Рішення

від 04.03.2019 по справі 910/4923/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2019Справа № 910/4923/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912

до Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" (03035, м. Київ, вул. Стадіонна, 5; код ЄДРПОУ 30405199)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне підприємство "ПВКФ "Євротранс-Н" (73000, м. Херсон, вул. 9 січня, 15, офіс 530; код ЄДРПОУ 38823118)

про стягнення 5 524,28 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Трансфорвардінг Лімітед АГ" про стягнення 5524,28 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", сплативши на виконання умов Генерального договору добровільного страхування вантажів № 100510г6я від 25.08.2016 року вигоднабувачу страхове відшкодування в розмірі збитків, завданих застрахованому майну внаслідок страхового випадку (намокання вантажу), набуто згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України право регресної вимоги до відповідача у справі як до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 5 524,28 грн. - страхового відшкодування, 1 762,00 грн. - судового збору.

Вищевказаному позову присвоєно унікальний номер судової справи - №910/4923/18.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею у справі №910/4923/18 визначено суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.06.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 2504АХА від 07.06.2018 року про усунення недоліків, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання); Залучено до участі у справі Приватне підприємство "ПВКФ "Євротранс-Н" (73000, м. Херсон, вул. 9 січня, 15, офіс 530; код ЄДРПОУ 38823118) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 12.06.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

21.06.2018 року через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

При цьому суд зазначає, що у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач подав до суду відзив на позов, тобто скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, оскільки відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2016 року між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія АХА страхування (далі по тексту - страховик, позивач) та Приватним підприємством ПВКФ Євротранс-Н (далі по тексту - страхувальник, третя особа) укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів №00510г6я (далі по тексту - Договір страхування), предметом якого є страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані із володінням користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами. Застрахованим вантажем за договором страхування є бумага гофрирована, картон облицовочний.

За договором страхування застраховані збитки та витрати внаслідок пошкодження або повної загибелі (втрата) всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу внаслідок будь - яких подій.

Вигодонабувачем за договором страхування, сторонами визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Дунапак Таврія , яке є власником застрахованого вантажу.

23.06.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дунапак Таврія (Україна) та Hamburger Containerboard GmbH (Австрія) укладено контракт №2306/2015, згідно умов якого ТОВ Дунапак Таврія отримує від постачальника на умовах FCA товар - папір.

З метою доставки товару за контрактом №2306/2015, Товариство з обмеженою відповідальністю Дунапакт Таврія (Замовник) та Приватне підприємство ПВКФ Євротранс - Н (Експедитор) уклали договір транспортно-експедиційних послуг, за умовами якого ПП ПВКФ Євротранс-Н , зобов'язалось організувати перевезення вантажу, що належить ТОВ Дунапак Таврія .

01.01.2017 року, для організації перевезень вантажу, між ПП ПВКФ Євротранс-Н (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством Трансфорвардінг Лімітед АГ (орендар) укладено договір оренди вагонів №01/02-2017 (далі по тексту - Договір оренди), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв для перевезення вагон № 29770195.

04.04.2017 року, згідно міжнародної залізничної накладної (відправлення № 09220-5), в пункті навантаження в вагон №29770195 був завантажений товар - картон облицовочний, тест - лайнер (регенирированньїй картон для плоских слоев гофрированного картона) с массой 1 м 2 150 г или менее. (інвойс № HU109162, пакувальний лист № 262184) .

18.04.2017 року в місці розвантаження вагону №29770195 (Україна, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська 103, ТОВ Дунапак Таврія ) вантажоотримувачем виявлено пошкодження частини вантажу, а саме :

- накладна № HU109162, тип паперу Austrowelle 100g/m2, номер рулона 8175772, ширина 2345 мм, маса 2692 кг, пошкодження - тип 3 (промоклий рулон), слоїв 510, см. 8.0, кг 626;

- Накладна № HU109162, тип паперу Austrowelle 100g/m2, номер рулона 8175929, ширина 2345 мм, маса 2720 кг, пошкодження - тип 3 (промоклий рулон), слоїв 587, см. 9.2, кг 621;

- Накладна № HU109162, тип паперу Austrowelle 100g/m2, номер рулона 8176143, ширина 2345 мм, маса 2722 кг, пошкодження - тип 1 (пошкодження торця рулону), слоїв 7, см. 0.1, кг 8;

Вартість пошкодженого товару становить 7980 грн.

Про виявлення часткового пошкодження вантажу складено Акт - рекламацію № 180401 від 18.04.2017 року.

Пошкодження вантажу сталося в наслідок затікання води через стики швів на даху вагону №29770195.

Оскільки пошкоджений вантаж був застрахований у відповідності до умов генерального договору добровільного страхування вантажів № 00510г6я, 18 квітня 2017 року ПП ПВКФ Євротранс - Н (Страхувальник) звернулося до ПРAT Страхова компанія АХА Страхування із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Вказана заява була розглянута, подія визнана страховим випадком у зв'язку з чим ПрАТ Страхова компанія АХА Страхування на підставі страхового акту АХА2214824 від 26.06.2017 року, розрахунку страхового відшкодування від 18.06.2017 року, сплатило на користь вигодонабувача (ТОВ Дунапак Таврія ) суму страхового відшкодування в розмірі 5 524,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", сплативши на виконання умов Генерального договору добровільного страхування вантажів №100510г6я від 25.08.2016 року вигодонабувачу страхове відшкодування в розмірі збитків, завданих застрахованому майну внаслідок страхового випадку (намокання вантажу), набуто згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України право регресної вимоги до відповідача у справі як до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд зазначає, що позивач в позовній заяві просить суд стягнути з ПрАТ Трансфорвардінг Лімітед АГ майнову шкоду завдану третій особі. На думку позивача, ПрАТ Трансфорвардінг Лімітед АГ порушив своє зобов'язання у договорі оренди вагонів №01/02-2017 від 01.01.2017 року укладеного з третьою особою ПП ПВКФ ЄВРОТРАНС-Н , а саме при передачі залізничного вагону №29770195 в оренду не попередив орендаря про недоліки об'єкту оренди, що призвело до настання страхового випадку. Позивач посилається на ст. 767 ЦК України за якою наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Також на ч. 2 ст.780 ЦК України, яка встановлює, що шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не міг знати.

Закон допускає покладення на наймодавця відповідальності за шкоду, завдану у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, за наявності таких умов:

- завдання шкоди відбулося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі (спеціальні правила експлуатації, особливості техніки безпеки, недоліки речі тощо);

- про такі особливості та недоліки речі знав наймодавець, але він не попередив про це наймача (ч. 2 ст. 767 ЦК України);

- про такі особливості та недоліки речі наймач не знав та не міг знати (тобто ці особливості та недоліки не є явними, тобто такими, які наймач може виявити самостійно).

Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, а саме:

- наявність шкоди;

- протиправна поведінка заподіювача шкоди;

- причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача;

- вина.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено законом або договором. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

01.01.2017 року ПрАТ Трансфорвардінг Лімітед АГ (відповідач) уклав з приватним підприємством ПВКФ Євротранс-Н (третя особа) договір №01/02-2017 оренди вагонів, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) залізничні криті вагони, які є власністю орендодавця, для перевезення вантажів відповідно до Інструкції по експлуатації заводу-виготовлювача вагонів. Відповідно до Акту №8 від 15.01.2017 року прийому-передачі до договору оренди вагонів №01/02-2017 від 01.01.2017 року ПрАТ Трансфорвардінг Лімітед АГ передав, а ПП ПВКФ Євротранс-Н прийняв в оренду залізничний критий вагон №29770195. В даному Акті зазначено, що вагон знаходиться в технічному і комерційному справному стані. Тобто, в момент передачі вагонів у орендаря - ПП ПВКФ Євротранс-Н зауважень до технічного та комерційного стану вагону №29770195 не було.

Таким чином, у період часу з 15.01.2017 (моменту передачі вагону в оренду) і до 18.04.2017 року - настання страхової події (62 календарних днів) у орендаря не виникало зауважень щодо якості технічного стану переданого в оренду залізничного вагону.

Суд зазначає, що ч. 3. ст. 767 ЦК України встановлено, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передане йому в належному стані.

Залізничний критий вагон моделі 11-7038, №29770195, відповідно до даних технічного паспорту вагона, було збудовано 29.05.2015 року, завод виробник ПАТ Крюківський вагонобудівний завод . На даний вагон заводом виробником було видано сертифікат якості №6 від 19.01.2016 року в якому визначено, що критий вагон випробуваний та відповідає всім вимогам НТД, креслення 7038.00.000.

Відповідно до договору №26/03-2015 від 06.08.2015 року, ПрАТ Трансфорвардінг Лімітед АГ придбав у ТОВ В.Н.В. залізничний критий вагон №29770195, а 22.02.2016 року згідно з Актом прийому-передачі №13 даний вагон було передано у власність ПрАТ Трансфорвардінг Лімітед АГ . Пунктом 2.4. даного договору визначено, що завод-виробник гарантує відповідність продукції технічним умовам ТУ У 35.2-05763814-069:2008. Пунктом 2.5. даного договору визначено, що гарантійні строки експлуатації встановлюються у відповідності з розділом 8 технічних умов ТУ У 35.2-05763814-069:2008. Завод-виробник зобов'язується нести всі гарантійні зобов'язання в рівній мірі як перед покупцем, так і по відношенню до любої іншої особи, до якої на законних підставах перейшло право власності. Пунктом 2.10 даного договору встановлено, що при виявлені невідповідності, які виникли з вини заводу-виробника в період гарантійного строку експлуатації продукції, завод виробник зобов'язаний на протязі 20 днів з дня складання акту технічного стану продукції виправити недоліки. Розділом 8 технічних умов ТУ У 35.2-05763814-069:2008 встановлено, що гарантійний строк експлуатації відраховується з дня передачі вагона замовнику і встановлюється: на вагон - 3 роки; на несущі елементи рами і кузова - 13 років.

Відповідно до акту прийому-передачі продукції №2 від 16.06.2015 року ПАТ Крюківський вагонобудівний завод передав, а ТОВ В.Н.В. прийняв критий вагон №29770195.

Таким чином, на момент виникнення страхового випадку (18.04.2017 року) залізничний критий вагон №29770195 знаходився на гарантії і всі недоліки технічного стану вагону завод-виробник ПАТ Крюківський вагонобудівний завод зобов'язався виправити своїми силами і за власний рахунок.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач передаючи вагон в оренду не знав та не міг знати про скриті недоліки залізничного критого вагону №29770195, а якщо відповідач знав би про такі недоліки то звернувся до заводу-виробника даного вагону, оскільки даний вагон знаходився на гарантії і завод-виробник зобов'язаний виправити недоліки за власний рахунок.

Отже, керуючись ст. 614 ЦК України відповідач довів свою невинуватість та відповідно до даної норми не може бути притягнутий до відповідальності.

Також суд звертає увагу на наступне:

Статтею 711 ЦК України про відповідальність за шкоду, завдану товаром неналежної якості, зазначено, що шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виробником товару відповідно до положень глави 82 ЦК України про відшкодування шкоди.

Стаття 269 ГК України регулює правовідносини, що виникли внаслідок виявлення недоліків товару, поставленого протягом гарантійного строку.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 269 ГК України, постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Відповідно до ч. 2 ст. 679 Ц України, якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

З огляду на викладене суд зазначає, що орендар (ПП ПВКФ Євротранс-Н ) при виявлені недоліків або скритих дефектів переданого йому в оренду залізничного вагону повинен був, негайно повідомити орендодавця (ПрАТ Трансфорвардінг Лімітед АГ ) про виявлені недоліки. Орендодавець в свою чергу повідомив би виробника даного вагону про виявлені недоліки або скриті дефекти, оскільки вагон був на гарантії, та скласти Акт про виявлені недоліки для подальшого їх усунення. Однак, орендар не повідомляв орендодавця про недоліки вагонів, що орендував. Орендар тільки лиш 10.05.2017 року направив на адресу орендодавця претензію про відшкодування шкоди завдану у зв'язку з пошкодженням вантажу у зв'язку із затіканням через стики швів на даху та у бічний люк.

Позивачем до позовної заяви додано Акт огляду пошкодженого вантажу від 18.04.2017 року, в якому зафіксовано пошкодження вантажу і дописано, що: намокання рулонів сталося внаслідок попадання вологи внутр вагону через щілини в боковому вікні .

Даний Акт є актом огляду пошкодження вантажу, а не актом виявлення недоліків або несправностей (пошкодження) вагону. Тобто не було встановлено і не складено акт про технічний стан вагона, що був переданий в орендне користування, як це передбачено частиною 2 статті 129 Статуту залізниць України. Тому суд не має можливості встановити вину відповідача (орендодавця), в тому що він передав несправний вагон або вагон з прихованими недоліками і що в свою чергу призвело до пошкодження вантажу.

Відповідно до п. 2.1.5. договору №01/02-2017 оренди вагонів від 01.01.2017 року встановлено, що орендар зобов'язався нести повну відповідальність за виконання вантажовідправниками та вантажоодержувачами всіх діючих галузевих нормативних документів, що стосуються експлуатації вагонів та їх збереження.

Також, п.2.1.7. договору оренди вагонів №01/02-2017 від 01.01.2017 року визначено, що орендар несе всі ризики, пов'язані з руйнуванням, втратою та/або розкраданням вагонів (або їх частин), претензіями та/або позовами третіх осіб та іншими ризиками, якщо збиток заподіяно до моменту повернення вагонів з оренди. Пунктом 2.2.8 визначено, що орендодавець не відповідає за зобов'язаннями орендаря, а також не несе відповідальності перед третіми особами, у зв'язку з претензіями та/або позовами, пред'явленими у зв'язку з використанням орендарем орендованих вагонів. Пунктом 2.2.9 визначено, що орендодавець не несе жодної відповідальності за втрату або пошкодження вантажу (або будь-якої його частини), що перевозиться або зберігається в вагоні, що орендований орендарем.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та за відсутності вини відповідача не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Якименко