Постанова

від 12.03.2019 по справі 909/629/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. Справа №909/629/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_2- адвокат;

від відповідача : ОСОБА_3-адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВІТА КОНСТРАКШН" б/н від 28.11.2018 (Вх № ЗАГС 01-05/1410/18 від 05.12.2018)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2018 (суддя О.В.Малєєва, повний текст рішення складено 09.11.2018, м. Івано-Франківськ)

у справі №909/629/18

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВІТА КОНСТРАКШН", м.Яремче Івано-Франківської області;

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Трейд-Інвест ІФ", м.Івано-Франківськ;

про стягнення заборгованості за договором поставки від 10.09.2015 №26-15 в розмірі 4 525 682,92 грн., з яких 3 235 489, 70 грн. - основний борг, 1 111 581, 63 грн. - інфляційні втрати, 179 611, 59 грн. - 3% річних,

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява ТОВ "ВІТА КОНСТРАКШН" про стягнення заборгованості за договором поставки від 10.09.2015 №26-15 в розмірі (з врахуванням збільшення розміру позовних вимог) 4 526 682,92 грн., з яких 3 235 489, 70 грн. - основний борг, 1 111 581,63 грн. - інфляційні втрати, 179 611,59 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2018 у справі №909/629/18 в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВІТА КОНСТРАКШН" до ТОВ "Трейд-Інвест ІФ" про стягнення заборгованості за договором поставки від 10.09.2015 №26-15 в розмірі 4 525 682,92 грн., з яких 3 235 489, 70 грн. - основний борг, 1 111 581, 63 грн. - інфляційні втрати, 179 611, 59 грн. - 3% річних відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивач не довів факту передачі відповідачу товару, у останнього не виник обов'язок його оплати, відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 235 489, 70 грн. З огляду на викладене відповідач вважається таким, що не допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому не належать до стягнення інфляційні втрати та 3% річних.

ТОВ "ВІТА КОНСТРАКШН" подано апеляційну скаргу б/н від 28.11.2018, в якій просить скасувати рішення суду у даній справі і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не у повному обсязі з ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неповно досліджено докази, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що за поставлені згідно договору будівельні матеріали відповідачем сплачено 9 500 000,00грн. Судом не враховано, що у всіх платіжних дорученнях у графі призначення платежу зазначено: оплата згідно договору поставки №26-15 від 10.09.2015. Залишок заборгованості за оплату поставлених будівельних матеріалів становить 3 235 489,70грн., що є свідченням того, що відповідач отримав належним чином будівельні матеріали.

Також, скаржник зазначає, що судом не надано належної оцінки інформативному листу Головного управління ДФС у Івано-Франківській області ДФС України №3728/7109-19-12-01-17 віл 30.08.2018, яким встановлено, що згідно поданої звітності ПП Трейд-ІнвестІФ з податку на додану вартість за період з вересня по листопад 2015 відображено у складі податкового кредиту придбання товарів / послуг від позивача на загальну суму 21 946 259,30грн.

Окрім того, скаржник зазначає, що всі документи, надані позивачем в судовому засіданні, завірені ОСОБА_5, підпис котрого посвідчений як уповноваженої особи представника відповідача печаткою підприємства.

Також, скаржник зазначає, що відповідачем не було заявлено жодних претензій до позивача з питань отримання будівельних матеріалів неналежної якості та/або у недостатній кількості, що також свідчить про те, що будівельні матеріали були належним чином поставлені скаржником.

ТОВ "Трейд-Інвест ІФ" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що суд з огляду на умови договору поставки №26-15 за відсутності товаро - транспортних накладних, зокрема і по спірних видаткових накладних №320 від 29.10.2015 та №579 від 27.11.2015 та відсутності довіреностей на отримання товару, прийшов до висновку про недоведеність позивачем факту отримання відповідачем товару уповноваженою особою згідно договірного порядку здійснення поставок на будівельний майданчик автомобільна дорога державного значення Н-09 Мукачеве-Львів на ділянці км 346+123- км 347+223.

Представники сторін в судовому засіданні 12.03.2019 виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги,

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ "ВІТА КОНСТРАКШН", як постачальником, та ПП "Трейд-Інвест ІФ", як покупцем, укладено договір поставки від 10.09.2015 №26-15, відповідно до умов якого сторони узгодили, що постачальник на умовах договору зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість будівельних матеріалів відповідно до ціни за одиницю товару, зазначену у специфікації (додаток №1 до даного договору) та в кількості відповідно до заявок покупця, або оплатити вартість будівельних матеріалів, вказану у видатковій накладній на такий товар (п. 1.1 договору).

Одиниці виміру, ціна товару за одиницю, його асортимент визначаються в залежності від домовленості сторін наступним чином: 1) в специфікації до цього договору (надалі іменується специфікація ) або 2) у видаткових накладних на такий товар (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору поставки від 10.09.2015 №26-15 сторони домовились, що умови даного договору розповсюджуються на поставку кожної партії товару. Під партією розуміють асортимент і кількість товару, який вказаний в одній видатковій або товарно-транспортній накладній, оформленій в порядку виконання цього договору..

Постачальник здійснює поставку товару, що є предметом даного договору на підставі заявок покупця (в усній чи письмовій формі) на будівельний майданчик покупця а саме: автомобільна дорога державного значення Н-09 Мукачеве-Львів на ділянці км 346+123- км 347+223. При цьому транспортні і будь-які інші витрати, пов'язані з поставкою товару на будівельний майданчик включені у його вартість і додатковій оплаті не підлягають (п. 4.1договору).

Заявка покупця надається постачальнику в письмовому вигляді або в телефонному режимі. Відсутність письмової заявки покупця не означає відсутність замовлення партії товару, якщо останнє надане усно. Підтвердженням факту здійснення покупцем усної заявки на поставку товару є підписана покупцем видаткова накладна або товаро-транспортна накладна (п. 4.2 договору).

Згідно з п.5.1 договору поставки від 10.09.2015 №26-15 моментом поставки товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній. Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін (п. 5.4 договору).

Представник покупця зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей, складену відповідно до вимог чинного законодавства України, із переліком товару, який підлягає передачі (п. 5.4.1 договору).

Відповідно до п.5.5 договору поставки від 10.09.2015 №26-15 за результатами приймання-передачі партії товару сторони підписують видаткову накладну.

Оплата здійснюється згідно отриманого товару (п. 6.2.1 договору).

Покупець при укладенні цього договору має право сплатити постачальникові передплату за товар в будь-якому розмірі (п. 6.2.2 договору).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із специфікацією від 10.09.2015 №1 до договору сторони погодили поставку в кількості, визначеній для вказаної ділянки автомобільної дороги, такого товару:

- суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний) (дорожні) (аеродромні), що застосовуються у верхніх шарах покриттів, дрібнозернисті, тип Б, марка 2; одиниця виміру 1 т, вартість за одиницю виміру 1 474,00 грн. (в т. ч. ПДВ),

- суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон пористий) (дорожні) (аеродромні), що застосовуються у нижніх шарах покриттів, дрібнозернисті, марка 2; одиниця виміру 1 т, вартість за одиницю виміру 1384,00 грн. (в т. ч. ПДВ).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, на підтвердження поставки товару за договором на загальну суму 12 735 489,70 грн., позивачем надано такі накладні:

- №136 від 18.09.2015 на суму 2 710 302,10 грн.,

- №216 від 30.09.2015 на суму 5 677 582,71 грн.,

- №567 від 29.10.2015 на суму 455 447,22 грн.,

- №320 від 29.10.2015 на суму 124 255,09 грн.,

- №579 від 27.11.2015 на суму 3 767 902,58 грн.

Відповідач здійснив оплату товару згідно з договором на загальну суму 9 500 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 06.11.2015 №359 на суму 1 000 000,00 грн., від 12.11.2015 №366 на суму 2 500 000,00 грн., від 13.11.2015 №369 на суму 2 000 000, 00 грн., від 10.02.2015 №418 на суму 4 000 000,00 грн., та визнається сторонами.

Спірною є поставка товару по накладних від 29.10.2015 №320 на суму 124 255,09 грн. та від 27.11.2015 №579 на суму 3 767 902,58 грн., в яких відображено поставку товару ТОВ "ВІТА КОНСТРАКШН" ПП "Трейд-Інвест ІФ" через ОСОБА_5, підпис якого посвідчений печаткою відповідача (том І а.с.272-273).

У накладній від 29.10.2015 №320 вказано про поставку товару:

бітум нафтовий дорожній - кількість 12,402 т, ціна 8 349,1300 грн., сума 103 545,91 грн., ПДВ 20 709,18 грн., разом з ПДВ - 124 255,09 грн.

В накладній від 27.11.2015 №579 вказано про поставку товару:

- бітум нафтовий дорожній, кількість 7,467 т, ціна 8 349, 1336 грн., сума 62 346, 32 грн.,

- асфальтобетон д/з пористий, кількість 1028,180 т, ціна 1153,3333 грн., сума 1 185 834,27 грн.,

- асфальтобетон д/з щільний, кількість 1540,085 т, ціна 1228,3333 грн., сума 1 891 738,23 грн.,

всього на суму 3 139 918,82, ПДВ - 627 983,76 грн., разом з ПДВ 3 767 902,58 грн.

Довіреності на отримання зазначеного товару ОСОБА_5 відсутні, товарно-транспортні накладні не оформлені.

З товарно-транспортних накладних, поданих позивачем, підтверджують поставку емульсії в пункт розвантаження на будівельний майданчик Мукачеве-Львів товарно-транспортні накладні за №13/10, 13/1, 12/10, 12/1, 10/10, 10/1, 9/10, 9/1 (том І а.с.22-31).

Зазначені обставини в ході розгляду справи в суді першої інстанції визнані сторонами та відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доведенню.

Інші товарно-транспортні накладні, які знаходять в матеріалах справи, на перевезення щебеню та цементу не стосуються обставин справи, оскільки не підтверджують поставку будматеріалів на вищезазначений будівельний майданчик та не входять в предмет доказування, тобто є неналежними доказами (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного договір, укладений між позивачем і відповідачем, є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як передбачено ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (надалі - Положення), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (п. 2.5 Положення).

Відповідно до наведених вимог законодавства пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін, а представник покупця зобов язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей, складену відповідно до вимог законодавства України із переліком товару, який підлягає передачі.

Отже, враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірні накладні від 29.10.2015 №320 на суму 124 255,09 грн. та від 27.11.2015 №579 на суму 3 767 902,58 грн. не підтверджують факту отримання товару уповноваженою особою відповідача на виконання умов договору.

Окрім того, судова колегія зазначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до п.6.2.1 договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється згідно отриманого товару

В ході розгляду справи представник відповідача пояснила, що оплата товару проводилась без вказівки і без врахування конкретних поставок з можливістю попередньої оплати, що передбачено п.4.2.12 договору поставки..

З огляду на наведене, посилання скаржника на те, що оплата відповідачем 9 500 000,00грн. при залишку 3 235 489,70грн., в т.ч. по видатковій накладній у розмірі 656 667,97грн. є доказом отримання будівельних матеріалів не береться судовою колегією до уваги, оскільки відсутні посилання на документи, які б підтверджували фактичну поставку конкретного товару за який, на думку позивача, здійснювалась оплата.

Подані позивачем на підтвердження поставки товару за договором на загальну суму 12 735 489,70 грн., накладні:

- №136 від 18.09.2015 на суму 2 710 302,10 грн.,

- №216 від 30.09.2015 на суму 5 677 582,71 грн.,

- №567 від 29.10.2015 на суму 455 447,22 грн.,

- №320 від 29.10.2015 на суму 124 255,09 грн.,

- №579 від 27.11.2015 на суму 3 767 902,58 грн.

не дозволяють встановити, по якій із вказаних накладних здійснювалась оплата товару.

Щодо посилання скаржника на те, що судом не надано належної оцінки документам податкового обліку, судова колегія зазначає, що документи податкового обліку оформляються відповідно до норм Податкового кодексу України, застосовуються у сфері справляння податків і зборів і за даними податкового обліку не є можливим встановити реальний факт здійснення поставок будівельних матеріалів саме по спірних накладних.

Окрім того, показання свідка ОСОБА_5, викладені у заяві від 17.10.2018 також не беруться судовою колегією до уваги, оскільки дана заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 88 ГПК України, позивачем не подано доказів того, що ОСОБА_5 є представником сторони у справі.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач не довів факту передачі відповідачу товару, у останнього не виник обов'язок його оплати. А тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 3 235 489, 70 грн.

Положення ст. 625 ЦК України застосовуються до боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на те, що у відповідача не виник обов'язок оплати товару, він вважається таким, що не допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому не належать до стягнення інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту належного виконання зобов'язань щодо поставки продукції згідно договору поставки №26-15 від 10.09.2015.

З огляду на викладене, судова колегія оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінивши їх у сукупності, за відсутності товарно-транспорних накладних, довіреностей на отримання товару, прийшов до висновку, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем товару уповноваженою особою згідно умов договору щодо здійснення поставок на будівельний майданчик - автомобільну дорогу державного значення Н-09 Мукачеве-Львів на ділянці км 346+123- км 347+223.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача є не обгрунтовані належними та достатніми доказами та не підлягають задоволенню.

Відповідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та у відповідності до норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273. 275, 276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2018 у справі №909/629/18 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ВІТА КОНСТРАКШН" б/н від 28.11.2018 (Вх № ЗАГС 01-05/1410/18 від 05.12.2018) без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287 , 288 ГПК України .

Повний текст постанови складено 22.03.2019.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин.А. В.