Постанова

від 25.03.2019 по справі 591/4589/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року

м.Суми

Справа №591/4589/17

Номер провадження 22-ц/816/1730/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенко В. І. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронно-детективне агентство Омега-щит ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дерези Микити Едуардовича

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2019 року в складі судді Кривцової Г.В., постановлену у м. Суми, повний текст якої складений 05 лютого 2019 року,

в с т а н о в и в:

23 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Омега-Щит про зміну дати звільнення з роботи, стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Протокольною ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2018 року у відповідача ТОВ Омега-Щит було витребувано ряд письмових доказів щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати. Вказана ухвала відповідачем виконана не була.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 листопада 2018 року (том 1, а.с. 159-160) повторно витребувано від ТОВ Омега-Щит (директор ОСОБА_2) письмові докази, а саме:

- довідку про суму нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за час його роботи з 01 вересня 2016 року по 23 травня 2017 року;

- довідку про розмір заробітної плати, яка була встановлена ОСОБА_1 з 01.01.2017 року в зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати;

- довідку про розмір виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати під час його фактичного звільнення з роботи;

- довідку-розрахунок про середній заробіток позивача ОСОБА_1 за останні два повні місяці роботи перед його звільненням;

- копію наказу про звільнення з роботи ОСОБА_1;

- копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_1;

- документальне підтвердження виплати позивачу коштів 28.10.2017 року у сумі 1200 грн та у сумі 750 грн, з роз'ясненням, за який період були виплачені ці кошти та що це за кошти (заборгованість із заробітної плати, повернення коштів за курси охоронців чи щось інше);

- належним чином завірені копії договорів, укладених ТОВ Омега-Щит з Сумськими школами: № 1, № 2, № 9, № 21, № 26 щодо охорони території вказаних шкіл.

Одночасно посадовим особам відповідача було роз'яснено про наслідки невиконання ухвали суду в строк до 01 січня 2019 року.

Копію вказаної ухвали представник відповідача отримав 08 листопада 2018 року (том 1, а.с. 249), однак ухвалу суду не було виконано, будь-яких письмових пояснень суду не надано.

У зв'язку з цим, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2019 року було стягнуто з директора ТОВ Омега-Щит ОСОБА_2 в дохід Державного бюджету України штраф у сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних, що становить 3842 грн.

Крім того, роз'яснено, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправить допущене порушення та (або) надасть докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.

З вказаною ухвалою ОСОБА_2 не погодився та через свого представника адвоката Дерезу М.Е. оскаржив її в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність ухвали, порушення судом вимог процесуального права, просить її скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд постановив ухвалу відносно ОСОБА_2, не залучивши його до участі у розгляді вказаної справи, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування ухвали. Також заявник вважає, що застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу на підставі ч. 2 ст. 148 ЦПК України можливе лише стосовно учасника судового процесу, тобто, позивача, відповідача чи третьої особи. Крім того, на його думку, суд зобов'язував надати письмові докази саме ТОВ Омега-Щит , а не ОСОБА_2, як директора цього товариства чи як фізичну особу.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Дерезу М.Е., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 43 ЦПК України передбачені обов'язки учасників справи, тобто, сторін і третіх осіб, як про це зазначено у ч. 1 ст. 42 ЦПК України, серед яких, зокрема, є і обов'язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи (п. 2); виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п. 6).

У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ч. 3 ст. 43 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до п. п. 1-3 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 148 ЦПК України).

Як зазначалось вище, протокольною ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 29 травня 2018 року у відповідача ТОВ Омега-Щит було витребувано ряд письмових доказів щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати. Вказана ухвала відповідачем виконана не була.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 листопада 2018 року (том 1, а.с. 159-160) повторно витребувано від ТОВ Омега-Щит (директор ОСОБА_2) письмові докази. Копію вказаної ухвали представник відповідача отримав 08 листопада 2018 року (том 1, а.с. 249), однак у встановлений судом строк - до 01 січня 2019 року ухвала суду не була виконана, будь-яких письмових пояснень про неможливість виконати покладений на нього процесуальний обов'язок відповідач суду не надав.

Постановляючи ухвалу про застосування заходів процесуального примусу, суд виходив з того, що відповідач ТОВ Омега-Щит допустив невиконання процесуальних обов'язків, що полягає в ухиленні від вчинення дій, покладених на нього судом, тому застосував заходи процесуального примусу у вигляді штрафу до директора цього товариства ОСОБА_2, стягнувши з нього 3842 грн штрафу.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з даних Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 20 жовтня 2014 року і на даний час керівником органу управління ТОВ Омега-Щит , а також уповноваженим представляти цю юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, є ОСОБА_2, тобто, директор товариства (том 1, а.с. 69).

Таким чином, суд першої інстанції наклав штраф на фізичну особу, яка не брала участі у розгляді вказаної справи, хоча і є керівником відповідача як юридичної особи, ураховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

З огляду на зазначене, доводи заявника апеляційної скарги з приводу того, що штраф на ОСОБА_2 накладено як на фізичну особу, яка не є учасником процесу у даній справі заслуговують на увагу.

Незважаючи на те, що ч. 2 ст. 148 ЦПК України передбачена можливість накладення штрафу не лише на учасника судового процесу, але і на іншу відповідну особу, однак, як вбачається з матеріалів справи, саме на ОСОБА_2 суд першої інстанції не покладав обов'язок надати відповідні докази.

Суд першої інстанції правильно розцінив дії відповідача як недобросовісне виконання процесуальних обов'язків, яке виразилось в ухиленні від вчинення дій, покладених судом на учасника справи, однак безпідставно застосував заходи процесуального примусу у виді штрафу відносно керівника відповідача, як фізичної особи, яка не брала участі у розгляді справи, про що свідчить зазначення в оскаржуваній ухвалі особистих даних ОСОБА_2 як фізичної особи, зокрема РНОКПП.

За таких обставин, колегія судів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про накладення на керівника відповідача штрафу, тому судове рішення з цього приводу підлягає скасуванню, отже, апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дерези Микити Едуардовича задовольнити, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2019 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко

О.І. Собина