Рішення

від 05.03.2019 по справі 909/808/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/808/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С.",

вул. Вовчинецька, буд. 225, с. Вовчинець, м.Івано-Франківськ, 76006

до відповідача : Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради

вул. Вовчинецька, 39, с. Вовчинець, Івано-Франківської міської ради, 76491

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, вул. Шевченка 32, с. Добровляни, Тисменицький район, Івано-Франківської область, 77434

про визнання права на користування земельною ділянкою, визнання незаконними пунктів рішень Вовчинецької сільської ради

За участю:

Від позивача: ОСОБА_3 - адвокат, довіреність № 20/02 від 20.02.2019

Від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат, довіреність від 14.12.2018

Від третьої особи представник не з'явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С." із позовом до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради про визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С." на користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610190501:09:003:0253 площею 2,2553 га, з цільовим призначенням "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Вовчинець, вулиця Вовчинецька, земельна ділянка 225 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1548116626101);

- про визнання незаконними пунктів 19, 20 Рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 27.02.2018 року "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних та юридичних осіб";

- про визнання незаконним пункту 15 Рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради № 15-12/2018 від 26.06.2018 року "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності".

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

24.09.2018 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 23.10.2018, в якому суд оголошував перерву до 14.11.2018.

14.11.2018 судове засідання не відбулося, суд призначив підготовче засідання на 19.11.2018 (ухвала від 15.11.2018) в якому оголосив перерву до 26.11.2018.

24.09.2018 суд задоволив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С." про забезпечення позову вх.№14106/18 від 20.09.2018 (ухвала від 24.09.2018).

19.10.2018 позивач подав додаткові пояснення по справі вх.№16188/18, які суд прийняв до розгляду.

23.10.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву вх.№16333/18, який суд прийняв до розгляду.

07.11.2018 представник відповідача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів вх.№17380/18; які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи. 09.11.2018 позивач подав відповідь на відзив вх.№17553/18, який прийнятий судом до розгляду.

23.11.2018 відповідач подав заяву про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача вх. №17939/18.

26.11.2018 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2; суд відмовив в залученні ТзОВ "ОСОБА_5 ОСОБА_6 Україна" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; підготовче засідання відкладено на 12.12.2018 (ухвала від 26.11.2018).

12.12.2018 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_2 подав письмові пояснення по справі вх.№19445/18, які суд прийняв до розгляду.

12.12.2018 суд оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 26.12.2018.

26.12.2018 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 23.01.2019 (ухвала від 26.12.2018).

Відповідно до ухвали від 23.01.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 21.02.2019.

21.02.2019 в судовому засіданні суд оголосив перерву до 27.02.2019.

27.02.2019 судове засідання не відбулося; суд призначив судове засідання на 05.03.2019 (ухвала від 28.02.2019).

05.03.2019 представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але направив суду письмові пояснення вх.№ 3891/19, які прийняті судом до розгляду.

05.03.2019 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень порушено право користування земельною ділянкою позивача.

Позивач зазначив, що до нього від попереднього землекористувача перейшло право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення у обсязі та на умовах, які були у попереднього землекористувача у зв'язку із набуттям права власності на будівлі та споруди, які є складовими частинами раніше єдиного майнового комплексу ПАТ "Родон" і розташовані на земельній ділянці по вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради, а тому просить суд визнати за ним право на користування спірною земельною ділянкою.

Звернув увагу суду, що відмова в укладенні договору оренди спірної земельної ділянки у зв'язку з тим, що по частині земельної ділянки проходить дорога загального користування є незаконною, оскільки дорога, про яку зазначено в рішенні сільської ради, так само як і інші об'єкти нерухомого майна, які розташовані на відповідній земельній ділянці, належать товариству і є на балансі останнього. Вказав, що рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 26.06.2018 №15-6/2018 "Про затвердження змін до генерального плану с.Вовчинець" набрало чинності 02.08.2018, тобто після прийняття оскаржуваних рішень, а тому посилання в них на зміни в Генеральному плані села є безпідставними, а рішення в цих частинах незаконними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд встановити факт безумовного права позивача на користування земельною ділянкою номер 2610190501:09:003:0253 площею 2,2553 га, з цільовим призначенням "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Вовчинець, вулиця Вовчинецька, земельна ділянка 225 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1548116626101).

Заперечення відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив що рішення сільської ради прийняті в межах своїх повноважень на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Відповідач мотивував своє рішення тим, що приймав рішення, враховуючи інтереси всіх користувачів земельних ділянок і нежитлових приміщень для безперешкодного доступу власників до свого майна; зазначив що на частині земельної ділянки знаходиться дорога загального користування.

Відповідач вважає, що позовна вимога про визнання права користування земельною ділянкою не відповідає визначеному законом способу захисту та відноситься виключно до повноважень органу місцевого самоврядування.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просила суд у позові відмовити повністю.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

05.03.2019, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав суду письмові пояснення № 05/03 (вх.№ 3891/19) в яких зазначає, що є орендарем суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 2610190501:09:003:0082, площею 0,0561 га і не здійснює заїзд до орендованої ділянки через земельну ділянку з кадастровим номером 2610190501:09:003:0253 площею 2,2553 га.

При цьому звертає увагу суду на те, що згідно схеми розташування запланованої відповідачем дороги, остання мала би проходити через орендовану ним земельну ділянку, в зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_2, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С." до Вовчинецької сільської ради підтримує в повному обсязі.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є визнання права на користування земельною ділянкою та визнання незаконними пунктів рішень сільської ради.

11.12.2017 ТОВ "ЯК ОСОБА_1С." листом №597 звернулося до Вовчинецької сільської ради з проханням надати в оренду з правом викупу земельну ділянку кадастровий номер 2610190501:09:003:0253 площею 2,2553 га з цільовим призначенням "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" на якій знаходиться нерухоме майно, а саме секція №5, столярний цех, ангар №7, що належать товариству на праві власності.

Відповідно до п.19 Рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 27.02.2018 "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних та юридичних осіб" ТОВ "ЯК ОСОБА_1С.", Вовчинецька сільська рада Івано-Франківської міської ради в укладенні договору оренди відмовила, у зв'язку з тим, що по частині земельної ділянки проходить дорога загального користування.

Згідно з п.20 цього рішення сільська рада надала собі дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,2553 га кадастровий номер 2610190501:09:003:0253 на вул.Вовчинецькій,225 в с. Вовчинець, цільове призначення якої - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, на дві окремі земельні ділянки.

16.05.2018 ТОВ "ЯК ОСОБА_1С." повторно звернулося до сільської ради з цього приводу додатково вказавши на те, що згідно довідки №000015 від 03.05.2018 дорога на яку міститься посилання в рішенні від 27.02.2018, так само як і інші об'єкти нерухомого майна, які розташовані на відповідній земельній ділянці, належать товариству і є на балансі останнього (лист від 16.05.2018 вих. №190).

Вовчинецька сільська рада Івано-Франківської міської ради згідно з пунктом 15 рішення №15-12/2018 від 26.06.2018 "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності" у задоволенні звернення "ЯК ОСОБА_1С." відмовила повторно та зобов'язала товариство виготовити технічну документацію з вилученням дороги, згідно Генерального плану с. Вовчинець.

Відповідно до п.6 рішення Вовчинецької сільської ради від 31.07.2018 "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних та юридичних осіб", сільська рада повторно надала собі дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,2553га вже на три окремі земельні ділянки орієнтовними площами: 0,7498га, 0,1831га та 1,3224га.

Як стверджує позивач такі рішення Вовчинецької сільської ради є незаконними.

В підтвердження позовних вимог, подав такі докази:

- Інформаційну довідку №137334111 від 11.09.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з якої вбачається, що за ТОВ "ЯК ОСОБА_1С." зареєстровано речові права ( право приватної власності) в т.ч. на наступні об'єкти нерухомого майна: ангар №7 загальною площею 454,3 кв.м. за адресою м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, буд. 225, корп. 20 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 123351226101); секція №5 загальною площею 9871,5 кв.м. за адресою м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, буд. 225, корп. 28 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 101702726101); столярний цех загальною площею 309,1 кв.м. за адресою м. Івано-Франківськ, с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, буд. 225, корп. 25 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 69606026101);

- лист ПАТ "Родон" вих. №591 від 11.12.2017, відповідно до якого ПАТ "Родон" не заперечує проти вилучення відповідної земельної ділянки з його державного акта на право постійного користування і передачі її ТОВ "ЯК ОСОБА_1С.", як власнику нерухомості розміщеній на ній в оренду;

- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 123767843 від 14.05.2018, в Державному реєстрі за номером 26055293 від 05.07.2017 року міститься запис про інше речове право, а саме право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610190501:09:003:0253 площею 2,2553 га з цільовим призначенням "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", яка належить до комунальної власності територіальної громади села Вовчинець в особі Вовчинецької сільської ради. Суб'єктом вказаного іншого речового права зазначено ПАТ "Родон";

- Генеральний план с.Вовчинець, погоджений станом на 14.02.2011;

-Генеральний план с.Вовчинець із змінами та доповненнями, затвердженими рішенням Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 26.06.2018 №15-6/2018 "Про затвердження змін до генерального плану с.Вовчинець";

- Витяг з газети "Західний кур'єр" від 02.08.2018, спецвипуск Вовчинець №4(6);

- Схему поділу земельної ділянки площею 11,6838 га з Технічної документації по поділу земельної ділянки;

- Схему охоронних зон на земельній ділянці площею 2,2553 га з Технічної документації по поділу земельної ділянки;

- Акт встановлення та узгодження меж поділу земельної ділянки від 16.08.2017 року підписаний всіма суміжниками;

- Опис меж та їх погодження суміжниками;

- Схема поділу земельної ділянки 2,2553 га пропонована відповідачем.

Позивач вважає, що у зв'язку з розташуванням на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна (будівель та споруд), що перебувають у власності ТОВ "ЯК ОСОБА_1С." за товариством закріплено право користування відповідною земельною ділянкою на поза конкурентних засадах, а відповідач прийнявши рішення про відмову в укладенні відповідного договору оренди з товариством на спірну земельну ділянку порушує його безумовне право на користування цією земельною ділянкою, тому він звернувся за захистом порушеного права до суду.

Як стверджує відповідач прийняті ним рішення є законними, оскільки сільська рада приймаючи оскаржувані рішення враховувала інтереси всіх користувачів земельних ділянок і нежитлових приміщень для безперешкодного доступу власників до свого майна.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень подав суду такі докази:

- Викопіювання з Генерального плану с.Вовчинець затвердженого 30.06.2011р.;

- Копія переліку землекористувачів на вул. Вовчинецькій,225, с.Вовчинець;

-Фотокартки дороги, яка проходить по частині земельної ділянки по вул. Вовчинецька, 225;

- Схему земельної ділянки з варіантом розміщення дороги загального користування запропонованим Вовчинецькою сільською радою;

- Схему земельної ділянки з варіантом розміщення дороги загального користування запропонованим ТОВ "ЯК ОСОБА_1С.";

- Викопіювання з картографічних даних Google, 2018 земельної ділянки по вул. Вовчинецькій, 225;

- Викопіювання з генерального плану (зміни №2) с. Вовчинець, затвердженого сесією Вовчинецької сільської ради 26.06.2018;

- рішення Вовчинецької сільської ради від 26.06.2018 №15-6/2018 "Про затвердження змін до Генерального плану с. Вовчинець";

- Додаткова угода до договору оренди землі від 06.02.2012 (17.02.2015).

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. (Стаття 140 Конституції України ).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради згідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішуються такі питання, зокрема п.34, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Приписами ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. (Стаття 21 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 377 ЦК України, частини першої та другої статті 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За ними визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, аналіз змісту норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості, що може говорити про наявність "законних сподівань" позивача на користування земельною ділянкою.

В справі суд встановив, що позивач набув право власності на нежитлові приміщення, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.20-21), при цьому, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.23) підтверджується, що попередній власник об'єктів нерухомості користувався земельною ділянкою на праві постійного користування.

Враховуючи наведені положення Закону суд робить висновок про наявність "законних сподівань" у позивача здійснювати користування земельною ділянкою на якій знаходяться об'єкти нерухомості на тих самих умовах, як і у попереднього власника цих об'єктів.

Доводи відповідача про правомірність відмови в наданні у користування земельної ділянки через знаходження дороги загального користування суперечать правовим висновкам, викладеним у рішеннях Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях, зокрема у справах: "Меллахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998 та "ОСОБА_7 Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "ОСОБА_7 Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Судом встановлено, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для поновлення договору оренди землі, тобто, позивач може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування".

Щодо дискреційних повноважень відповідача.

З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає таке.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_8 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_8 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, приймаючи рішення про відмову в укладенні договору оренди. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (Аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: зокрема, визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсними та скасування пунктів рішень Вовчинецької сільської ради.

Факт правомірності володіння та користування майном є достатньою підставою для відповідної особи для звернення за захистом цього права. Крім того, позивачем за цим позовом може бути і неволодіючий власник, а особа, законний інтерес або право якої порушено.

Отже, суд зазначає, що ТОВ "ЯК ОСОБА_1С." як особа, якій належить право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці, наділений правом на звернення до суду з метою захисту порушеного права.

Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Суд, виходячи із приписів вказаних норм матеріального права встановив, що на час розгляду Вовчинецькою сільською радою питання про передачу в оренду спірної земельної ділянки вона була сформована - кадастровий номер 2610190501:09:003:0253 площею 2,2553 га, з цільовим призначенням "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Вовчинець, вулиця Вовчинецька, земельна ділянка 225 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1548116626101), на цій земельній ділянці розміщені тільки об'єкти, які перебувають у власності позивача.

На земельній ділянці площею 2,2553 га на вул. Вовчинецькій, 225 за Генеральним планом с. Вовчинець погодженим станом на 14.02.2011 не передбачено дороги загального користування, а зміни до Генплану набрали чинності після прийняття оскаржуваних рішень, тому вказані обставини не можуть слугувати підставою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування про відмову в укладенні договору оренди із позивачем. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання незаконними пунктів 19, 20 рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 27.02.2018 "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних та юридичних осіб" та пункту 15 рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради № 15-12/2018 від 26.06.2018 "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності" у зв'язку із порушенням вимог норми ст.120 ЗК України.

Щодо вимоги позивача про визнання права користування, суд зазначає таке.

Передумовами та матеріальними підставами для визнання (захисту) права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи щодо земельної ділянки, а також підтвердженого доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Главою 15 ЗК України визначено наступні види права користування земельною ділянкою - це право постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку; право оренди земельної ділянки - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності та право концесіонера на земельну ділянку.

Згідно норм ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Суд звертає увагу, що земельна ділянка може надаватися у певний вид користування, визначений заінтересованою особою.

Таким чином, власнику розташованого на спірній земельній ділянці нерухомого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С.", земельна ділянка може бути надана у порядку, визначеному, зокрема ст.116, 124 ЗК України - на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди, а право користування виникне з моменту державної реєстрації.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача, обґрунтовуючи цю позовну вимогу, просив суд встановити факт наявності у ТОВ "ЯК ОСОБА_1С.", безумовного права користування спірною земельною ділянкою, що не відповідає вимогам ст.20 ГПК України, якою визначена предметна юрисдикція господарського суду.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С.", на користування земельною ділянкою.

За таких обставин, позов належить до часткового задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 5286,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19 вересня 2018 року № 419.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок відповідача позивачу належить відшкодувати 3524,00 грн. судового збору; судовий збір в розмірі 1762,00 грн. суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С." до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради про визнання права користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610190501:09:003:0253 площею 2,2553 га, з цільовим призначенням "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Вовчинець, вулиця Вовчинецька, земельна ділянка 225 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1548116626101); визнання незаконними пунктів 19, 20 Рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 27.02.2018 року "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних та юридичних осіб"; визнання незаконним пункту 15 Рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради № 15-12/2018 від 26.06.2018 року "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності" задоволити частково.

Визнати незаконними пункти 19, 20 Рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 27.02.2018 року "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних та юридичних осіб".

Визнати незаконним пункт 15 Рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради № 15-12/2018 від 26.06.2018 року "Про заяви та звернення суб'єктів підприємницької діяльності".

Стягнути з Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, вул. Вовчинецька, 39, с. Вовчинець, Івано-Франківської міської ради, 76491, (ідентифікаційний код 04356194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С.", вул. Вовчинецька, буд. 225, с. Вовчинець, м.Івано-Франківськ, 76006, (ідентифікаційний код 38378943) - 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯК ОСОБА_1С." на користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610190501:09:003:0253, площею 2,2553 га з цільовим призначенням "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Вовчинець, вулиця Вовчинецька, земельна ділянка 225 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1548116626101) - відмовити.

Судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістсот шістдесят дві гривні) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.03.2019.

Суддя Л.М. Неверовська