Рішення

від 11.03.2019 по справі 382/1760/18

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1760/18

Провадження № 2/382/102/19

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2019 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвокатів Лісового А.В., Черних В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_3 до Черняхівської сільської ради Яготинського району, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно,

Встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Черняхівської сільської ради Яготинського району, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, в котрому зазначено, що з 2002 року позивачка по справі проживала разом з ОСОБА_6 однією сім'єю, вела спільне господарство та перебувала у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді: земельної ділянки (паю) розміром 4,5600 га, розташованої на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала матері померлого - ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2; земельної ділянки ( паю) розміром 4,5600 га, розташованої на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала батьку померлого - ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказане майно ОСОБА_6 було прийнято після смерті свого батька - ОСОБА_7 та після смерті свої матері - ОСОБА_7, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини у передбачений законодавством термін до Яготинської районної державної нотаріальної контори. Згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 серпня 2011 року за нею було визнано право власності на вищевказане спадкове майно. На підставі даного рішення були виготовлені та одержані нею державні акти: серії НОМЕР_1 від 29.12.2012 року на земельну ділянку площею 4,5599 га., кадастровий номер: НОМЕР_2, та серії НОМЕР_3 від 29.12.2012 року на земельну ділянку площею 4,5598 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, яка розташовані на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, 7 липня 2016 року рішенням Апеляційного суду Київської області за результатом розгляду апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - синів померлого ОСОБА_6, яких не було залучено до участі у справі, рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 серпня 2011 року було скасовано. В той же час, рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, було відмовлено. Таким чином, вказаним вище рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року було встановлено, що сини померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є такими, що не прийняли спадщину в силу вимог ст. 1272 ЦК України, оскільки на момент смерті разом з померлим не проживали та у передбачений законом строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися. В той же час, вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 оскільки постійно (з 2002р. по день смерті) проживала разом з ним однією сім'єю. Оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 7 липня 2016 року було скасовано рішення Яготинського районного суду від 30 серпня 2011 р., яке слугувало підставою для видачі державних актів серії НОМЕР_1 від 29.12.2012 року на земельну ділянку площею 4,5599 га, кадастровий номер: НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 від 29.12.2012 року на земельну ділянку площею 4,5598 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, які розташовані на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, просила встановити, що вона є спадкоємицею четвертої черги після смерті ОСОБА_6 . , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки проживала разом з ним однією сім'єю з 2002 року до часу відкриття спадщини, встановити, що вона постійно проживала разом із ОСОБА_6 по день його смерті, тобто на час відкриття спадщини та визнати за нею право власності на спадкове майно.

В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою, в котрій просив розглянути справу у його відсутності, позов визнав.

Представник третіх осіб проти позову заперечував, пояснивши, що в частині встановлення факту постійного проживання позивачки із померлим ОСОБА_6 треті особи не заперечують, а в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити, оскільки за позивачкою залишилося зареєстровано право власності на спадкове майно.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

З показів свідка ОСОБА_8 та аналогічних показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 даних в судовому засіданні вбачається, що заявниця з 2002 р. постійно проживала по АДРЕСА_1 з ОСОБА_6 однією сім"єю, як чоловік та дружина.

Відповідно до п. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Пункт 23 Постанови Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за № 7 містить роз"яснення, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Так, за приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відносини щодо місця проживання фізичної особи регулюються Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні . Цим законом замість прописки введений режим реєстрації фізичних осіб при зміні місця їх проживання або перебування за їх заявою. Закон виділяє власне місце проживання та місце перебування . Згідно зі ст. 3 цього Закону місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Відповідно до положень ст. ст. 76, 77, 78,80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За нормами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У зазначеній нормі передбачено, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальний відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

З акту обстеження від 18 вересня 2018 року (а.с. 11) вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 з 2002 року проживали однією сім"єю, але не перебували у шлюбі, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ОСОБА_11, до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4

З копії свідоцтва про смерть (а.с.12) вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Яготин Київської області.

З копії рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 вересня 2008 року (а.с.14) вбачається, що за ОСОБА_6 визнано право власності на земельну ділянку площею 4,5600 га, яка розташована на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_5, на підставі державного акту серія НОМЕР_5, виданого 8 липня 2005 року.

З копії державного акту про право власності на земельну ділянку (а.с. 145) видно, що ОСОБА_12 на праві власності належала земельна дліянка розміром 4,5600 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_7 (а.с. 65-93) вбачається, що ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 та в силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України вказане спадкове майно належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а саме, з ІНФОРМАЦІЯ_2, (а.с. 69).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 7 липня 2016 року сасоване рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 серпня 2011 року, яким було встановлено, що ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_6 однією сім"єю на протязі 8 років до часу відкриття спадщини та визнано за ОСОБА_3 право власності на дві земельні ділянки площею 4, 5600 га та 4,5600 га, що були спадковим майном померлого. Рішення Яготинського районного суду було скасовано, оскільки справа розглянута судом без відома заінтересованих осіб-спадкоємців першої черги, які залучені на даний час до участі справи в якості третіх осіб.

З копії рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року (а.с. 28) вбачається, що у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

З копії ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2017 року (а.с. 24-25) вбачається, що апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 липня 2017 року залишено без змін.

З копії свідоцтва про смерть (а.с. 29) вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Черняхівка Яготинського району Київської області.

З копії свідоцтва про смерть (а.с. 30) вбачається, що ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. с. Черняхівка Яготинського району Київської області.

З копії свідоцтва про народження (а.с. 31) вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Черняхівка Яготинського району Київської області та його батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_12.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 96-97) вбачається, що 18.05.2017 р. за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 4,5598 га, кадастровий номер: НОМЕР_4 на підставі державного акту серії НОМЕР_3 від 29.12.2012 року та на земельну ділянку площею 4,5599 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, на підставі державного акту серії НОМЕР_1 від 29.12.2012 р., розташованих на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З копії рішення Яготинського районного суду від 30 липня 2018 року (а.с. 121-123)вбачається, що у позові ОСОБА_4, ОСОБА_5, в особі представника Лісового Анатолія Володимировича до ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки,відмовлено. З копії ухвали Апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2018 р. (а.с.124-126) вбачається, що у задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз"яснення рішення Апеляційного суду Київської області від 7 липня 2016 р. відмовлено. З копій державних актів на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 та серія НОМЕР_1 (а.с. 131-132) вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки 4,5598 га, кадастровий номер: НОМЕР_4 та земельної ділянки площею 4,5599 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, які розташовані на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підставою видачі державних актів є рішення Яготинського районного суду від 30 серпня 2011 року.

В судовому засіданні установлено, що з 2002 року позивачка перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_6. Вони постійно проживали однією сім'єю у будинку за адресою: АДРЕСА_2, вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді: земельної ділянки (паю) розміром 4,5600 га, розташованої на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала матері померлого - ОСОБА_7, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2; земельної ділянки ( паю) розміром 4,5600 га, розташованої на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належної батьку померлого - ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3. Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 30 серпня 2011 року за позивачкою визнано право власності на вищевказане спадкове майно та на підставі даного рішення були виготовлені та отримані нею державні акти: серії НОМЕР_1 від 29.12.2012 року на земельну ділянку площею 4,5599 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, та серії НОМЕР_3 від 29.12.2012 року на земельну ділянку площею 4,5598 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, яка розташовані на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте, рішенням Апеляційного суду Київської області від 7 липня 2016 року рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 серпня 2011 року було скасовано. ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які є спадкоємцями першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_6 спадщини не прийняли. Разом з тим, під час розгляду справи достовірно встановлено, що позивачка з 2002 року постійно проживала разом із ОСОБА_6 однією сім"єю до часу відкриття спадщини, що знайшло своє підтвердження у показаннях свідків, та проти чого не заперечували треті особи, тобто, ОСОБА_3, будучи спадкоємицею четвертої черги, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 та є всі підстави для задоволення позову. Заперечення третіх осіб суд прийняти до уваги не може з наступних підстав. Оскільки підставою видачі державних актів та подальшої реєстрації на праві власності земельних ділянок за ОСОБА_3 слугувало рішення Яготинського районного суду Київської області від 30 серпня 2011 року, яке було в подальшому скасовано, суд вважає, що визнання за нею права власності на земельні ділянки є необхідним та законним способом захисту її прав.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 321,328,392,1258,1264, 1268,1270 ЦК України, ст. 3 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Черняхівської сільської ради Яготинського району, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_3 є спадкоємицею четвертої черги ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки проживала разом із спадкодавцем однією сім'єю з 2002 року до часу відкриття спадщини.

Встановити, що ОСОБА_3 постійно проживала разом із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, по день його смерті, тобто на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку розміром 4,5598 га, кадастровий номер: НОМЕР_4 га, яка розташована на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_3 право власності земельну ділянку розміром 4,5599 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Черняхівської сільської ради Яготинського району Київської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Повний текст рішення виготовлено 21 березня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.