Рішення

від 21.03.2019 по справі 136/2338/18

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2338/18

провадження № 2/136/887/18

РІШЕННЯ

іменем України

"21" березня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенко Д.Т.,

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, підставність якого обґрунтував тим, що 30.01.2010 померла ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом вчиненим 21.09.2009, відповідно до якого вона заповіла все своє майно, що розташоване на території с. Росоша Липовецького району Вінницької області, позивачеві ОСОБА_1 . Позивач спадщину прийняв, подавши до органів нотаріату заяву відповідного змісту. Утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку на земельну ділянку, площею 2,5658 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області та належала спадкодавцеві згідно державного акту на право власності на землю серії ЯД №427871 та яка увійшла до складу спадкової маси позбавлений можливості, оскільки вона знаходиться за межами населеного пункту с. Росоша Липовецького району Вінницької області , що послугувало для відмови у видачі на його ім'я нотаріального акту та підставою для звернення до суду із даним позовом, в якому він просить суд визнати право власності за ним на земельну ділянку в цілому.

Ухвалою суду від 07.12.2018 до участі у справі було залучено у якості співвідповідача ОСОБА_3.

У визначений судом строк відзиву на позов відповідачі не подали.

За клопотанням представника позивача за ухвалою суду від 15.11.2018 було витребувано матеріали спадкової справи до майна померлої 30.01.2010 ОСОБА_4.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, утім останній надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, а розгляд справи проводити за його відсутності.

Сільський голова ОСОБА_2 сільської ОТГ подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, просив розгляд справи проводити за відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_3, будучи повідомленими в установленому законом порядку про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

Зважаючи на те, що позивач, її представник та відповідач ОСОБА_2 сільська рада скористались правом на розгляд справи у їх відсутність, а неявку іншого відповідача суд визнає неповажною, отож не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, що передбачені ст.223 ЦПК України, тому проводить розгляд справи по суті в даному судовому засіданні, за відсутності сторін, на підставі зібраних у справі доказів, при цьому не здійснюючи фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що 30.01.2010 померла ОСОБА_4, в підтвердження чому є свідоцтво про смерть серія 1-АМ №161305. Після її смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_4, встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась за заповітом вчиненим 21.09.2009 відповідно до якого вона заповіла позивачеві ОСОБА_1 належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та все належне їй майно рухоме і нерухоме, де б воно не було та з чого б воно не складалось все те, що на день смерті буде їй належати і все те, що вона за законом матиме, розташований в с. Росоша Липовецького району Вінницької області по вул.. Ворошила, 30. Вказаний заповіт за життя спадкодавця не змінювався та не скасовувався, на що вказує запис вчинений секретарем сільської ради на зворотній стороні заповіту.

Судом із матеріалів спадкової справи встановлено, що позивач подав заяву про прийняття спадщини за вищевказаним заповітом в межах шестимісячного строку для прийняття спадщини. Також своїм правом на спадкування за законом за правом представлення скористався відповідач неповнолітній ОСОБА_3, заяву від імені якого було подано його законним представником ОСОБА_5 в межах шестимісячного строку.

Суд враховує, що спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону.

Зважаючи на те, що спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті, утім вищевказаних обставин не встановлено, отож у даному випадку має місце спадкування за заповітом.

На частину майна, що належало ОСОБА_4, зокрема ѕ частки житлового будинку, що розташований по вул.. Ворошилова, 30, в с. Росоша, Липовецького району, нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я позивача. Утім у видачі нотаріального акту на ім'я позивача на земельну ділянку площею 2,5658 га, цільове призначення землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, нотаріусом було відмовлено, мотивуючи тим, що зі змісту заповіту спадкодавець розпорядилась належним їй майном, яке розташоване в с. Росоша, а розпаювання земель може мати місце лише за межами населеного пункту.

У п.23 постанови ПВСУ від 30.05.2008 за №7 Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд встановив, що на день складення заповіту, земельна ділянка, площею 2,5658 га, цільове призначення землі - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 0522285600:03:000:0154, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, належала ОСОБА_4, що підтверджується Державним актом на право власності серії ЯД №427871 (а.с.7).

Складаючи заповіт ОСОБА_4 самостійно та вільно виявила волю щодо настання реальних наслідків вчиненого нею правочину, що в разі її смерті позивач успадкує належне їй майно, до складу якого увійшла спірна земельна ділянка.

Встановлені судом обставини, які були перевірені зібраними у справі доказами підтверджують належність майна спадкодавцеві та не викликають жодного сумніву щодо волі спадкодавця на розпорядження ним на користь позивача та іншого судом не встановлено.

Відповідачами у справах про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (Постанова, Пленум Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування")

Відповідач ОСОБА_3 спадщину прийняв, утім за наявності заповіту, спадкування за законом не наступило, а заповіт не визнаний недійсним, спадщина спадкодавцем була розподілена згідно заповіту від 21.09.2009.

Отож суд вважає, що територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини не є належним відповідачем у даній справі, том у суд в цій частині відмовляє в задоволенні позову.

Факт прийняття спадщини позивачем доведено належними та допустимими доказами, отож вона йому належить з моменту відкриття, однак реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позивач позбавлений можливості.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що ним обраний.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених судом обставин, суд задовольняє позов частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.1223, 1268, 1270 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 Про судову практику у справах про спадкування , ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, поштовий індекс 22500; РНОКПП - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області (місце знаходження: вул. Грушевського, с. Росоша, Вінницька область, поштовий індекс 22542, ЄДРПОУ - 04329139) про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, - відмовити.

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, поштовий індекс 22500; РНОКПП - НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; РНОКПП - НОМЕР_2) про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 2,5658 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на землю серії ЯД №427871 виданого 08.04.2008 на підставі розпорядження Липовецької районної державної адміністрації від 23.01.2008 за №18, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 30.01.2010.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко