Рішення

від 22.12.2018 по справі 448/1300/18

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1300/18

Провадження № 2/448/859/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22.12.2018 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі Шегинській Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що після смерті матері позивача ОСОБА_1 Федини Василівни, яка померла 03.06.2009 року, залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка площею 0,73992 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4622482000:16:000:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 027439, виданого 13.08.2004 року.

Вказує, що саме позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги спадкування за законом фактично прийняв спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_1 Федини Василівни, однак через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу про право власності на зазначену земельну ділянку, він позбавлений можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті його матері, яка померла 03.06.2009 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься Ордер про надання правової допомоги, згідно якого його інтереси представлятиме представник - адвокат ОСОБА_2 Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2, в якій такий зазначає, що підтримує позовні вимоги свого довірителя, просить розглядати справу за наявними матеріалами та без його (представника) участі.

Представник відповідача - Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій просить справу слухати у їх відсутності та проти позову не заперечує.

Представник третьої особи - завідувач Мостиської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, проте надіслав заяву-повідомлення №01-16/954 та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №54425330 від 10.12.2018р., з яких вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_1 Федини Василівни, яка померла 03.06.2009р., в нотаріальній конторі не заводилася. Просив слухати дану справу у його (представника) відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Судом встановлено, що 03.06.2009 року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_1 Федини Василівни.

До складу даної спадщини входить право власності на земельну ділянку площею 0,73992 га, кадастровий номер земельної ділянки - 4622482000:16:000:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ № 027439, виданого 13.08.2004 року.

Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_1 Федина Василівна за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_1 Федини Василівни та у відповідності до вимог ст.1261 ЦК України - спадкоємцем першої черги спадкування за законом спадщини, що відкрилась внаслідок його смерті.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема довідки, виданої виконавчим комітетом Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, за № 857 від 15.07.2016 року ОСОБА_1 Федина Василівна, яка померла 03.06.2009 року, на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На час смерті ОСОБА_3 разом з нею за вказаною адресою постійно проживав її син ОСОБА_1.

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, ОСОБА_1 не заявив про відмову від даної спадщини.

Тобто, в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_3

З повідомлення Мостиської державної нотаріальної контори від 11.12.2018р. №01-16/954 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 10.12.2018р. №54425330 вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 Федини Василівни, яка померла 03.06.2009р., спадкова справа не заводилася.

Інших спадкоємців першої черги спадкування за законом, окрім позивача ОСОБА_1, які б претендували на спадщину спадкодавця ОСОБА_3 і прийняли таку, судом не встановлено.

В той же час, через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв'язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3; копією Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,73992 га, серії ЛВ №027439, виданого 13.08.2004 року; листом-повідомленням з Мостиської державної нотаріальної контори від 11.12.2018р. №01-16/954; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 10.12.2018р. №54425330; копіями паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1, позивача по справі; копією відповіді №1133/06-32 Мостиського районного відділу ДРАЦСу Головного управління юстиції у Львівській області від 01.11.2018р. про наявність актового запису про народження ОСОБА_1 (позивача); довідками, виданими виконавчим комітетом Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області за №856 від 15.07.2016 року та за №857 від 15.07.2016 року; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Оскільки у зв'язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивача на спірне майно (земельну ділянку) не може бути вирішено в позасудовому порядку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за ним (позивачем) права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст.ст.81, 131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Пленум Верховного Суду України в Постанові 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі роз'яснив, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси (ч.1 ст.3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або попорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3; він у передбачений законом спосіб (строк і порядок) прийняв дану спадщину; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить зазначена земельна ділянка; право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку було посвідчене Державним актом, виданим і зареєстрованим у встановленому законом порядку, однак оригінал такого втрачено, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за ним права власності на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері (спадкодавця) ОСОБА_1 Федини Василівни, яка померла 03.06.2009 року.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 200 ч.3, 206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку площею 0,73992 га (кадастровий номер земельної ділянки 4622482000:16:000:0014) на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №027439 від 13.08.2004р., зареєстрованого за №01:04:454:02431.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач - Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: с.Вовчищовичі, вул.Центральна, 12-а Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04371673.

Третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.

Суддя Ю.В.Кічак

Рішення набрало законної сили ___

Суддя Ю.В.Кічак