Рішення

від 22.12.2018 по справі 448/1689/18

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1689/18

Провадження № 2/448/1020/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22.12.2018 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Шегинській Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штендер М.В. звернуся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що після смерті батька позивача ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, залишилося спадкове майно - земельна ділянка площею 0,52 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що на території с.Ніговичі Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_2, виданого 27.05.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № НОМЕР_6.

Зазначає, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, успадкувала його дружина, мати позивача по справі - ОСОБА_4 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла спадкодавець ОСОБА_4. До складу спадщини, яка відкрилась внаслідок її смерті, входить земельна ділянка площею 1,0514 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого 02.07.2012 року, а також земельна ділянка площею 0,52 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що на території с.Ніговичі Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_5, виданого 27.05.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за НОМЕР_6, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3.

Стверджує, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя усім своїм майном розпорядилася, а саме 04.11.2003 року склала заповіт, за яким все своє майно заповіла сину - ОСОБА_1, позивачу по справі. Даний заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі за № 57.

Стверджує, що позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв вказану спадщину, проте через відсутність правовстановлюючих документів про право власності на зазначені земельні ділянки позбавлений можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься Ордер про надання правової допомоги, згідно якого його інтереси представлятиме представник - адвокат Штендер М.В. Також в матеріалах справи міститься заява адвоката Штендера М.В., в якій такий зазначає, що підтримує позовні вимоги свого довірителя, просить розглядати справу за наявними матеріалами та без його (представника) участі.

Представник відповідача - Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності та проти позову не заперечує.

Представник третьої особи - завідувач Мостиської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву-повідомлення №01-16/1004 та інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17.12.2018р. №54521263 та №54521190, з яких слідує, що спадкові справа після смерті ОСОБА_3, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_5., та після смерті ОСОБА_4, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_6., в нотаріальній конторі не заводилися, а також інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 17.12.2018р. №54521206. Просив слухати дану справу у його (представника) відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", ;Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно із ст. 534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.

До складу спадщини ОСОБА_3 входить право власності на земельну ділянку площею 0,52 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що на території с.Ніговичі Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_2, виданого 27.05.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № НОМЕР_6.

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

ОСОБА_4 була дружиною померлого ОСОБА_3 та у відповідності до вимог ст.529 ЦК України 1963 року - спадкоємцем першої черги спадкування за законом спадщини, що відкрилась внаслідок його смерті.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки, виданої виконавчим комітетом Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, за №435 від 03.04.2017 року після смерті ОСОБА_3 в управління його спадковим майном вступила його дружина ОСОБА_4, яка доглядала за житловим будинком, сплачувала комунальні платежі, обробляла земельну ділянку. Тобто, в силу ст.549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, ОСОБА_4 прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, що належало спадкодавцеві.

Як вбачається із повідомлення Мостиської державної нотаріальної контори від 21.12.2018р. №01-16/1004 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17.12.2018р. №54521263, - спадкова справа після смерті ОСОБА_3, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_5., не заводилась.

Підсумовуючи, суд вважає, що належну спадкодавцю ОСОБА_3 спірну земельну ділянку успадкувала саме ОСОБА_4, мати позивача по справі.

ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_4 входить земельна ділянка площею 1,0514 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого 02.07.2012 року, а також земельна ділянка площею 0,52 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що на території с.Ніговичі Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_2, виданого 27.05.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № НОМЕР_6, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3

Спадкодавець ОСОБА_4 за життя усім своїм майном розпорядилася, а саме 04.11.2003 року склала заповіт, за яким все своє майно заповіла сину - ОСОБА_1, позивачу по справі. Даний заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі за № 57.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1. На час смерті ОСОБА_4 разом з нею за вказаною адресою постійно проживав її син - ОСОБА_1

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, позивач ОСОБА_1 не заявив про відмову від даної спадщини.

Тобто, в силу ст.1268 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_4

З повідомлення Мостиської державної нотаріальної контори від 21.12.2018р. №01-16/1004 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17.12.2018р. №54521190 вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_6., спадкова справа не заводилася.

Інших спадкоємців, яким би належало право на обов'язкову частку в спадщині спадкодавця ОСОБА_4, судом не встановлено.

В той же час, через відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку позивач не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3; копією свідоцтва про смерть та заповіту ОСОБА_4; копією свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_4; копією Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_5, виданого 27.05.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № НОМЕР_6; копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого 02.07.2012 року; довідками, виданими виконавчим комітетом Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, за №435 і №436 від 03.04.2017 року; листом-повідомленням з Мостиської державної нотаріальної контори від 21.12.2018р.; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 17.12.2018р.; копією паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків та свідоцтва про народження ОСОБА_1, позивача по справі; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).

Оскільки у зв'язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивача на спірне майно (земельні ділянки) не може бути вирішено в позасудовому порядку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за ним (позивачем) права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст.ст.81, 131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N7 Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Пленум Верховного Суду України в Постанові 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі роз'яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси (ч.1 ст.3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або попорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_4; він у передбачений законом спосіб (строк і порядок) прийняв дану спадщину; інших спадкоємців, яким би належало право на обов'язкову частку у спадщині судом не встановлено; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_4 входять зазначені земельні ділянки, одну з яких вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3; право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірні земельні ділянки було посвідчене Сертифікатом на право приватної власності на землю (середню земельну частку), виданими і зареєстрованими у встановленому законом порядку та Державним актом на право власності на земельну ділянку, однак оригінали таких втрачено, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за ним права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки (право на земельну частку (пай)) в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_4, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 200 ч.3, 206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку площею 0,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території с.Ніговичі Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії НОМЕР_5 від 27.05.1997р., зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області за НОМЕР_6, а також право власності на земельну ділянку площею 1,0514 га на території Зав'язанцівської сільської ради Мостиського району Львівської області (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3) відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 від 02.07.2012р.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, уродженець с.Мокряни Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач - Зав'язанцівська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: с.Зав'язанці, вул.Сонячна, 2а Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04371453.

Третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак