п. 1.1. Договору ТОВ ХАРКІВГАЗ ЗБУТ зобов'язувалось передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Річний плановий обсяг постачання газу згідно з п. 1.2. Договору складає 2,400 тис.куб.м. (зі змінами внесеними Додатковою угодою № 12 від 01.01.201 8 р. до Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2018р. до 31.12.2018 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (зі змінами внесеними Додатковою угодою №12 від 01.01.2018 р. до Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

-100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступних розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці;

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Позивач надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у березні-квітні 2018 р. 0,683 тис.куб.м. природного газу вартістю 7 221,45 грн.

За підсумками надання послуг з газопостачання у березні-квітні 2018 р. Сторонами було підписано акти приймання-передачі природного газу, а саме:

- Акт приймання-передачі природного газу № Х0300007942 від 31.03.2018 р. відповідно до якого Позивачем у березні 2018 р. були передані Відповідачу 0,546тис.куб.м. природного газу вартістю 5 850,02 гривень;

- Акт приймання-передачі природного газу № Х0300011883 від 30.04.2018 р. відповідно до якого Позивачем у квітні 2018 р. були передані Відповідачу 0,128тис.куб.м. природного газу вартістю 1 371,43 гривень.

Разом з цим, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, наголошує на тому, що відповідач за переданий йому природній газ оплату здійснював несвоєчасно, не у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 4.2 договору.

Таким чином, суд вважає, що підписані Сторонами акти приймання - передачі за вищевказаний період свідчать про факт отримання Відповідачем послуг з постачання природного газу.

При цьому, як вбачається з банківської довідки позивача, станом на 31.03.2018 р. в обліку Позивача існувала переплата за послуги з газопостачання за попередній період у розмірі 1001,05 грн. при цьому, Відповідачем 04.06.2018 р. перераховано в оплату 1500,00 грн..

Таким чином, враховуючи зазначені оплати загальна сума сплат за послуги з газопостачання в період березня-квітня 2018 р. склала лише 2 501,05грн., таким чином, сума основного боргу по Договору за отриманий Відповідачем природний газ в період березень-квітень 2018 року складає 4 720 грн. 40 коп.. Крім того, відповідно до п. 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України у разі невиконання зобов'язання боржником та його прострочення виконання платежу, на вимогу кредитора боржник зобов'язаний сплатити суму загальної заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення платежів.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до умов договору №11410Y4S12FP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2016 , 4720,40 грн. основного боргу, пеню за період прострочення з 31.03.2018 по 31.04.2018 в сумі 1372.76 грн., 3% річних за користування коштами у розмірі 117,43грн., а також інфляційні збитки у розмір 326,67грн.. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в період з 01.03.2018 по 30.04.2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 7221,45грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу № Х0300007942 від 31.03.2018 та № Х0300011883 від 30.04.2018 та підписаним відповідачем актом звіряння від 12.11.2018, у зв'язку з чим, позивач стверджує, що відповідач за отриманий протягом 01.03.2018 по 30.04.2018 року природний газ розрахувався не у повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості за договором на постачання природного газу у розмірі 4720,40 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за поставлений природний газ у строки визначені договором, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що сума основного боргу у розмірі 4720,40грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

-100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступних розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці;

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем порушено умови договору щодо строків здійснення оплати за договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за актом приймання-передачі природного газу № Х0300007942 від 31.03.2018 та № Х0300011883 від 30.04.2018 з 10.04.2018 та 10.05.2018 відповідно, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних за несвоєчасне здійснення розрахунків за поставлений газ з позивачем згідно умов договору за березень - квітень 2018 підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 117,43грн. згідно актів №Х0300007942 від 31.03.2018 за період з 10.04.2018 по 18.01.2018 та № Х0300011883 від 30.04.2018 11.05.2018 по 18.01.2018, а також інфляційних у розмірі 326,67грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3 % річних за період прострочення з 11.04.2018 по 18 .0 1.2018 та 11.05.2018 по 18 .0 1.2018 у розмірі 117,43грн. та розрахунок інфляційних втрат у розмірі 326,67грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення згідно актів №Х0300007942 від 31.03.2018 з 10.04.2018 по 18.01.2018 та № Х0300011883 від 30.04.2018 з 11.05.2018 по 18.01.2018 у розмірі 1372,76грн. суд виходить з наступного.

Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається зрозрахунків позивача, останній нараховую пені за прострочення оплати згідно акту №Х0300007942 від 31.03.2018 в період з 10.04.2018 по 18.01.2018 у розмірі 988,02грн, згідно акту № Х0300011883 від 30.04.2018 з 11.05.2018 по 18.01.2018 у розмірі 384,74грн..

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період прострочення з 10.04.2018 по 18.01.2018 та з 11.05.2018 по 18.01.2018 у розмірі 1372,76грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжного доручення №55 від 17.01.2019 на суму 1921,00грн., позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн., враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальності «Центральна районна аптека №166» (62801, Харківська обл., Печенізький район ,смт Печеніги, вул. Незалежності буд. 40 , код ЄДРПОУ 34172038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р26005110058 в АБ Кліринговий дім м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) заборгованість за договором №11410Y4S12FP016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів від 01.01.2016 , яка станом на 18.01.2019 становить 4720,40 грн., пеню сумі 1372.76 грн., 3% річних за користування коштами у розмірі 117,43грн., а також інфляційні збитки у розмір 326,67грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 22.03.2018.

Суддя ОСОБА_1