Рішення

від 21.03.2019 по справі 904/496/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019м. ДніпроСправа № 904/496/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАКТИКА України", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Поліграфічна компанія "ВІЗИТКА", м. Дніпро

про стягнення 13 751,70 грн., з яких: основний борг у розмірі 12 000,00 грн., штраф у розмірі 504,00 грн., пеня у розмірі 982,36 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 265,34 грн. (за договором поставки № 15 від 23.10.2018)

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАКТИКА України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Поліграфічна компанія "ВІЗИТКА" (далі - відповідач) про стягнення 13 751,70 грн., з яких: основний борг у розмірі 12 000,00 грн., штраф у розмірі 504,00 грн., пеня у розмірі 982,36 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 265,34 грн. (за договором поставки № 15 від 23.10.2018).

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.

23.10.2018 між сторонами укладено договір поставки № 15 від 23.10.2018.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний поставити поліграфічну продукцію протягом 10-14 робочих днів з моменту надходження коштів 50% на розрахунковий рахунок відповідача.

Взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав у повному обсязі, внаслідок чого у нього перед позивачем утворився борг, який складає 12 000,00 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню у сумі 982,26 грн. (за період з 15.11.2018 - по 06.02.2019);

- інфляційні втрати у сумі 265,34 грн. (за період 15.11.2018 - по 06.02.2019);

- штраф у сумі 504,00 грн. (за період з 15.11.2018 - по 06.02.2019).

До позовної заяви позивачем був доданий розрахунок заборгованості (арк. справи 20), однак, він не відповідає сумі заявлених позовних вимог, яка зазначена в позовній заяві.

За витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019 справу № 904/496/19 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2019 вказана позовна заява залишена без руху, позивачем надано строк для усунення недоліків.

26.02.2019 на виконання зазначеної ухвали позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського Дніпропетровської області від 27.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 21.03.2019; відповідачу запропоновано подати до суду відзив на позовну заяву протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, письмових пояснень та жодного клопотання суду не надав.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, направлено ухвалу суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак відповідач у судове засідання свого представника не направив, жодних клопотань не надав.

Отже, зважаючи на зазначене вище, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення, зокрема, відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 по справі №916/3188/16.

Відзив на позов не надано.

У разі ненадання відзиву, заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

21.03.2019 від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи докази отримання відповідачем позовної заяви з додатками.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАКТИКА України" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Поліграфічна компанія "ВІЗИТКА" (далі - відповідач) укладений договір поставки № 15 від 23.10.2018 (далі - Договір).

Предмет договору . Замовник замовляє, а виконавець зобов'язується поставити наступну поліграфічну продукцію.

Брошура А4, 4 - 4,60 стр., папір крейдований глянцева щільність 130 г/м, обкладинка папір крейдовий глянцевий, щільність 250 г/м, тираж 500 шт. (пункт 1. договору).

Термін, порядок і форма розрахунку. Відповідно до п. 2.1. договору розрахунок здійснюється замовником за безготівковий розрахунок суми, зазначеної в рахунку-фактурі.

Ціна товарів та обов'язки сторін. Ціна продукції за цим договором становить відповідно рахунки до оплати, що виставляються виконавцем 22 500,00 грн. (пункт 3.1. договору).

Виконавець зобов'язується поставити поліграфічну продукцію протягом 10-14 робочих днів з моменту надходження коштів 50% на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 3.3. договору).

У разі затримки виготовлення роботи, виконавець виплачує замовнику штраф у розмірі 0,05% від вартості продукції, зазначеної в п. 2.1. цього договору за кожен день затримки (пункт 3.5. договору).

Термін дії договору. Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом року. Замовлення вважається виконаним після підписання сторонами акту прийому-передачі продукції, який стає невід'ємною частиною цього договору. Після підписання акта сторони не мають претензій один до одного.

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

23.10.2018 відповідачем виставлено рахунок-фактуру № 27 на загальну суму 24 000,00 грн.

Платіжним дорученням №5561 від 24.10.2018 на суму 12 000,00 грн., позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 12 000,00 грн. (платіж проведено банком 25.10.2018) (арк.справи 14).

Відповідачем, в свою чергу, не поставлено поліграфічну продукцію протягом 10-14 робочих днів з моменту надходження коштів у розмірі 50% на розрахунковий рахунок. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.

З огляду на положення пункту 3.3. договору строк виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Поліграфічна компанія "Візитка" своїх зобов`язань з поставки товару є таким, що настав 15.11.2018.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №1 від 10.01.2019 (арк.справи 19) з проханням повернути 12 559,38 грн., з яких: 12 000,00 грн. - попередня оплата, 3% річних у сумі - 56,22 грн., проценти за користування грошовими коштами у сумі - 335,16 грн., інфляційні втрати у сумі 168,00 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані зобов'язання з поставки товару, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 12 000,00 грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, передбачено, що господарсько-правова відповідальність застосовується до учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 2, частини 3 статті 6 та статті 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Позивач на підставі пунктів 3.5. договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 504,00 грн. за загальний період з 15.11.2018 по 06.02.2019.

Відповідно до пункту договору 3.5. у разі затримки виготовлення робити, виконавець виплачує замовнику штраф у розмірі 0,05 від вартості продукції, зазначеною в пункті 2.1. цього договору за кожен день затримки.

Перевіривши розрахунок штрафу судом порушень не встановлено.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 982,36 грн. за загальний період з 15.11.2018 по 06.02.2019, з посиланнями на пункт 6.2. договору.

Згідно з пунктом 6.2. договору у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються законодавством України.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Між тим, ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов'язок та умови сплати пені, тобто є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.

Враховуючи викладене, нарахування пені за невиконання зобов'язання з поставки товару є помилковим та задоволенню не підлягає.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 265,35 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Натомість, стягнення з відповідача суми боргу, що становить попередню оплату за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за поставку товару.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 910/5909/16, Верховного Суду України у постанові від 16 вересня 2014 року по справі №921/266/13-г/7, позицією Вищого господарського суду України у постановах від 15 грудня 2016 року по справі № 911/345/16, від 14 серпня 2017 року по справі №910/20767/16 та позицією Пленуму Вищого господарського суду України викладеною у пункті 5.2. постанови №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якій роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За таких обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 265,34 грн. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 12 000,00 грн. та штрафу у розмірі 504,00 грн. В частині стягнення суми пені в розмірі 982,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 265,34 грн.слід відмовити.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 172, 231, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАКТИКА України" (49000, місто Дніпро, вулиця А. Бєлєлюбского, 70, офіс 85; код ЄДРПОУ 35544517) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Поліграфічна компанія "ВІЗИТКА" (49000, місто Дніпро, вулиця Лебедина, 9; код ЄДРПОУ 41473308) про стягнення 13 751,70 грн., з яких: основний борг у сумі 12 000,00 грн., штраф у сумі 504,00 грн., пеня у сумі 982,36 грн., інфляційне збільшення суми боргу у сумі 265,34 грн. (за договором поставки № 15 від 23.10.2018) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Поліграфічна компанія "ВІЗИТКА" (49000, місто Дніпро, вулиця Лебедина, 9; код ЄДРПОУ 41473308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАКТИКА України" (49000, місто Дніпро, вулиця А. Бєлєлюбского, 70, офіс 85; код ЄДРПОУ 35544517) основний борг у сумі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч грн. 00 коп.), штраф у сумі 504,00 грн. (п'ятсот чотири грн. 00 коп. ) та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 746,70 грн. (одна тисяча сімсот сорок шість грн. 70 коп.)

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАКТИКА України" (49000, місто Дніпро, вулиця А. Бєлєлюбского, 70, офіс 85; код ЄДРПОУ 35544517).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламно-Поліграфічна компанія "ВІЗИТКА" (49000, місто Дніпро, вулиця Лебедина, 9; код ЄДРПОУ 41473308).

Повний текст рішення складено - 25.03.2019.

Суддя ОСОБА_1