Рішення

від 25.03.2019 по справі 910/452/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 м. Київ Справа № 910/452/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦКОМУНТЕХНІКА";

до: державного підприємства "ЕКО";

про: стягнення 80.081,52 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦКОМУНТЕХНІКА" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до державного підприємства "ЕКО" про стягнення 80.081,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеними між сторонами спору договором про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів від 03.09.2018 № 007/18, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 80.081,52 грн., з яких: 76.068,90 грн. - основна заборгованість, 2.492,49 грн. - пеня, 415,42 грн. - 3 % річних та 1.104,71 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/452/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив в якому викладено клопотання про зобов'язання позивача направити компетентного представника до бухгалтерії відповідача для проведення звірки розрахунків.

Вказане клопотання повернуто заявнику без розгляду з підстав, викладених в ухвалі суду від 19.02.2019 № 910/452/19.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів від 03.09.2018 № 007/18 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги по збиранню, вивезенню та знешкодженню (захороненню) твердих побутових відходів, які накопичуються в процесі господарської діяльності відповідача або третіх осіб, з якими відповідач має відповідні договірні відносини (далі - послуги), а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги у строки і на підставах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору, зокрема, визначено, що оплата послуг здійснюється відповідачем щомісячно, до двадцятого числа місяця, наступного за місяцем в якому надаються послуги.

Положеннями п. 6.4 Договору, зокрема, передбачено, що у разі виникнення у відповідача заборгованості по оплаті послуг, останній сплачує позивачу пеню за порушення строків оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, надав відповідачу послуги за Договором на загальну суму 76.068,90 грн. Наведена фактична обставина підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2018 № ОУ-0000618 на суму 35.439,94 грн. та від 31.10.2018 № ОУ-0000670 на суму 40.628,96 грн., які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Проте, вказана сума заборгованості відповідачем на користь позивача не сплачена.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 2.492,49 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних в сумі 415,42 грн. та інфляційних втрати в сумі 1.104,71 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 76.068,90 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 76.068,90 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2.492,49 грн., 3 % річних в сумі 415,42 грн. та інфляційних втрат в сумі 1.104,71 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "ЕКО" (01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 36 Б, ідентифікаційний код 32309722) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦКОМУНТЕХНІКА" (02095, м.Київ, ВУЛИЦЯ КНЯЖИЙ ЗАТОН, будинок 21, квартира 413, ідентифікаційний код 24724487) основну заборгованість в сумі 76.068 (сімдесят шість тисяч шістдесят вісім) грн. 90 коп.; пеню в сумі 2.492 (дві тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 49 коп.; 3 % річних в сумі 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 42 коп.; інфляційні втрати в сумі 1.104 (одна тисяча сто чотири) грн. 71 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац