Рішення

від 13.03.2019 по справі 447/403/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/447/67/19 Справа № 447/403/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

13.03.2019 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого -судді Карбовнік І. М.

при секретарі Данилів О.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обгрунтування позову вказують, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки у селі Крупсько Миколаївського району Львівської області по вул. В. Великого, 20 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 515926 від 18.02.2009 року.

Він одержав зазначену земельну ділянку у власність на підставі рішення Крупської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 1 18 від 24.07.2008 року.

Цільовим призначення цієї земельної ділянки є обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Згідно Державного акту площа земельної ділянки становить 0, 0845 га.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки у селі Крупсько Миколаївського району Львівської області по вул. Миколаївській, 13, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 515927 від 18.02.2009 року. Площа земельної ділянки становить 0, 1245 га.

Ці земельні ділянки є суміжними, ділянка ОСОБА_2 знаходиться над ділянкою ОСОБА_2 і у них є одна спільна межа.

ОСОБА_4 Михайлівна є власницею сусідньої земельної ділянки. Земельна ділянка відповідачки межує із земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в них є одна спільна межа, ділянка ОСОБА_3 знаходиться збоку від земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Межа між земельною ділянкою ОСОБА_1 та земельною ділянкою відповідачки має довжину 65, 36 м. Межа між земельною ділянкою ОСОБА_2 та земельною ділянкою відповідачки має довжину 74, 01 м. Відповідачка протиправно приєднала частину земельних ділянок позивачів до своєї та здійснює користування ними.

Так, згідно Державного акту ширина нижньої частини земельної ділянки ОСОБА_1 має становити 14, 20 м (відстань між позначками Д та Г на плані меж земельної ділянки). Однак фактично ширина нижньої частини земельної ділянки становить 13, 20 м, тобто на 1 м менше, ніж встановлено у Державному акті.

Згідно Державного акту ширина нижньої частини земельної ділянки ОСОБА_2 має становити 15, 57 м (відстань між позначками Г та В на плані меж земельної ділянки). Однак фактично ширина нижньої частини земельної ділянки становить 13, 96 м, тобто на 1,60 м менше, ніж встановлено у Державному акті.

В цій частині земельні ділянки позивачів межують лише із земельною ділянкою ОСОБА_3, що свідчить про те, що саме вона незаконно користується частинами земельних ділянок позивачів. Позивачі не можуть користуватися своїми земельними ділянками, обробляти їх, здійснювати селянське господарство через протиправні дії відповідачки, у зхвязку з чм просили зобов'язати ОСОБА_3 не здійснювати перешкод ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою довжиною 65, 36 м, шириною 1 м, площею 65, 36 м. кв. у с. Крупсько Миколаївського району Львівської області по вул.. В. Великого, 20, шляхом припинення користування цією земельною ділянкою та зобов'язати ОСОБА_3 не здійснювати перешкод ОСОБА_2. Васильовичу у користуванні земельною ділянкою довжиною 74,01 м, шириною 1,6 м, площею 118,47 м. кв. у с. Крупсько Миколаївського району Львівської області по вул.. Миколаївській, 13 шляхом припинення користування нею.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_5 позов підтримали, дали пояснення аналогічні позовній заяві та просила таку задоволити в повному обсязі.

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували та подали відзив на позовну заяву, згідно якого вбачається, що вона п озивачами не вказано, у користуванні якими саме земельними ділянками відповідачка у справі ОСОБА_3 чинить позивачам перешкоди, оскільки в прохальній частині позовної заяви відсутні кадастрові номери земельних ділянок.. Також не надано доказів того, що метричні розміри земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не відповідають розмірам, зазначеним в державних актах про право власності на такі ділянки.

ОСОБА_3 звернулась із відповідною заявою до організації, яка виконувала технічне завдання №849 по виконанню робіт та видачі Державного акту на право приватної власності на землю, а саме ПП Кадастр-М та просила винести в натурі межі належної їй земельної ділянки та повідомити, чи співпадають межі земельної ділянки із координатами національної кадастрової системи.

У відповідь на зазначену заяву 28 березня 2018 року представником ПП Кадастр-М інженером-геодезистом ОСОБА_8 та землевласником ОСОБА_9 складений акт виносу земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Даний акт складений після проведення комплексу технічних робіт та виготовлення абрису встановлених меж у масштабі 1:1000.

У Акті від 28 березня 2018 року зазначено, що Межі земельної ділянки за кадастровим номером 4623085400:01:004:0020, яка розташована за адресою: с. Крупсько, площею 0,2089 га, яка є власністю ОСОБА_3 підставі рішення Крупської сільської ради від 24 лютого 1995 року №9, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками. Межі земельної ділянки співпадають з координатами національної кадастрової системи. Абрис встановлених меж додається до Акту та є невід'ємною його частиною.

22 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до старости села Крупсько Виконавчого комітету Розвадівської сільської ради із проханням повідомити, хто є власниками сусідніх (суміжних) земельних ділянок в точках спільних меж на відрізку Б-В відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №452191 та повідомити коли саме, кому якою площею були виділені такі земельні ділянки та надати належним чином завірені рішення сільської ради про виділення таких земельних ділянок.

Зокрема рішенням Крупської сільської ради від 9 грудня 1994 року передано в постійне користування ОСОБА_2 передано земельну ділянку в розмірі 0.08 га, в той час, як в державному акті про право власності зазначена площа 0,0845 га.

Рішення Крупської сільської ради від 24 лютого 1995 року ОСОБА_10 передано в постійне користування земельну ділянку в розмірі 0.07 га. І в подальшому зазначена земельна ділянка перейшла в користування ОСОБА_2, однак із тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1245 га.

Аналізуючи наведене можна прийти до висновку, що в процесі виготовлення документів, що стверджують право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 або були допущені помилки або позивачами свідомо були надані неправдиві дані для збільшення площ земельних ділянок, наданих в користування, у звязку з чим просила в задоволенні таких вимог відмовити, а судові витрати стягнути із позивачів солідарно.

29.05.2018 року на адресу суду поступила відповідь ОСОБА_1та ОСОБА_2 на відзив, згідно якої вбачається, що відповідачка протиправно приєднала частину земельних ділянок позивачів до своєї та здійснює користування ними. Згідно Державного акту ширина нижньої частини земельної ділянки ОСОБА_1 має становити 14, 20 м (відстань між позначками Д та Г на плані меж земельної ділянки). Однак фактично ширина нижньої частини земельної ділянки становить 13, 20 м, тобто на 1 м менше, ніж встановлено у Державному акті.

Згідно Державного акту ширина нижньої частини земельної ділянки ОСОБА_2 має становити 15, 57 м (відстань між позначками Г та В на плані меж земельної ділянки). Однак фактично ширина нижньої частини земельної ділянки становить 13, 96 м, тобто на 1,60 м менше, ніж встановлено у Державному акті.

Отже, відповідачка протиправно користується частиною земельної ділянки ОСОБА_1 шириною 1 м та довжиною 65, 36 м, тобто площею 65, 36 метрів квадратних. Аналогічно відповідачка користується частиною земельної ділянки ОСОБА_2 шириною 1,60 м та довжиною 74,01 м, тобто площею 118, 47 метрів квадратних.

Позивачі не мають можливості користуватися та розпоряджатися земельними ділянками, відповідачка здійснює особисте господарство на них, насаджує рослини, позивачі не маю жодної можливості користування цими частинами земельних ділянок.

У зв'язку з одержанням відзиву відповідачки, позивачі звернулися до спеціалістів із землеустрою, які здійснили заміри та обстеження земельних ділянок та встановили, що саме відповідачка порушила права позивачів, у звязку з чим просили позов задоволити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та її представників, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Нормами ст. 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користуванні.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 є власником земельної ділянки у селі Крупсько Миколаївського району Львівської області по вул. В. Великого, 20 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 515926 від 18.02.2009 року, а ОСОБА_2 є власником земельної ділянки у селі Крупсько Миколаївського району Львівської області по вул. Миколаївській, 13, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 515927 від 18.02.2009 року.

ОСОБА_4 Михайлівна є власницею сусідньої земельної ділянки. Земельна ділянка відповідачки межує із земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в них є одна спільна межа, ділянка ОСОБА_3 знаходиться збоку від земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У відповідності з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно рішення Крупської сільської ради від 9 грудня 1994 року земельну ділянку в розмірі 0.08 га передано в постійне користування ОСОБА_2.

Згідно рішення Крупської сільської ради від 24 лютого 1995 року земельну ділянку в розмірі 0.07 га передано в постійне користування ОСОБА_10. Після її смерті земельна ділянка перейшла у користування ОСОБА_7.

Господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_7 мають спільну межу з ОСОБА_3.

ОСОБА_3. є власником земельної ділянки у селі Крупсько Миколаївського району Львівської області по вул. В. Великого, 14 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 152191 від 14.07.2008 року. Межі земельної ділянки за кадастровим номером 4623085400:01:004:0020, яка розташована за адресою: с. Крупсько, площею 0,2089 га, яка є власністю ОСОБА_3 підставі рішення Крупської сільської ради від 24 лютого 1995 року №9, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками. Межі земельної ділянки співпадають з координатами національної кадастрової системи. Абрис встановлених меж додається до Акту та є невід'ємною його частиною.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають до задаволення, оскільки в судовому засіданні, ні позивачем, ні його представником не доведено факту протиправних дій із сторони відповідача, позивачами не подано, а судом не здобуто доказів, які б підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, позивачами не надано, зокрема, доказів, що підтверджують факт порушення права позивача на користування земельною ділянкою, власне відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду Львівської області.

Повний текст рішення складено 22.03.2019 року.

Суддя Карбовнік І. М.