Рішення

від 25.03.2019 по справі 910/17443/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 25.03.2019Справа №  910/17443/18 Господарський суд міста Києва в складі:   головуючого судді                                                                                                                                                                Привалова А.І.        розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №  910/17443/18                                                             за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю  "НПП Стіл Трейд" до                                дочірнього підприємства "Торговий дім "АФТ" про                   стягнення 131  699,78 грн. Без виклику учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП Стіл Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства «Торговий дім АФТ»   про стягнення 131 699,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № СТ 01/1 від 06.01.2017р., внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар у сумі 131 699,78 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Стіл Трейд" залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 21.01.2019р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Згідно з пунктом 1 частини 5  статті 12 Господарського процесуального кодексу України.  справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1  статті 247 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1  статті 250 Господарського процесуального кодексу України  питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 28.02.2019р. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів  Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2019р.    була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, пров. Радищева, 3, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача. Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.01.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання". За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про  відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням встановленого строку зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України. У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1  статті 9 Господарського процесуального кодексу України,  ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2  статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень",  усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній     формі не пізніше    наступного    дня    після    їх виготовлення    і    підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2  ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень",  для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1  ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.01.2019р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4  ст. 13 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 5  ст. 252 Господарського процесуального кодексу України,  суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Станом на 25.03.2019р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву. Згідно з ч. 2  ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1  статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2  статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4  статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 06.01.2017р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № СТ 01/1 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця комплектуючі до контейнера Євро, контейнер для твердих побутових відходів (далі – товар), в асортименті, кількості, у строки, за ціною, погодженими Сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Орієнтована сума договору, відповідно до п.2.1, становить 2  000  000,00 грн. Ціна товару та загальна вартість кожної партії за цим договором встановлена в національній валюті України та вказана в специфікаціях до цього Договору (п.2.2 договору). За умовами п.3.5 договору, товар переходить у власність покупця після передання його представнику покупця. Згідно з п.2.6 договору, розрахунок за поставлений товар за цим договором здійснюється покупцем шляхом 100% передплати за готову продукцію.   Так, позивачем було виставлено відповідачу на оплату рахунок-фактуру №СФ-0000015 від 16.07.2018р. на суму 103  530,00 грн., який відповідачем було оплачено частково, в сумі 42  000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку ПАТ «УКРСОЦБАНК» з рахунку позивача за 19.07.2018р. На виконання умов договору позивач згідно з видатковими накладними №РН000024 від 31.07.2018р. та №РН/00025 від 03.08.2018р., без здійсненої відповідачем попередньої оплати, поставив відповідачу товар на загальну суму 173  699,78 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті в судовому засіданні. Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару у строк, встановлений в договорі, в повному обсязі не здійснив, сплативши лише частково, у загальному розмірі 42  000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача утворився борг у сумі 131  699,78 грн. При цьому, як зазначає позивач, підписані зі своєї сторони видаткові накладні №РН000024 від 31.07.2018р. та №РН/00025 від 03.08.2018р. відповідач не повернув позивачу. Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 131  699,78 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1  статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до  статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до  ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частинами 1, 3, 5  ст. 626 Цивільного кодексу України  встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Згідно зі ст.ст.  6,  627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України  встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1  статті 655 Цивільного кодексу України  встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1  статті 78 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором  здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем, на суму 173 699,78 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печаткою відповідними товарно-транспортними накладними. Відповідно до  ст. 692 Цивільного кодексу України,  покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтею 253 Цивільного кодексу України  визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи викладене вище та виходячи з умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав. Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п.п.1.2, 2.6 договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату на загальну суму 42  000,00 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. У зв'язку з викладеним, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 131  699,78 грн. Відповідно до  ст. 610 Цивільного кодексу України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пункт 1  статті 612 Цивільного кодексу України  визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором настав, приймаючи до уваги те, що доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 131  699,78 грн. Згідно статей  73,  74,  77,  79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею    86    Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст.  129,  236-238,  247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В: 1.     Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з дочірнього підприємства "Торговий дім "АФТ" (юридична адреса: 03680, м. Київ, пров. Радищева, 3; фактична адреса: 03124, м. Київ, пров. Радищева, 18; ідентифікаційний код 38855141) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  "НПП Стіл Трейд" (69008, м. Запоріжжя, вул. Каліброва, 8-а; ідентифікаційний код 31121950)    основний борг у сумі 131 699 грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1975 грн. 50 коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд. Повний текст рішення складено та підписано: 25.03.2019р. Суддя                                                                                           А.І. Привалов