Постанова

від 14.03.2019 по справі 911/3577/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2019 р. Справа№ 911/3577/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 14.03.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"

на рішення господарського Київської області

від 28.02.2018 (повний текст рішення складено 05.03.2018)

у справі №911/3577/17 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест"

третя особа-1: Міністерство екології та природних ресурсів України;

третя особа-2: Національний природний парк "Голосіївський"

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,15 га за кадастровим номером НОМЕР_2 вартістю 93711,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що спірне майно - земельна ділянка, площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 вибула із володіння держави поза її волею, що встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.07.2014, а відтак набуття відповідачем на підставі акту прийому-передачі №1 від 30.12.2015 нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", у власність спірної земельної ділянки здійснено з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим прокурор, в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, просить суд витребувати з незаконного володіння ТОВ "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку, площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, прокурор, звертаючись з позовом у даній справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, посилається на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та обґрунтовує порушення інтересів держави тим, що Кабінет Міністрів України, як орган державної влади, уповноважений державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення не звернувся до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України у зв'язку з чим вказана бездіяльність, на думку прокурора, дає підстави для представництва останнім інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.02.2018 позов задоволено повністю. Вирішено витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_2 вартістю 93711 (дев'яносто три тисячі сімсот одинадцять) грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на користь прокуратури Київської області (м. Київ, бул. Л. Українки, 27/2) судовий збір в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. за наступними реквізитами: отримувач - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України в м. Києві; МФО - 820172, рахунок отримувача - 35216008015641.

Суд виходив з того, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, а тому дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_2 та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/3577/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив питання наявності повноважень прокурора для звернення з відповідним позовом до суду, посилаючись на невідповідність кількості підготовлених для подання та кількості погоджених Генеральною прокуратурою України позовних заяв, спрямованих на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України. Скаржник вважає, що вказане рішення було ухвалено без урахування всіх обставин, у зв'язку з чим висновки про межі спірної земельної ділянки є помилковими, посилаючись на те, що на підставі указів президії Верховної Ради Української РСР від 11.02.1941, від 30.12.1962 та від 04.01.1965 селище Коцюбинське підпорядковувалося Ірпінській міській раді і межі встановлювалися саме в межах Ірпінської міськради. Також скаржник посилається на рішення виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 28.10.1968 №791, яким було затверджено адміністративні межі Ірпінської міської ради. На думку скаржника висновок суду першої інстанції щодо неправомірної передачі земельної ділянки є помилковим, оскільки вилученню і передачі спірної земельної ділянки передувало погодження такого вилучення з боку органів державної влади. Скаржник зазначає, що належних доказів розташування спірної земельної ділянки на землях природно-заповідного фонду немає, а тому твердження прокурора про те, що в силу ст. ст. 122, 149 Земельного кодексу України право розпоряджатися спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України є необґрунтованим.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, скаржник також подав заяву про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 14.07.2014 у справі №367/3060/13-ц встановлено, що прокурор скористався правом звернення до суду згідно з положенням п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", яким встановлено, що позов про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подана протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, тобто прокурор міг звернутися з даним позовом до суду до 15.01.2015, а звернувся лише в 2017. При цьому скаржник зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим не зміг надати свої доводи та докази та подати заяву про застосування строків позовної давності.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Куксова В.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" про поновлення строку для подання апеляційної скарги; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" строк подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на рішення господарського суду Київської області від 28.03.2018 у справі №911/3577/17; зупинено дію рішення господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/3577/17.

У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на рішення господарського суду Київської області від 28.03.2018 у справі №911/3577/17; призначено справу до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 розгляд справи відкладено.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 зупинено апеляційне провадження у справі №911/3577/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №907/50/16.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/3577/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 26.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" на рішення господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/3577/17 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.; справу №911/3577/17 залишено в стані зупинення провадження; зобов'язано сторін повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №907/50/16, що розглядається Великою Палатою Верховного Суду.

02.01.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від прокуратури Київської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у якому перший заступник прокурора Київської області зазначає, що обставини, які зумовили зупинення апеляційного провадження у справі №911/3577/17 відпали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №911/3577/17; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2019.

В поясненнях щодо апеляційної скарги третя особа-1 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

11.02.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач звертає увагу на пропуск строку позовної давності у даній справі; практику Верховного Суду, зокрема, у справах №907/50/16 від 20.11.2018, №362/44/17 (провадження №14-183цс18) від 17.10.2018№359/2012/15-ц (провадження №14-101цс18) від 30.05.2018.

Також до вказаних пояснень додано додаткові докази, проте в порушення положень ст.269 ГПК України, відповідачем не обґрунтовано неможливості їх подання суду першої інстанції, що об'єктивно не залежали від нього, у зв'язку з чим вказані докази не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

12.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість забезпечення явки уповноваженого представника Кабінету Міністрів України в судове засідання у зв'язку з великою завантаженістю. Також в клопотанні зазначено про те, що позивач заперечує проти апеляційної скарги ТОВ "Грінінвест"; звертає увагу на те, що Верховним Судом переглянуто аналогічні справи №911/3312/17, №911/3447/17, №911/3455/17.

12.02.2019 через канцелярію суду від прокуратури Київської області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанов Верховного Суду від 29.01.2019 у справах №№911/3455/17, 911/3570/17, 911/3572/17, 911/3447/17, 911/3312/17 з метою забезпечення єдності судової практики у аналогічних правовідносинах.

12.02.2019 через канцелярію суду від Національного природного парку "Голосіївський" надійшла заява вих.№107/2-01 від 11.02.2019, в якій останній просить прийняти до уваги правову позицію Міністерства екології та природних ресурсів України, викладену в письмових поясненнях від 28.01.2019 №88/11-19, яку НПП "Голосіївський" підтримує в повному обсязі; просить апеляційну скаргу ТОВ "Грінінвест" на рішення господарського суду Київської області від 28.02.2018 залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/3577/17 - без змін. Також третя особа-2 просить здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 розгляд справи відкладено на 14.03.2019.

В судове засідання апеляційної інстанції 14.03.2019 представники третіх осіб не з'явились.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників третіх осіб.

14.03.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про долучення додаткових доказів.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що лист ПАТ Укрпошта , копію якого він просить долучити до матеріалів справи, датований 20.07.2018, докази надсилання вказаної копії листа іншим учасникам справи - описи вкладення у цінні листи на ім'я Національного природного парку "Голосіївський", Міністерства екології та природних ресурсів України, прокуратури Київської області, Кабінету Міністрів України (копії яких відповідач також просить долучити до матеріалів справи) датовані 19.12.2018. Натомість відповідачем не надано обґрунтувань неможливості їх подання протягом тривалого часу, а тому додаткові докази не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області 25 сесії п'ятого скликання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" від 25.12.2008 №2099/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_4; передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га громадянину ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення селищної ради, ОСОБА_4 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №938 від 07.10.2009 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_2, придбав ОСОБА_5, про що на державному акті на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності.

Як зазначено в п.1.3, п.1.4 договору, відповідно до відомостей, викладених у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданому відділом земельних ресурсіву місті Ірпені Київської області 04.03.2009 за №717, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 77214,38 грн.; відповідно до відомостей, викладених у витязі зі звіту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки від 04.02.2009, виданому Приватним підприємством "Експерт-Land" 04.02.2009, ринкова вартість відчужуваної земельної ділянки становить 49890 грн.

Відповідно до п.2.1 договору, продаж земельної ділянки вчинено за 77214,38 грн.

Як вбачається з протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Грінінвест" №1 від 28.12.2015 та акту прийому-передачі нерухомого майна як внеску до статутного капіталу №1 від 30.12.2015 ОСОБА_5 передано належну йому земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ "Грінінвест", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.08.2016 за №30743380 внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 за ТОВ "Грінінвест".

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14.07.2014 у справі №367/3592/13-ц визнано недійсними рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 №2099/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5 та вирішено скасувати державну реєстрацію даного державного акту.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що на момент прийняття Коцюбинською селищною радою Київської області рішення межі смт Коцюбинське у передбаченому законом порядку не були визначені та встановлені. Коцюбинська селищна рада, приймаючи спірне рішення, не надала належної оцінки обставинам місця розташування спірної земельної ділянки в межах чи за межами селища, тому спірне рішення не відповідає вимогам земельного законодавства.

Даних про оскарження вказаного рішення Єдиний державний реєстр судових рішень не містить (http://www.reyestr.court.gov.ua/; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40137223). Доказів оскарження учасниками даної справи не надано.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, неправомірність передачі у власність земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером НОМЕР_2, встановлено судом та є доведеним.

У позовній заяві прокурор зазначає, що на даний час спірна земельна ділянка розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а саме - національного природного парку "Голосіївський". Вказане також підтверджено Міністерством екології та природних ресурсів України у наданих суду письмових поясненнях.

Указом Президента України від 01.05.2014 №446/2014 "Про зміну меж національного природного парку "Голосіївський" змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", що включаються до складу національного природного парку "Голосіївський" без вилучення у землекористувача.

Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП "Святошинське лісопаркове господарство", в тому числі його кварталів 100, 101, 110,111,113, 116,117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва.

Згідно інформації управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 10.12.2014 №01-04/2215 щодо нанесення на картографічні матеріали Національного природного парку "Голосіївський" спірних земельних ділянок, виділених Коцюбинською селищною радою та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області №А53/180 від 18.03.2015, спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинського-Біличанської філії НПП "Голосіївський" попереднього функціонального зонування попадає у 101 квартал.

Так, прокурор, вважаючи, що на момент вирішення спору, в силу приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України, право розпорядження спірною земельною ділянкою віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, оскільки вона розташована на землях природно-заповідного фонду, які віднесено до природоохоронного призначення звернувся до господарського суду з даним позовом.

Виходячи зі змісту статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 116 Конституції України наділено Кабінет Міністрів України повноваженням здійснювати управління державною власністю відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено поняття управління об'єктами державної власності, згідно з якою це - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 3 цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила ч. ст. 388 Цивільного кодексу України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частина третя цієї ж статті передбачає самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Норма ст. 388 Цивільного кодексу України передбачає можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння).

На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно останній повинен надати суду відповідні докази.

Отже, можливість витребування майна за віндикаційним позовом залежить від того, є набувач майна добросовісним чи недобросовісним та від того, чи придбане майно набувачем відплатно чи безвідплатно.

Набувач майна визнається добросовісним, якщо він не знав і не міг знати про те, що особа, яка відчужила йому майно, не мала на це права.

У свою чергу, набувач, який, придбаваючи майно, знав або міг знати, що особа, яка здійснила відчуження майна, не мала на це права, визнається недобросовісним набувачем, наприклад, особа придбала майно у особи, яка не мала права його відчужувати. У недобросовісного набувача майно може бути витребувано у будь-якому разі.

Можливість витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, чи набуто ним майно відплатно або безвідплатно.

Майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, може бути витребувано у всіх випадках.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №925/740/17.

Як встановлено вище, товариство "Грінінвест" набуло спірну земельну ділянку шляхом передачі її ОСОБА_5 до статутного капіталу товариства. Тобто відповідач набув спірну земельну ділянку безоплатно. Доказів протилежного матеріали справи не містять, сторонами не надано.

Крім того, Ірпінським міським судом Київської області у справі №367/3060/13-ц встановлено незаконність рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 №2099/25-5 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1" та визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,15 га кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_5 та вирішено скасувати державну реєстрацію даного державного акту.

Тобто, матеріалами справи підтверджується неправомірність виділення спірної земельної ділянки, що, відповідно, свідчить про набуття у власність майна першим володільцем із порушенням законодавства.

Крім того, як вбачається з листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдерліспроект" від 08.10.2014 №331 (а.с. 39 - 40), спірна територія є лісами з радянських часів, а на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 №673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 №1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке увійшло до складу управління земельної зони м. Києва, загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2715 від 17.12.2001 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 №59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд" на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації "Київзеленбуд"; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство". Лісовпорядні роботи проводились в 1945-56, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Однак, при зміні назв юридичних осіб рішення про зміну цільового призначення земель не приймалося.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на не встановлення адміністративних меж смт Коцюбинське, територія якого, на думку скаржника, входить до адміністративних меж міста Ірпінь, оскільки матеріалами справи підтверджується належність спірної земельної ділянки до лісового фонду, цільове призначення якої не змінювалося.

Наведе також підтверджує правомірність звернення прокуратури з позовом саме на захист інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, який з 08.04.2012 на підставі ст. 122, 149 ЗК України від імені держави здійснює розпорядження землями лісогосподарського призначення незалежно від розміру їх площі та через одночасне знаходження спірної земельної ділянки на території об'єкта природно-заповідного фонду України - НПП "Голосіївський".

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду у справі №911/3570/17 від 29.01.2019, №911/3455/17 від 29.01.2019, №911/3572/17, №911/3447/17 від 29.01.2019, №911/3312/17 від 29.01.2019.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент передання спірної земельної ділянки ОСОБА_5 до статутного капіталу товариства "Грінінвест" (в грудні 2015 року) вже було ухвалено рішення Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/3592/13-ц про незаконність передачі спірної земельної ділянки (14.07.2014), учасником якої, також, був ОСОБА_5, а тому відповідач не був позбавлений можливості перевірити правомірність та законність титулу володільця у ОСОБА_5 на момент передачі ділянки.

Суд апеляційної інстанції вважає, що у разі, якщо відчуження майна мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. При цьому чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження.

Матеріалами справи підтверджується наявність підстав для витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача, у відповідності до положень ст. 388 зазначеного Кодексу, оскільки набуте першим володільцем спірне майно було здійснено з порушенням вимог закону; передано такий титул останньому володільцю (відповідачу) безоплатно; не момент передачі спірного майна право власності ОСОБА_5 (особа, що передавала право) було скасовано, жодним чином не свідчить про правомірність виникнення права власності у ТОВ "Грінінвест".

Доказів набуття ТОВ "Грінінвест" права власності на спірне майно з будь-яких інших підстав судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вищенаведене не свідчить про порушення принципу "пропорційності" при поверненні у державну власність спірного майна, яке вибуло із такої власності незаконно та не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Так, предметом регулювання ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/50/16 від 20.11.2018.

Суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право ТОВ "Грінінвест" на мирне володіння майном не суперечить сформульованим в усталеній практиці Європейського суду з прав людини критеріям правомірного втручання в це право.

Крім того, як встановлено вище, Указом Президента України від 01.05.2014 №446/2014 змінено межі національного природного парку "Голосіївський" шляхом розширення його території на 6462,62 гектара.

Факт знаходження спірної ділянки в межах національного природного парку "Голосіївський" підтверджується листом Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" від 14.07.2014 №472 (а.с. 41 т.1), в якому повідомляється, що земельні ділянки (501 шт.), які незаконно надані у власність громадянам рішеннями Коцюбинської селищної ради, розміщені в частині кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва Святошинського лісопаркового господарства. Зазначені земельні ділянки увійшли до території національного природного парку "Голосіївський", який було розширено на підставі Указу Президента України №446/2014 від 01.05.2014.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 1, ч. 1 та 2 ст. 7 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Конвенція не містить екологічних прав. Водночас, рішення Європейського суду з прав людини формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як права на життя, як права на повагу до приватного та сімейного життя.

У рішенні від 27.11.2007 у справі "Хаммер проти Бельгії" суд заявив, що навколишнє середовище, не будучи прямо згаданим у Конвенції, тим не менш, являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада. Економічні міркування і навіть право власності не повинні превалювати над екологічними проблемами, особливо коли з цього питання є прийняте чинне законодавство. У публічної влади був обов'язок вжити заходів на захист навколишнього середовища згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Отже, враховуючи створення національного заповідника та факту протиправного вибуття спірної земельної ділянки з власності, обставини справи додатково підтверджують суспільний інтерес щодо спірного майна.

З огляду на викладене, враховуючи те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для задоволення позовної вимоги прокурора про витребування у ТОВ "Грінінвест" земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером кадастровий номер НОМЕР_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та передачі її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

До таких же висновків дійшов Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами та таким же суб'єктним складом сторін (справи №911/3455/17, №911/3570/17, №911/3572/17, №911/3447/17, №911/3312/17).

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, скаржник також подав заяву про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що у рішенні Ірпінського міського суду Київської області від 14.07.2014 у справі №367/3060/13-ц встановлено, що прокурор скористався правом звернення до суду згідно з положенням п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", яким встановлено, що позов про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, може бути подана протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, тобто прокурор міг звернутися з даним позовом до суду до 15.01.2015, а звернувся лише в 2017. При цьому скаржник зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим не зміг надати свої доводи та докази та подати заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. 42 ГПК України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Колегією суддів встановлено, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався за відсутності представника відповідача.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Київської області 04.12.2017 було прийнято позовну заяву прокурора до провадження, справу призначено до розгляду на 10.01.2018. Ухвалою суду першої інстанції від 10.01.2018 підготовче засідання відкладено на 31.01.2018. Ухвалою суду першої інстанції від 31.01.2018 закрито підготовче провадження у справі №911/3577/17, призначено до розгляду по суті на 28.02.2018. Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. 28.02.2018 суд першої інстанції в судовому засіданні ухвалив оскаржуване рішення без участі представника відповідача.

Водночас в матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал місцевого господарського суду, які надсилались відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" за адресою: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд.1-Є, причиною повернення зазначено "за закінченням встановленого строку зберігання".

Вказана адреса зазначена в позовній заяві, а також є адресою місцезнаходження ТОВ "Грінінвест" згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (повідомленою суду стороною), і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Отже, господарським судом міста Києва належним чином повідомлено відповідача про час і місце розгляду справи №911/3577/17, а тому відсутні порушення норм процесуального права, на які наголошував скаржник.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності після винесення оскаржуваного рішення суду, відповідне клопотання не приймається судом апеляційної інстанції до розгляду.

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду у справі №911/3570/17 від 29.01.2019, №911/3455/17 від 29.01.2019, №911/3572/17, №911/3447/17 від 29.01.2019, №911/3312/17 від 29.01.2019.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінінвест" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 28.02.2018 у справі №911/3577/17 - без змін.

Матеріали справи №911/3577/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

повний текст постанови складено 20.03.2019

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун