Рішення

від 21.03.2019 по справі 906/113/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/113/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Крижанівський Р.П., довіреність № б/н від 02.01.19;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РДБ Україна" (м.Львів)

до Фізичної особи-підприємця Горбунова Івана Валерійовича (с.Тетерівка Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 121883,71грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "РДБ Україна" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Горбунова Івана Валерійовича 121883,71грн, заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу №12/06/2018 від 12.06.18, з яких: 100000,00грн основного боргу, 5182,35грн інфляційних, 15000,00грн штрафу та 1701,36грн 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу №12/06/2018 від 12.06.18 він здійснив попередню оплату за товар, який відповідач не поставив, внаслідок чого позивач відмовився від договору щодо поставки та просить повернути суму попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 04.02.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; судове засідання призначено на 04.03.19.

Ухвалою суду від 04.03.19 відкладено розгляд справи по суті на 21.03.19.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.19 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленими про вручення поштових відправлень (а.с.48, 65).

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.18 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РДБ Україна" (позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Горбуновим Іваном Валерійовичем (постачальник, відповідач) укладено договір купівлі-продажу (а.с.13-18), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) покупцю товар, асортимент, кількість, ціна, умови доставки якого та порядок розрахунків за який визначаються у замовленнях покупця, згідно якого сторони підписують специфікацію або специфікації до цього договору, що являють собою невід'ємну частину цього договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Ціна товару та порядок розрахунків, у тому числі строки оплати за товар, визначається у специфікації, чинній (діючій) на момент поставки (передачі у власність) товару. Постачальник зобов'язується передавати у власність (поставляти) покупцеві товар за цінами, зазначеними у чинній (діючій) на момент поставки (передачі у власність) специфікації (п.3.1 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата за поставлений (переданий у власність) товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Днем оплати товару вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №12/06/18 від 12.06.18 сторони визначили найменування товару, а саме: дошка 1 сорт 13*68*1200*900*28п, в кількості 26,74м3, загальною вартістю 120088,27грн та дошка 2 сорт 13*68*850*900*4п, в кількості 2,74 м, загальною вартістю 7416,85грн. Всього на суму 127505,12грн.

Пунктом 2 специфікації передбачено місце поставки товару: м.Житомир, вул.Баранова, 87 та терміни поставки: 28.06.18.

Відповідно до п.3 специфікації оплата товару здійснюється в національній валюті - гривня. Сторони домовились, що авансова оплата за товар визначається на рівні 30% від вартості всієї партії товару і становить 36913,99грн, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату укладання цієї специфікації становить 1200 євро. Авансова плата та остаточний платіж покупець повинен здійснити з ціни, яка визначається виходячи з офіційного курсу євро на дату здійснення платежу.

На виконання умов договору купівлі-продажу №12/06/18 від 12.06.18 позивач сплатив відповідачу в якості попередньої оплати 100000,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №37 від 13.06.18 на суму 30000,00грн та №50 від 12.07.18 на суму 70000,00грн (а.с.21-22).

Відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку товару, обумовленого договором купівлі-продажу №12/06/18 від 12.06.18.

В зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірного зобов'язання щодо поставки товару, позивач направив відповідачу вимогу, в якій фактично відмовився від договору в частині поставки та просив відповідача повернути передплату в сумі 100000,00грн протягом семиденного строку від дня пред'явлення вимоги (а.с.25-26).

Відповідач відповіді на вищевказану вимогу не надав, суму попередньої оплати у розмірі 100000,00грн не повернув, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Житомирської області.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога про повернення сплаченої на виконання умов договору купівлі-продажу №12/06/18 від 12.06.18 попередньої оплати, а також стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено вище, пунктом 2 специфікації, яка є додатком №1 до договору №12/06/18 від 12.06.18 передбачено строки поставки товару, а саме: 28.06.18.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату у розмірі 100000,00грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №37 від 13.06.18 та №50 від 12.07.18.

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте відповідач не здійснив поставку товару, обумовленого специфікацією №1 до договору, та не повернув позивачу сплачені в якості попередньої оплати 100000,00грн.

В силу приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вказану норму, порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

Отже, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Керуючись наведеним, позивач направив відповідачу вимогу від 26.11.18., в якій просив повернути сплачені ним грошові кошти за непоставлений товар в сумі 100000,00грн (а.с.25-26).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ФОП Горбунов Іван Валерійович поставив позивачу товар, обумовлений договором №12/06/18 від 12.06.18, або докази повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар та не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 100000,00грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до пункту 7.6 договору за порушення строків поставки товару нарахував відповідачу штраф у розмірі 15000,00грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.7.6 договору у випадку не поставки партії товару після спливу 6 (шести) календарних днів включно або поставки з простроченням, яке перевищує ці строки поставки, відповідно до замовлення на поставку товару, постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця штраф у розмірі 15% від вартості товару, вказаної у відповідному замовленні на поставку товару, визначеної згідно діючих (останніх узгоджених сторонами) цін на товар.

Судом встановлено, що відповідач не поставив товар, визначений умовами договору купівлі-продажу №12/06/18 від 12.06.18, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування штрафу.

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.11), суд вважає його обґрунтованим, оскільки штраф у розмірі 15000,00грн нарахований відповідно до умов договору купівлі-продажу №12/06/18 від 12.06.18 та вимог чинного законодавства України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за порушення грошового зобов'язання за період з липня 2018 по грудень 2018 року 5182,35грн інфляційних та 1701,36грн 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання г р о ш о в о г о з о б о в ' я з а н н я , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що до моменту пред'явлення ТОВ "РДБ-Україна" претензії від 26.11.18 у ФОП Горбунова Івана Валерійовича було відсутнє грошове зобов'язання, оскільки існував обов'язок поставити товар (дошку). Натомість, з моменту, коли позивач відмовився від договору та просив повернути йому кошти, з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України, тобто зі спливом 7 днів з моменту отримання відповідачем вимоги (29.11.18) про повернення коштів, а відтак, починаючи з 07.12.18 у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти, тобто виникло грошове зобов'язання перед позивачем у розмірі 100000,00грн.

За таких обставин суд вважає, що право на нарахування 3% річних у позивача виникло з 07.12.18 по 21.01.19 (дата складання позовної заяви).

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір 3% річних за вищевказаний період становить 378,08грн; вимоги в частині стягнення 1323,28грн 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5182,35грн заявлені позивачем безпідставно, з огляду на наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж та на заборгованість, яка існувала п о в н и й місяць

Як встановлено судом, грошове зобов'язання в частині повернення коштів у відповідача виникло з 07.12.18, а право на нарахування позивачем інфляційних втрат з січня 2019 року.

Разом з тим, позивач необґрунтовано здійснив нарахування інфляційних з липня по грудень 2018, тобто за період коли у ФОП Горбунова Івана Валерійовича було відсутнє грошове зобов'язання перед ТОВ "РДБ-Україна".

За вказаних обставин, у стягненні 5182,35грн слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідач доказів повернення коштів не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 115378,08грнгрн, з яких: 100000,0грн основного боргу, 15000,00грн штрафу та 378,08грн 3% річних.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 5182,35грнгрн інфляційних та 1323,28грн 3%.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РДБ Україна" до Фізичної особи-підприємця Горбунова Івана Валерійовича про стягнення 121883,71грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Горбунова Івана Валерійовича (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РДБ Україна" (79035, м.Львів, вул.Зелена,109, ідентифікаційний код 41978525)

- 100000,00грн основного боргу;

- 15000,00грн штрафу;

- 378,08грн 3% річних;

- 1818,47грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 1323,28грн 3% річних та 5182,35грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 25.03.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)