Рішення

від 20.02.2019 по справі 448/1694/17

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1694/17

Провадження № 2/448/46/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20.02.2019 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

учасників справи:

позивач ОСОБА_1 - не з'явився,

представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради - не з'явився,

представник третьої особи Мостиської державної нотаріальної контори - не з'явився,

третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 - не з'явився,

треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - не з'явилися,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи - Мостиська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що його тітці - ОСОБА_6, яка померла 26.01.2014року, за життя належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №29 по вул.Садовій в с.Вовчищовичі Мостиського району Львівської області.

Вказує, що він, як єдиний спадкоємець за законом у визначений строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок не має можливості, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на такий, тому змушений звертатися до суду із даним позовом.

З огляду на наведене, просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №29 по вул.Садовій в с.Вовчищовичі Мостиського району Львівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла 26.01.2014року.

В підготовче засідання позивач не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просить суд справу розглядати у його відсутності та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_2 сільської ради Львівської області у підготовче засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи - Мостиської державної нотаріальної контори в підготовче засідання не з'явився, проте подав до суду заяву в якій просить суд справу розглянути у його відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явився, проте подав до суду заяву в якій просить суд справу розглянути у його відсутності.

Треті особи - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в підготовче засідання не з'явилися, проте подали до суду заяви, в яких просять суд справу розглянути у їх відсутності та зазначають, що проти позову не заперечують.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. За нормами ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР кожен з членів колгоспного двору мали рівне право на майно колгоспного двору. У зв'язку з введенням у дію Закону України Про власність 15.04.1991 року така організаційно-правова форма як колгоспи, а відповідно, і колгоспний двір - були припинені.

Як роз'яснено у п. 6 постанови Пленум Верховного Суду "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.95 N 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 Закону України "Про власність", застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності усіх його членів, включаючи неповнолітніх.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №29 по вул.Садовій в с.Вовчищовичі Мостиського району Львівської області, належав колгоспному двору, членами якого, які станом на 15.04.1991року не втратили та зберегли право на частку в майні такого, були: ОСОБА_7, 09.08.1926року народження, яка померла 17.11.2006року (голова двору), та її сестра ОСОБА_6, 15.10.1935року народження, яка померла 26.01.2014року.

Отже, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначені особи, за життя, мали в рівних частках право власності на майно колгоспного двору, тобто кожен на 1/2 частину вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Проте право власності на даний будинок належним чином за власниками не оформлено, правовстановлюючі документи на зазначене майно відсутні.

17.11.2006 року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_7.

Як вбачається із матеріалів справи, єдиним спадкоємцем за законом другої черги спадкування на момент смерті ОСОБА_7 була рідна сестра померлої ОСОБА_6, яка у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала та була зареєстрована разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого законодавством строку не заявила про відмову від спадщини.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №54521427 від 17.12.2018року вбачається, що спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_7 в нотаріальній конторі не заводилася, що свідчить про те, що із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті останньої до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався. Тобто, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_7, які б прийняли спадщину чи претендували б на таку, крім її сестри ОСОБА_6, не було.

Таким чином, належна ОСОБА_7 1/2 частка у майні вищевказаного колгоспного двору (житлового будинку), перейшла за загальними правилами спадкування до її сестри ОСОБА_6, в результаті чого остання з урахуванням своєї 1/2 частки належної їй як члену даного колгоспного двору, стала власником майна зазначеного колгоспного двору в цілому. Однак, остання за життя не оформила своїх спадкових прав.

Судом також встановлено, що 26.01.2014 року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_6.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №177/2014, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв внук її рідної сестри - ОСОБА_1 (позивач у справі), який у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого законодавством строку не заявив про відмову від спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6, які б прийняли спадщину чи претендували б на таку, крім позивача, немає.

Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок позивач не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв'язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вищевказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1; копією свідоцтва про народження ОСОБА_8; копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_8; копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_6; копією заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини; копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.10.2014року; листом Мостиської державної нотаріальної контори Вих.№02-14/790 від 23.10.2014року; копією спадкової справи №177/2014, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_6; листом ОСОБА_2 сільської ради Мостиського району Львівської області №335 від 08.10.2018року; копіями сторінок по господарських книг за адресою: с.Вовчищовичі, вул.Садова, 29, Мостиського району Львівської області станом на 1988-1991роки; копією актового заспису про смерть ОСОБА_7; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавців ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст..1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, 15.02.1973року народження, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №29 по вул.Садовій в с.Вовчищовичі Мостиського району Львівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла 21.01.2014року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили: ___

Суддя Ю.Б. Білоус

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, 15.02.1973року народження; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП - НОМЕР_1;

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Мостиського району Львівської області; місце знаходження: с.Вовчищовичі, вул.Центральна, 12-а, Мостиського району Львівської області; код ЄДРПОУ 04371673.