Рішення

від 22.03.2019 по справі 910/526/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.03.2019Справа №  910/526/19 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Некс 2010", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустель", м. Київ про стягнення 5 413,02 грн, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Некс 2010" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустель" (відповідач) залишку вартості переданого за видатковою накладною № Б-00000006 від 15.01.2015 року майна у розмірі 5  413,02 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за усним договором купівлі-продажу та Угоди № 05-12-18/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.12.2018 року. Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи. Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, з метою повідомлення відповідача  про розгляд цієї справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 23.01.2019 року ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.01.2019 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 62-Б. 29.01.2019 року до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 28.01.2019 року поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 21.01.2019 року). Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 19.03.2019 року по 21.03.2019 року на лікарняному, суд підписує рішення 22.03.2019 року. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: Як зазначає позивач між сторонами цього спору було досягнуто домовленостей (усний договір), за якими позивач брав на себе зобов'язання продати певне майно, а відповідач – оплатити його вартість. З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання усної домовленості було передано відповідачу майно на суму 10  198,02 грн, що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної № Б-00000006 від 15.01.2015 року. Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом його представника та відтиском печатки відповідача у зазначені накладній. 05.12.2018 року між позивачем та відповідачем укладено Угоду № 05-12-18/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі – Угода), відповідно до якої сторони дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України зарахувати зустрічні однорідні вимоги на суму 4  785,00 грн (п. 2.1. Угоди). Відповідно до п. 4 Угоди відповідач зобов'язався сплатити заборгованість позивачеві в розмірі 5  413,02 грн до 31.12.2018 року. Як зазначає позивач і матеріали справи не містять доказів зворотного, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення розрахунку за передане згідно видаткової накладної № Б-00000006 від 15.01.2015 року майно, в тому числі й у строк, визначений п. 4 Угоди не виконав, вартість майна за вказаною вище видатковою накладною не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 5 413,02 грн, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (ст. 626 Цивільного кодексу України). Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України). За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України). У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Враховуючи зазначене, суд встановив, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. Суд встановив факт передачі позивачем обумовленого сторонами майна на суму 10  198,02 грн, на підставі видаткової накладної № Б-00000006 від 15.01.2015 року та факт прийняття такого майна відповідачем, про що у вказаній накладній у графі отримав міститься підпис представника відповідача та відтиск його печатки. Ці обставини, відповідачем при розгляді справи не заперечуються. Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Суд дослідив подану позивачем видаткову накладну № Б-00000006 від 15.01.2015 року та встановив відповідність її вимогам статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та відсутність у ній будь-яких істотних недоліків про господарську операцію між сторонами. У цьому випадку, суд виходить також з того, що підтвердженням факту здійснення господарської операції з передачі майна підтверджується видатковою накладною, яка міститься у матеріалах справи та таке майно беззаперечно прийнято відповідачем. Аналогічної позиції дотримується й Верховний Суд у своїй постанові від 23.01.2018 року у справі № 911/1355/17. Крім того, наявність господарської операції з передачі позивачем майна та відповідно його прийняття відповідачем на суму 10  198,02 грн на підставі видаткової накладної №Б-00000006 від 15.01.2015 року сторони (в тому числі й відповідач) підтвердили в Угоді №05-12-18/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.12.2018 року. Ці обставини, відповідачем при розгляді справи також не заперечуються. За умови доведеності позивачем належними засобами доказування факту передачі майна за усним договором купівлі-продажу та його отримання відповідачем, за відсутності погодження між сторонами строку на його оплату, застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі №3-78гс14 про те, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Таким чином, зобов'язання з оплати вартості переданого позивачем майна у відповідача виникло з моменту його отримання за названою вище видатковою накладною, а прострочення оплати вартості такого майна у відповідача, з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України виникло з наступного дня за днем його отримання товару. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Суд встановив, що в Угоді № 05-12-18/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.12.2018 року сторони дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України зарахувати зустрічні однорідні вимоги на суму 4  785,00 грн (п. 2.1. Угоди). У п. 3.2. Угоди сторони погодили заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати обладнання, отриманого за видатковою накладною № Б-00000006 від 15.01.2015 року у розмірі 5 413,02 грн. Відповідно до п. 4 Угоди відповідач зобов'язався сплатити заборгованість позивачеві в розмірі 5  413,02 грн до 31.12.2018 року. У цьому випадку суд керується положенням ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а також положеннями ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору. Як встановлено судом Угоду № 05-12-18/1 про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.12.2018 року підписано уповноваженими особами сторін та скріплено їхніми печатками, що свідчить про дійсне волевиявлення сторін щодо викладених в ній умов та змісту угоди в цілому, в тому числі й щодо строку оплати відповідачем заборгованості за отримане згідно видаткової накладної № Б-00000006 від 15.01.2015 року майна у розмірі 5 413,02 грн. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги про з відповідача 5 413,02 грн суми боргу визнаються судом обґрунтованими. За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість вимог позивача, відтак виходячи з предмету та підстав позову до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 5 413,02 грн суми боргу. Судовий збір в розмірі 1  921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рустель" (ідентифікаційний код 36281659, місцезнаходження: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 62-Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Некс 2010" (ідентифікаційний код 37307714, місцезнаходження: 61001, Харківська обл., м. Харків, просп. Московський, буд. 85) 5 413,02 грн (п'ять тисяч чотириста тринадцять гривень 02 коп.) суми боргу та 1  921,00 грн (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) судового збору. 3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 22.03.2019 року Суддя                                                                                                                               С.М. Морозов