Ухвала

від 07.09.2018 по справі 2-1011/10

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1011/10

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ужгороді подання старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, заінтересовані особи - ОСОБА_2, АТ Банк Фінанси та кредит , про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з даним поданням, посилаючись на те, що на виконанні в Ужгородському РВ ДВС знаходиться виконавче провадження № 52498899 по виконанню виконавчого листа № 2п-1011/10, виданого 07.09.2010 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ Банк Фінанси та Кредит заборгованості на суму 97042,23, а також державного мита у розмірі 972,00 грн. та 120 грн. ІТЗ. 04.10.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Станом на 05.09.2018 року рішення суду боржником не виконано. З метою виконання рішення суду відділом ДВС направлено запити про наявність майна зареєстрованого за боржником. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо суб єкта за боржником не зареєстровано майно на праві власності. Водночас наявна заборона на нерухоме майно згідно договору іпотеки від 03.04.2008 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Ясна, 21, кадастровий номер: 2124874802:02:002:0015. Встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 03.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою: с. Концово, вул. Ясна, 21, кадастровий номер: 2124874802:02:002:0015 - право власності на ділянку виникає у покупця з моменту отримання Державного акту про право власності на землю та його державної реєстрації. Згідно іпотечного договору, зареєстрованого в реєстрі за 130 від 03.04.2008 року, укладеного між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_2, ОСОБА_2 передано в іпотеку земельну ділянку, що знаходиться за адресою: с. Концово, вул. Ясна,21, кадастровий номер: 2124874802:02:002:0015, яка є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1309, що зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 03.04.2008 року за реєстраційним № 2808349. Згідно відповіді Управління держгеокадастру в Ужгородському районі за боржником ОСОБА_2 земельні ділянки не зареєстровані. Таким чином за боржником не зареєстровано право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку, що виключає можливість звернення стягнення на нього. А тому для забезпечення повного і своєчасного виконання рішення суду державний виконавець просить розглянути подання та вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку, що знаходиться за адресою: с. Концово, вул. Ясна,21, кадастровий номер: 2124874802:02:002:0015, яка є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1309, що зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 03.04.2008 року за реєстраційним № 2808349.

Державний виконавець Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області в судове засідання не з явився, хоча про час та місце розгляду подання був повідомлений.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного.

Згідно ч.10 ст.440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установоеному законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Як встановлено в ході розгляду подання на виконанні в Ужгородському РВ ДВС знаходиться виконавче провадження № 52498899 по виконанню виконавчого листа № 2п-1011/10, виданого 07.09.2010 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ Банк Фінганси та Кредит заборгованості на суму 97042,23, а також державного мита у розмірі 972,00 грн. та 120 грн. ІТЗ.

В ході виконання вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна щодо суб єкта встановлено, що нерухомого майна за боржником ОСОБА_2 на праві власності не зареєстровано, проте наявна заборона на нерухоме майно згідно договору іпотеки від 03.04.2008 року на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Ясна, 21, кадастровий номер: 2124874802:02:002:0015, яка є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу від 03.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1309, що зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 03.04.2008 року за реєстраційним № 2808349.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на об єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Частиною 4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

При зверненні до суду із зазначеним поданням державний виконавець послався, як на підставу для внесення до суду такого подання відносно ОСОБА_2 ухилення боржника від виконання судового рішення. При цьому, будь-яких доказів, які б свідчили про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою, до матеріалів подання не додано.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй судовій практиці, з погляду значення словосполучення ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України та у п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження , позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Однак, при розгляді подання встановлено, що державний виконавець не надав жодних доказів того, що боржник ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2п-1011/10, виданого 07.09.2010 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, та відмовився виконати рішення суду самостійно, а також, що державним виконавцем не встановлено наявність коштів в національній та іноземній валютах у боржника у банках та інших фінансових установах, на які звертається стягнення за виконавчими листами у першу чергу згідно ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , не надано належних та допустимих доказів відсутності рахунків. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження про звернення стягнення на майно боржника державний виконавець виносить постанову, при цьому до подання державним виконавцем не додано копії вказаної постанови.

Враховуючи викладене суд приходить до переконання, що звернення державного виконавця до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, яке являється крайнім заходом, до вчинення державним виконавцем всіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення суду, є передчасним, а тому в задоволенні подання державного виконавця про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, слід відмовити.

Керуючись, ст. 440 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, заінтересовані особи - ОСОБА_2, АТ Банк Фінанси та кредит , про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п ятнадцяти днів з дня її проголошення, і набере законної сили в разі її неподання.

Суддя: О.А. Придачук