Постанова від 19.03.2019 по справі 910/11650/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11650/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 (суддя Мандриченко О. В.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 (судді: Дикунська С. Я. (головуючий), Мальченко А. О., Жук Г. А.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт"

до Фонду державного майна України

про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2018 року до Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Приазовкурорт" (далі - ПрАТ "Приазовкурорт") з позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), в якому просить визнати за позивачем право власності на реконструйовані об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 45 (адміністративна будівля літ. Д-2 інвентарний № 1-0001 загальною площею 639,6 м 2 ; будинок культури літ. А-2 інвентарний № 1-0002 загальною площею 2 042,6 м 2 ; їдальня літ. Б-2 інвентарний № 1-0003 загальною площею 3 323,7 м 2 ; корпус № 2 літ. У-5 інвентарний № 1-0005 загальною площею 5 852,12 м 2 ; корпус № 9 літ. Е інвентарний № 1-0015; корпус № 11 літ. В В1 інвентарний № 1-0010 загальною площею 310,5 м 2 ; побутове приміщення літ. О інвентарний № 1-0033 загальною площею 45,1 м 2 ; магазин літ. Н інвентарний № 1-0034 загальною площею 152,1 м 2 ; корпус № 1 літ. Т-5 інвентарний № 1-0004 загальною площею 2 892,43 м 2 ; колишня їдальня літ. Г інвентарний № 1-0007 загальною площею 572,8 м 2 ; лікувально-діагностичне відділення літ. Ф-3 інвентарний № 1-0043 загальною площею 4 741,5 м 2 ; склад РЄУ літ. М інвентарний № 1-0035 загальною площею 93,6 м 2 ).

2. 12.09.2018 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на нерухоме майно, витребуване у ПрАТ "Приазовкурорт" за рішенням суду у справі № 6/5009/5384/11 у власність держави в особі ФДМУ, а саме: спірні об'єкти нерухомості, розташовані за адресою вул. Ленська, 45, м. Запоріжжя;

- заборонити ФДМУ відчужувати, розпоряджатися і користуватися майном, яке витребуване у ПрАТ "Приазовкурорт" за рішенням суду у справі № 6/5009/5384/11 у власність держави в особі ФДМУ, а саме: спірні об'єкти нерухомості, розташовані за адресою вул. Ленська, 45, м. Запоріжжя;

- заборонити ФДМУ вчиняти будь-які дії, направлені на проведення відчуження спірного майна, розташованого за адресою вул. Ленська, 45, м. Запоріжжя, в цілому або його частинами через організаторів, зокрема на біржах, укладати договори на проведення торгів щодо продажу цього майна, затверджувати протоколи торгів з продажу спірного майна.

3. Зазначену заяву мотивовано тим, що проведення відповідачем торгів щодо продажу спірного майна зробить неможливим виконання рішення господарського суду. Також заявник зазначає, що продаж майна потягне за собою прийняття ФДМУ відповідних рішень (про затвердження результатів торгів) та вчинення відповідних дій (підписання контракту із переможцем торгів), що в свою чергу стане підставою для ініціювання позивачем судових справ з метою визнання недійсними результатів таких торгів та укладеного за його наслідками контракту, та, відповідно, ускладнить поновлення порушених прав позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, заяву ПрАТ "Приазовкурорт" про забезпечення позову задоволено частково: заборонено ФДМУ вчиняти будь-які дії, направленні на проведення відчуження майна, в цілому або його частинами через організаторів, зокрема на біржах, укладати договори на проведення торгів щодо продажу спірного майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 задоволено заяву позивача про виправлення помилки та виправлено помилку в пункт 5 її резолютивної частини, зокрема, зазначено, що "Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 19.09.2018, дійсна до пред'явлення до виконання до 19.09.2021 та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України".

5. Судові рішення у частині задоволення вимог про забезпечення позову мотивовано обґрунтованістю доводів заявника з приводу наслідків незастосування заходів забезпечення позову, зокрема, існуючої вірогідності відчуження спірних об'єктів нерухомого майна, вимоги щодо визнання права власності на які є предметом даного позову. Відмова у задоволені іншої частини заяви позивача про забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на спірне майно аргументовано тим, що вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії направлені на проведення відчуження майна, унеможливить вчинення будь-яких інших дій з цим майном.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У касаційній скарзі ФДМУ просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, прийняти нове рішення, яким у задоволені заяви ПрАТ "Приазовкурорт" про забезпечення позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на порушення норм процесуального права, а саме статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошує, що відсутні будь-які обставини, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. На переконання скаржника, забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 136 ГПК України. Скаржник також вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджувався жодний з доводів ФДМУ, а фактично прийнято позицію позивача та жодним чином не обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Узагальнені доводи інших учасників справи

8. ПрАТ "Приазовкурорт" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. ПрАТ "Приазовкурорт" звернулося до суду з вимогою до ФДМУ про визнання за позивачем права власності на реконструйовані об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 45 (адміністративна будівля літ. Д-2 інвентарний № 1-0001 загальною площею 639,6 м 2 ; будинок культури літ. А-2 інвентарний № 1-0002 загальною площею 2 042,6 м 2 ; їдальня літ. Б-2 інвентарний № 1-0003 загальною площею 3 323,7 м 2 ; корпус № 2 літ. У-5 інвентарний № 1-0005 загальною площею 5 852,12 м 2 ; корпус № 9 літ. Е інвентарний № 1-0015; корпус № 11 літ. В В1 інвентарний № 1-0010 загальною площею 310,5 м 2 ; побутове приміщення літ. О інвентарний № 1-0033 загальною площею 45,1 м 2 ; магазин літ. Н інвентарний № 1-0034 загальною площею 152,1 м 2 ; корпус № 1 літ. Т-5 інвентарний № 1-0004 загальною площею 2 892,43 м 2 ; колишня їдальня літ. Г інвентарний № 1-0007 загальною площею 572,8 м 2 ; лікувально-діагностичне відділення літ. Ф-3 інвентарний № 1-0043 загальною площею 4 741,5 м 2 ; склад РЄУ літ. М інвентарний № 1-0035 загальною площею 93,6 м 2 ).

Позиція Верховного Суду

10. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи та заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

11. Предметом судового розгляду є вимога ПрАТ "Приазовкурорт" до ФДМУ про визнання права власності на спірне майно.

12. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

13. Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

14. Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.

15. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

16. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно виходив з того, що спірне майно, яке є у власності відповідача на момент пред'явлення позову, може бути відчужене на користь третіх осіб, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

17. Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

18. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

19. Вирішуючи питання про обрання заходу, яким підлягає забезпеченню позов ПрАТ "Приазовкурорт", господарський суд правомірно виходив із того, що адекватним заходом у цьому випадку є заборона відповідачеві вчиняти будь-які дії, направлені на проведення відчуження спірного майна. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову застосовані судом виключно як гарантія забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

20. У зв'язку з наведеним, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

21. Доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, однак касаційна інстанція за змістом частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Разом з тим, колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість та часткове задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Щодо судових витрат

25. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі № 910/11650/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков