Постанова

від 12.03.2019 по справі 387/726/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року м. Кропивницький

справа № 387/726/18

провадження № 22-ц/4809/539/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання: Тимошенко Т.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Згода ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Згода , від імені якої діє представник - адвокат Булахов Віктор Дмитрович, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області (суддя Цоток В. В.) від 18 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

22 серпня 2018 року ОСОБА_4, від імені якого діє представник - Мелєзгінов Ю.В. звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Згода (далі за текстом - ТОВ Згода ) про визнання недійсною додаткової угоди від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладеної між ОСОБА_4 та ТОВ Згода .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 призначеної для сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6, 9246 га, яка знаходиться на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. У червні 2018 року позивач дізнався про існування додаткової угоди від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладеної від його імені з ТОВ Згода . Він вважає, що вказана додаткова угода не відповідає вимогам приписам ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки позивач її не підписував,нікого не уповноважував на підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та наміру укладати додаткову угоду з відповідачем не мав.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2018 року визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладену 17 січня 2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ Згода , право оренди на підставі якої зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7 лютого 2018 року за №24728037.

Суд першої інстанції встановив, що підпис від імені ОСОБА_4 в додатковій угоді до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладеній 17 січня 2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ Згода , вчинений не позивачем, а іншою особою. На цій підставі суд вважав доведеним позивачем факт укладення додаткової угоди всупереч його волі.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Відповідач, від імені якого діє представник - адвокат Булахов В. Д., подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовав норми матеріального і процесуального права. Суд необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи так, як висновок експерта Шкарівської Н.І. від 23 листопада 2018 року №20264/20265/18-32 виконаний з порушенням вимог Інструкції щодо часу виконання наданих експерту вільних зразків підпису позивача та їх кількості. Для проведення експертного дослідження судом було надано вільні зразки підпису ОСОБА_4 менше ніж на п'ятнадцяти документах. Умовно-вільні зразки підпису взагалі не надавалися. У зв'язку з цим висновок експерта викликає сумніви у його правильності. Позивачем не надано до суду інших доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги.

Узагальнені доводи і заперечення позивача на апеляційну каргу

Представник позивача - адвокат Мелєзгінов Ю.В. подав відзив на апеляційну скаргу у якому висловлено власну оцінку доводам і вимогам апеляційної скарги, які він вважає безпідставними. Натомість, рішення суду є законним і обґрунтованим.

Позиції сторін у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Булахов В. Д. підтримав апеляційну скаргу.

Позивач повідомлений належним чином про час, дату і місце розгляду справи, але особисто в судове засідання не з'явився.

Представник позивача - адвокат Мелєзгінов Ю.В. заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених ним у відзиві на апеляційну скаргу.

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 011792, виданого Марківською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області від 28 лютого 2001 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6,9246 гектара, яка розташована на території Марківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (а. с. 11, 13).

31 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ Згода укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки. Договір зареєстрований у КРФ ДП ЦДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 вересня 2008 року за №040836900033. За його умовами ОСОБА_4 надав ТОВ Згода в строкове платне користування строком на 10 років належну йому земельну ділянку.

17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, зареєстрованого Добровеличківському відділі земельних ресурсів, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 9 вересня 2008 року за №040836900033, укладено додаткову угоду між ОСОБА_4 та ТОВ Згода .

Згідно її умов сторони досягли згоди про продовження строку дії договору оренди до 08 вересня 2028 року та збільшення розміру орендної плати до 4,5 % від нормативної грошової оцінки. На підставі цієї додаткової угоди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 7 лютого 2018 року за №24728037 інше речове право - право оренди земельної ділянки за ТОВ Згода (а.с. 13).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України).

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Письмова форма договору є виявом волі сторін на укладення договору та підтвердженням досягнутої домовленості щодо його умов.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

На укладений договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути спростована в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач являється власником земельної ділянки призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - об'єкта оренди.

Право вчиняти щодо майна будь-які дії, які не суперечать закону, належить власнику (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 31 грудня 2007 року між ОСОБА_4 і ТОВ Згода укладено договір оренди землі строком на 10 років, за умовами якого позивач передав належну йому на праві власності земельну ділянку площею 6,9246 га в оренду відповідачу. Державну реєстрацію договору здійснено 9 вересня 2008 року.

Дійсність цього договору у судовому порядку сторонами не оспорюється.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України Про оренду землі ).

У даній справі позивач оспорює дійсність додаткової угоди від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, якою договір було викладено у новій редакції.

Зокрема, за змістом цієї додаткової угоди договір укладено на період з 9 вересня 2008 до 8 вересня 2028 року (п. 3.1. додаткової угоди), що на 10 років довше, порівняно з первісними умовами договору.

Позивач посилався на те, що цю додаткову угоду він не укладав і її текст не підписував, інших осіб на вчинення такого правочину від його імені не уповноважував.

Цивільне судочинство базується, зокрема, на принципі змагальності сторін, відповідно до якого часники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій . Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 3 ст. 2, ст. 12, ст. 81 ЦПК України).

Водночас на суд покладається обов'язок оцінки доказів за правилами, передбаченими ст. 89 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до п. 1.1. розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи. На вирішення експертизи суд поставив питання: ОСОБА_4 чи іншою особою виконані підписи в графі Орендодавець в додатковій угоді від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, зареєстрованого у КРФ ДП ЦДЗК 9 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Згода , право оренди на підставі якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7 лютого 2018 року за №24728037 .

На експертизу суд надав оригінал спірної додаткової угоди від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладеної між ОСОБА_4 і ТОВ Згода на якій міститься об'єкт дослідження - підпис орендодавця ОСОБА_4, а також порівняльні зразки: вільні та експериментальні зразки підпису ОСОБА_4

Згідно висновку експерта № 20264/20265/18-32 від 23 листопада 2018 року, складеного судовим експертом відділу почеркознавчих досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шкарівською Н.І., яка має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-почеркознавчої експертизи за експертною спеціальністю 1.1. Дослідження почерку і підписів (свідоцтво №588-17 від 29 травня 2017 року, видане ЕКК НКДІСЕ, дійсне до 29 травня 2022 року), Дослідження реквізитів документів (свідоцтво №696-17 від 21 грудня 2017 року, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 21 грудня 2022 року) та стаж експертної роботи з 2017 року, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову від виконання покладених обов'язків без поважних причин (ст. ст. 384, 385 КК України), досліджуваний підпис, розташований в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ в додатковій угоді від 17 січня 2017 року до договору оренди землі від 31 грудня 2007 року, укладеній між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Згода , виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4.

При порівняні об'єкта дослідження з порівняльними зразками підпису ОСОБА_4 експерт встановив розбіжності за загальними та окремими ознаками. При цьому експерт прийшов до висновку, що встановлені ним розбіжні ознаки стійкі, суттєві та у своїй сукупності є достатніми для висновку про те, що досліджуваний підпис виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Суд відхиляє доводи відповідача, у яких він з посиланням на положення розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5) стверджує про використання під час експертного дослідження вільних зразків підпису позивача, які виконані на документах, що не відповідають досліджуваному об'єкту, а їх кількість є недостатньою.

Матеріалами справи підтверджується, що для проведення експертизи судом надано експерту відібрані експериментальні зразки підпису позивача у достатній кількості, а також вільні зразки підпису позивача на 5-ти аркушах.

За клопотанням експерта суд додатково надав йому вільні зразки підпису позивача на 9 аркушах, тобто всього вільних зразків підпису на 14 аркушах.

Додаткових клопотань експертом не заявлялося.

Положення п. 1.6., п. 1.8. Розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу від 26 грудня 2012 року № 1950/5) в частині кількості порівняльних зразків підпису вказують на бажану їх кількість , що не дає підстав вважати неможливим проведення дослідження у випадку, якщо вона є меншою або більшою.

В таких випадках рішення про достатність порівняльних зразків для проведення дослідження і надання висновку приймає експерт.

Те саме стосується і відповідності вільних зразків об'єкту дослідження за часом виконання, за видом матеріалів письма, за формою документа, за його змістом та цільовим призначенням - по змозі (п. 1.5 Науково-методичних рекомендацій).

В даному випадку експерт вважав достатніми за кількістю та якістю порівняльних зразків підпису для проведення експертного дослідження та надання категоричного висновку, що не суперечить використаним експертом інформаційним джерелам.

Доказів того, що висновок експертизи є недостатньо обґрунтованим, що він суперечить іншим матеріалам справи, викликає сумніви в його правильності, або що при призначенні та проведенні експертизи істотно порушено процесуальні норми, які регламентують порядок її призначення та проведення, суду не надано.

Отже, на основі спеціальних знань та наданих судом об'єктів дослідження і матеріалів, експертом встановлено та надано категоричний негативний висновок, що підпис в оспорюваній додатковій угоді до договору оренди землі виконаний не позивачем, а іншою особою.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку висновку експерта з огляду на таке: при призначенні та проведенні експертизи було додержано вимоги законодавства; обставин, які виключали участь експерта у справі не встановлено; експерт є компетентним; експертні дослідження здійснені в межах повноважень експерта; кількість і якість наданих об'єктів дослідження виявилася достатньою для надання категоричного висновку; експерт надав повну відповідь на поставлене питання; дослідницька частина висновку узгоджується з підсумковим висновком експертизи; висновок є обґрунтованими та не суперечить іншим доказам у справі та фактичним даним.

Відповідач доказів на спростування цієї обставини не надав.

Таким чином суд першої інстанції надав правильну оцінку доказам, правильно і повно встановив обставини, що мають значення для справи.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов правильного висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення з відповідачем оспорюваного правочину та зміну раніше визначених основним договором умов оренди, а тому суд обґрунтовано визнав оспорювань позивачем додаткову угоди недійсною з передбачених ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦПК України підстав.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргумент апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Про судові витрати

У зв'язку відхиленням апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені відповідачем витрати на сплату судового збору при поданні до суду апеляційної скарги покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Згода без задоволення, а рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 22 березня 2019 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: А.М. Головань

С.І. Мурашко